Рішення № 10589488, 03.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/503.06.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Комунального підприємства «Київпастранс» в особі філії Автобусний парк №8 до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»про стягнення 150 173,15 грн. за участю представників позивача Геруса Ю.М., довіреність № 06-5/20 від 04.01.2010р., відповідача Іващенка О.В., довіреність № Д07/2009/07/10-2 від 10.07.2009р., ВСТАНОВИВ:

У грудні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 137896,62 грн. основної заборгованості, 9063,27 грн. інфляційної складової боргу, 3 213,26 грн. 3% річних, а загалом 150173,15 грн. у звязку з неналежним виконанням останнім зобовязання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 111-0731-9 від 01.02.2002 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.01.2010 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 24.02.2010 року.

У судовому засіданні 24.02.2010року представник відповідача надав відзив на позовну заяву про стягнення боргу та штрафних санкцій, яким проти заперечував та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 24.02.2010 року представник відповідача надав клопотання про зупинення провадження у справі, яке було відхилене судом як безпідставне.

У судових засіданнях 24.02.2010р., 31.03.2010р., 07.04.2010р., 22.04.2010р. оголошувались перерви відповідно на 17.03.2010р., 07.04.2010р., 22.04.2010р., 03.06.2010р.

У судовому засіданні 31.03.2010 року представник позивача надав письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 31.03.2010 року представник відповідача надав письмові пояснення щодо припинення постачання теплової енергії.

У судовому засіданні 07.04.2010 року представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача 137896,62 грн. основної заборгованості, 3213, 26 грн. 3% річних, 9063,27 грн. збитків від інфляції, 67466, 60 грн., компенсації завданих невиконанням зобовязань збитків та розірвати договір № 111-0731-9 про постачання теплової енергії від 01.02.2002 р.

Відповідно до статті 22 ГПК України позивачу надано право до винесення рішення по суті, зокрема, змінити предмет або підставу позову, збільшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Проте, у вищезазначеній заяві позивачем додатково заявлені інші нові вимоги із самостійним предметом та підставами.

Разом з тим, одночасна зміна і предмета, і підстав позову процесуальним законодавством не допускається.

Судом не приймається подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог, оскільки дана заява містить вимоги одночасно про зміну предмету і підстав позову, що не передбачено ст. 22 ГПК України.

За таких обставин, дана заява підлягає поверненню позивачу без розгляду.

У судовому засіданні 22.04.2010р. представник позивача надав заяву про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача 137896,62 грн. основної заборгованості, 3213, 26 грн. 3% річних, 9063,27 грн. збитків від інфляції, 67466, 60 грн. компенсації завданих невиконанням зобовязань збитків, 2601,00 грн. сплачених судових витрат розірвати договір № 111-0731-9 про постачання теплової енергії від 01.02.2002 р.

Судом не приймається подана позивачем заява про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог в частині стягнення 67466,60 грн. збитків та розірвання договору № 111-0731-9 про постачання теплової енергії від 01.02.2002 р., оскільки дана заяви містить вимоги одночасно про зміну предмету і підстав позову, що не передбачено ст. 22 ГПК України.

Таким чином, заява про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог в частині стягнення 67466,60 грн. збитків та розірвання договору № 111-0731-9 про постачання теплової енергії від 01.02.2002 р. підлягає поверненню позивачу без розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(енергопостачальна організація) та Автобусним парком № 8 (абонент) 01.02.2002 року укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 111-0731-9, відповідно до умов якого відповідач зобовязався постачати позивачу теплову енергію у вигляді гарячої води до належного позивачу будинку по вул.. Сімї Хохлових, 7/9 у м. Києві для потреб опалення та гарячого водопостачання в обсязі 2800 Гкал/рік, а позивач щомісячно до 28 числа наступного за розрахунковим місяця оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.08.2009 р. у справі №42/390 за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»до Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Автобусного парку № 8 м. Києва про стягнення 320 793,93 грн. заборгованості у звязку з неналежним виконання зобовязань з оплати отриманої теплової енергії за договором № 111-0731-9 від 01.02.2002 року, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2010 року, у позові відмовлено.

Судом було здійснено нарахування плати за теплову енергію спожиту протягом грудня 2008 січня 2009 років за тарифами згідно Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 року.

Вартість поставленої теплової енергії на підставі чинних на час передачі тарифів становила 258407, 56 грн.

Одержана теплова енергія була сплачена позивачем у загальному розмірі 396304,18 грн., з урахуванням переплати 22570,52 грн., що існувала на початок грудня 2008 року.

Таким чином, судом було встановлено відсутність заборгованості Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Автобусного парку № 8 м. Києва перед АЕК «Київенерго»за період з грудня 2008 по квітень 2009 років та наявність переплати у розмірі 137 896,62 грн.

Листом № 1409 від 29.10.2009 року позивач просив відповідача списати кредиторську заборгованість АП-8 повністю та зарахувати 137896,62 грн., переплачених автобусним парком №8 протягом грудня 2008 квітня 2009 років в рахунок майбутнього опалювального сезону як попередню оплату.

Однак, з 25.02.2009 року постачання теплової енергії за спірним договором було припинено та на день розгляду справи № 52/5 у суді не відновлено у звязку з несплатою позивачем боргу у сумі 182515,19 грн. станом на 17.02.2009 року, що підтверджується повідомленням про повне припинення теплопостачання № 048-22-1345/3-1110731 від 17.02.2009 року, корінцем наряду на відключення № 165 від 23.02.2009 року та поясненнями сторін.

У відповідь на листи позивача щодо здійснення перерахунку відповідно до зазначеного судового рішення та включення позивачу системи опалення відповідач листом-відмовою за вих. № 048-71-13925 від 27.11.2009 року відмовився здійснити перерахунок та підключення автобусного парку № 8 до системи опалення у звязку з наявністю боргу у позивача перед відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.08.2009 р. у справі №42/390 було встановлено факт відсутності заборгованості Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Автобусного парку № 8 м. Києва перед АЕК «Київенерго»за період з грудня 2008 по квітень 2009 років та наявність переплати у розмірі 137 896,62 грн.

Таким чином, відповідач всупереч вимог законодавства та умов договору не виконав зобовязань з постачання теплової енергії при наявності у нього переплати позивачем у сумі 137896,62 грн..

Позивач у звязку з невиконанням відповідачем зобовязань щодо постачання теплової енергії вживав заходи щодо обігріву приміщень іншими засобами.

Отже, на рахунку відповідача знаходиться 137896,62 грн. грошових коштів в рахунок майбутнього опалювального сезону за договором на постачання теплової енергії № 11-0731-9 від 01.02.2002 року.

Доказів підключення позивача до системи опалення, поставки теплової енергії на суму 137 896,62 грн. або повернення відповідачем зазначених коштів суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 2 та 3 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача сплачених останнім грошових коштів як попередньої оплати в сумі 137896,62 грн., є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 3 116,84 грн., які нараховані судом відповідно до вимог закону, в іншій частині вимог про стягнення 3% річних слід відмовити.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 9063,27 грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають задоволенню, оскільки у відповідача перед позивачем відсутні грошові зобовязання.

Тому в цій частині в позові слід відмовити.

Державне мито у сумі 1 410,13 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 221,61 грн. підлягають стягненню з відповідача, пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 49, 8285 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) на користь Комунального підприємства «Київпастранс»(04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, код 31725604) 137896 (сто тридцять сім тисяч вісімсот девяносто шість) грн. 62 коп. грошових коштів, 3 116 (три тисячі сто шістнадцять) грн. 84 коп. 3% річних, 1 410 (одну тисячу чотириста десять) грн. 13 коп. державного мита та 221 (двісті двадцять одну) грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяС.О. Чебикіна