Ухвала суду № 105854889, 19.08.2022, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/541/22

Провадження № 1-і/191/93/22

У Х В А Л А

іменем України

19 серпня 2022 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Порошиної О.О.,

за участю секретаря - Звягінцової А.Ю.

прокурора - Суббота О.М.

за участю обвинуваченої ОСОБА_1

захисника - Швидкого Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове в режимі відео конференції з приміщення Державної установи «Дніпровська

установа виконання покарань №4»МЮУ клопотання прокурора Лисичанської окружної прокуратури Луганської області Литвинчук Д.І. про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022131370000769 від 20.04.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.7 ст.111-1 КК України, відносно обвинуваченої:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці України, уроженці с.Троїцьке Попаснянського району Луганської області, яка має середньо-спеціальну освіту, неодружену, працювала ПП «Надія» охоронцем с.Троїцьке Луганської області, яка не має на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей, раніше не судиму, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

До Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з Дніпровського апеляційного суду на підставі ухвали від 17.08.2022 року надійшли матеріали клопотання прокурора Лисичанської окружної прокуратури Луганської області Литвинчука Д.І. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12022131370000769 від 20.04.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.7 ст.111-1 КК України для здійснення судового розгляду у встановленому законом порядку.

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що в провадженні Васильківського районного суду Дніпропетровської області перебуває справа № 172/541/22 по розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12022131370000769 від 20 квітня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.7 ст.111-1 КК України. У кримінальному провадженні наявна обґрунтована підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме у наданні незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території та/або збройним формуванням держави-агресора допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або само організовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, що, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів.

Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваної ОСОБА_1 , перебуваючи на свободі, переховуватися від суду та продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється. Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від суду, свідчить наступне. Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі встановлення іі вини у вчиненні кримінального правопорушення, яке класифікується, як особливо тяжкий злочини, та передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років, що позбавляє застосувати норми ст.75 КК України. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Крім того, слід врахувати, що донька підозрюваної - ОСОБА_2 наразі проживає у м. Москва, Російської Федерації, у зв`язку з чим ОСОБА_1 може перетнути Державний кордон та переховуватись на території Російської Федерації. Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - продовження кримінального правопорушення в якому підозрюється, свідчить наступне. Характер та суспільна небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, а саме той факт, що підозрювана ОСОБА_1 вчинила злочин проти основ Національної безпеки України під час введеного воєнного стану в Україні та на території с. Троїцьке, Сєвєродонецького району, Луганської області, що свідчить про можливість продовження підозрюваною ОСОБА_1 передачі інформації представникам збройних формувань Російської Федерації та незаконних збройних та воєнізованих формувань на тимчасово окупованій території Луганської та Донецької областях щодо дислокації підрозділів ЗС України, так як ОСОБА_1 є прихильником військової агресії відносно України. Відтак, є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявними та не зменшилися, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваної ОСОБА_1 інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, оскільки жоден з таких заходів не зможе запобігти наведеним ризикам та забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченої - ОСОБА_1 .

У зв`язку з цим, прокурор просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 , строком на 60 днів.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченої - Швидкий Є.П. в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував та просив відмовити в його задоволенні, до обвинуваченої застосувати більш м`який запобіжний захід, оскільки відсутні докази ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Суд, заслухавши думку прокурора, пояснення обвинуваченої та її захисника, дослідивши матеріали клопотання, що характеризують особу обвинуваченої, приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.1 п.5 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частинами 1,2,3 ст.331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Згідно із ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначено, що наявність вагомих підстав обвинуваченого затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні ЄСПЛ по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 30.08.1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» термін «обгрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальні правопорушення.

Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Строк застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_1 до 21 серпня 2022 року.

Враховуючи вищевикладене та те, що встановлені судом обставини при продовженні обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, беручи до уваги тяжкість інкримінованого обвинуваченій кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є особливо тяжким, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років, існування ризиків, які існували на момент застосування обвинуваченій запобіжного заходу та неодноразовому його продовженні на досудовому розслідуванні, крім того дії які інкримінуються підозрюваній, мають виняткову суспільну небезпеку, оскільки відбулися в період триваючої збройної агресії Російської Федерації, а також те, що судове провадження з об`єктивних причин не може бути завершене до спливу строку тримання під вартою, приймаючи до уваги запровадження в Україні військового стану та тимчасову окупацію територій, де проживає обвинувачена та відсутність контролю за зобов`язаннями обвинуваченої, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 строком на 60 (шістдесят) діб.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131-132, 176-178, 183,331, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Лисичанської окружної прокуратури Луганської області Литвинчук Д.І. про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити терміном на 60 (шістдесят) діб, тобто до 17 жовтня 2022 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлений 23 серпня 2022 року.

Суддя О. О. Порошина