Рішення № 10589245, 13.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/25913.07.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арда» доФізичної особи-підприємця Усенка Тараса Олександровича

простягнення 3365,27 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Брайко М.В. –представник за довіреністю б/№ від 10.06.2010 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арда»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Усенка Тараса Олександровича про стягнення 3365,27 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 903 від 12.01.2007 року передав у власність відповідача, а відповідач прийняв товар на загальну суму 4610,44 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, зобов’язання з оплати товару відповідач виконав частково. Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 2472,81 грн., неустойку у розмірі 295,92 грн., збитки від інфляції у розмірі 486,17 грн. та 3 % річних у розмірі 110,36 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 13.07.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 13.07.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 29.06.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 13.07.2010 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 29.06.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1046998 1.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          12.01.2007 року між Фізичною особою-підприємцем Усенком Тарасом Олександровичем (надалі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арда»(надалі –позивач) укладено договір поставки № 903 (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору позивач зобов’язався передавати у власність відповідача, а відповідач приймати та оплачувати на умовах і в порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікації, що є невід’ємною частиною договору.

          Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє один рік, а у частині невиконаних зобов’язань –до їх повного виконання. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна сторона письмово не повідомить одна одну про припинення дії договору, він вважається пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах.

          Заперечення проти продовження строку дії договору та доказів його надсилання на адресу іншої сторони позивач та відповідач суду не надали.

          За таких обставин, суд приходить до висновку, що вказані заперечення жодною з сторін не висувалися, а тому, строк дії договору було продовжено на один рік.

          На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв товар на загальну суму 4610,44 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 129240107 від 24.01.2007 року на суму 564,53 грн., № 270120207 від 12.02.2007 року на суму 255,89 грн., № 823241007 від 24.10.2007 року на суму 817,21 грн., № 40827118 від 27.11.2008 року на суму 2972,81 грн., які підписані відповідачем і представником позивача та скріплені печатками.

          Відповідач оплатив поставлений товар частково, здійснивши на користь позивача переказ 2137,63 грн.

          Неоплаченим залишився товар на суму 2472,81 грн., прийнятий згідно з видатковою накладною № 40827118 від 27.11.2008 року.

          Відповідно до пункту 3.2 договору відповідач зобов’язався оплачувати кожну партію переданого відповідачем товару не пізніше 14-ти банківських днів з дня її поставки, але, у будь-якому випадку, не раніше моменту надання позивачем усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам.

          З огляду не те, що відповідач частково, у сумі 500,00 грн., оплатив товар, прийнятий згідно з видатковою накладною № 40827118 від 27.11.2008 року, суд виходить з того, що товаросупровідні документи на цей товар відповідач отримував.

          Враховуючи зазначене, суд визначає, що розрахуватися за товар, прийнятий згідно з видатковою накладною № 40827118 від 27.11.2008 року, відповідач зобов’язаний був у термін до 17.12.2008 року.

          Таким чином, станом на день звернення до суду строк виконання зобов’язання з розрахунку настав.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно ж до частини 2 цієї ж статті ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          В частині 1 статті 692 ЦК України зазначається, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язання з оплати поставленого товару відповідач не надав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірного зобов’язання підтверджується матеріалами справи.

          Згідно з статями 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 2472,81 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

          Посилаючись на прострочення відповідачем оплати поставленого товару, позивач просить стягнути з останнього неустойку у розмірі 295,92 грн. за період з 12.12.2008 року по 11.06.2009 року, збитки від інфляції у розмірі 486,17 грн. за період з грудня 2008 року по квітень 2010 року та 3 % річних у розмірі 110,36 грн. за період з 12.12.2008 року по 07.06.2010 року.

          Пунктом 5.5 договору сторони обумовили, що у випадку порушення відповідачем строків, визначених пунктом 3.2 договору, останній сплачує позивачеві неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України.

          Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

          Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

          Виходячи із визначень, наведених вище, суд визначає, що за порушення строків оплати, передбачених пунктом 3.2 договору, сторони передбачили сплату відповідачем пені.

          Вище вказувалося, що розрахуватися за товар, прийнятий згідно з видатковою накладною № 40827118 від 27.11.2008 року, відповідач зобов’язаний був у термін до 17.12.2008 року.

          Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 18.12.2008 року.

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Згаданим вище пунктом 5.5 договору сторони домовились про те, що неустойка за порушення відповідачем строків, вказаних в пункті 3.2 договору, нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

          Враховуючи зазначене, нарахування пені за прострочення відповідачем оплати товару можливе за весь час прострочення.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          З огляду на вказане, суд нараховує заявлену до стягнення пеню виключно в межах позовних вимог, тобто, в межах періоду, заявленого позивачем (по 11.06.2009 року).

          Беручи до уваги наведене, враховуючи, що прострочення виконання зобов’язання має місце з 18.12.2008 року, за перерахунком суду розмір пені складає:

          2472,81 грн. * 24 % * 14 (з 18.12.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 22,70 грн.

          2472,81 грн. * 24 % * 162 (з 01.01.2009 року по 11.06.2009 року) / 365 = 263,41 грн.

          Враховуючи зазначене, загальний розмір пені складає 286,11 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки підлягає частковому задоволенню у розмірі 286,11 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

          З огляду на вказане, беручи до уваги, що прострочення виконання зобов’язання має місце з 18.12.2008 року, суд визначає, що збитки від інфляції підлягають обчисленню з січня 2009 року.

          За перерахунком суду в межах заявленого позивачем періоду їх розмір складає:

          2472,81 грн. * 117,2 % (індекс інфляції за період з січня 2009 року по квітень 2010 року: 102,9 % * 101,5 % * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 % * 101,9 % * 100,9 % * 99,7 %) –2472,81 грн. = 425,32 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає частковому задоволенню у розмірі 425,32 грн.

          Розмір 3 % річних за перерахунком суду складає:

          2472,81 грн. * 3 % * 14 (з 18.12.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 2,84 грн.

          2472,81 грн. * 3 % * 523 (з 01.01.2009 року по 07.06.2010 року) / 365 = 106,30 грн.

          Враховуючи зазначене, загальний розмір 3 % річних складає 109,14 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 109,14 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 692, 712 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця Усенка Тараса Олександровича (м. Київ, вул. Курнатовського, 2, кв. 37; ідентифікаційний номер 2734513359) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арда»(49083, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1; ідентифікаційний код 32232867) основну заборгованість у розмірі 2472 (дві тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 81 коп., неустойку у розмірі 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 11 коп., збитки від інфляції у розмірі 425 (чотириста двадцять п’ять) грн. 32 коп., 3 % річних у розмірі 109 (сто дев’ять) грн. 14 коп., 99 (дев’яносто дев’ять) грн. 82 коп. державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –21.07.2010 року.