Рішення № 105852889, 22.08.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

22 серпня 2022 року Справа № 520/4560/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_4, код ЄДРПОУ НОМЕР_5) про визнання дій протиправним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2, в якому просить суд:

- визнати дії уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_2, які полягають у врученні ОСОБА_1 військової повістки на відправку на 05.04.2022, військової повістки на 22.04.2022 та військової повістки на відправку на 26.04.2022 - протиправними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебував у відрядженні у м. Львів та почув про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 для постановки на військовий облік. В подальшому, позивач прибув до відповідача для отримання роз`яснень щодо необхідності постановки його на облік. Після прибуття до відповідача йому була виписана повістка на відправку на 05.04.2022 о 10 год. 00 хв., позивач з нею не погодився однак у вказаний час прибув до військкомату та поскаржився на своє здоров`я. З урахуванням зазначеного, у позивача вилучили його військовий квиток та видали направлення на проходження ВЛК. За попереднім оглядом позивач був направлений на повторне обстеження до 2-ої міської поліклініки міста Львова, про що попередив представника військкомату. 19.04.2022, під час проходження повторного медичного обстеження, позивачу зателефонували з Галицько-Франківського військкомату і запросили з`явитися для уточнення даних позивача. Коли позивач прибув до військкомату, в той же день, йому знову була виписана ще одна військова повістка на відправку на 22.04.2022 року о 16 год. 00 хв., однак на думку позивача доводи щодо непроходження медичного обстеження та відсутності висновку ВЛК про придатність до військової служби, у зв`язку із чергою на обстеження з міській поліклініці, співробітниками військкомату до уваги не брались. 22.04.2022 о 16 год. 00 хв., ОСОБА_1 , прибув за адресою вказаною у повістці, та надав висновок військово-лікарняної комісії, який отримав в той же день. Там же на місці, позивачу почали виписувати повістку на відправку на 26.04.2022 о 09 год. 00 хв. Позивач вважає що, незважаючи на постанову військово-лікарської комісії, яка містить висновок «Придатний до військової служби», він має проблеми зі здоров`ям, в підтвердження чого надавав довідку, в якій зазначалось, що в нього діагноз, який передбачає «Непридатність до військової служби», що вказано в ст. 78в, 78г розділу ІІІ Розладу хвороб, графи 2-7 ТДВ «Б». Позивач доводив до відома працівників військкомату про те, що він фінансово забезпечує своїх рідних, адже він повністю займається їх матеріальним утриманням через те, що вони знаходяться в зоні бойових дій та не мають можливості самостійно себе забезпечувати. Однак, всі його доводи ігнорувались уповноваженими особами відповідача.

Також позивач стверджує, що так як він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_5), то його повинні були оповістити про призов на військову службу за розпорядженням керівника саме ІНФОРМАЦІЯ_6, а не уповноваженими особами відповідача.

Позивач стверджує, що при врученні йому повісток на відправку на 05.04.2022, військової повістки на відправку на 22.04.2022 та військової повістки на відправку на 26.04.2022 відповідач порушив порядок призову на військову службу, зокрема ст.6, ст.19 Конституції України, ст.33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», п.15, п.41 Постанови Кабінету Міністрів № 921 від 07.12.2016 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних». Також стверджує про протиправність вилучення у нього військового квитка.

Ухвалою від 06.06.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позову, які були ним 09.06.2022 усунуті.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 10 ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 прийнято до розгляду уточнені позовні вимоги позивача у такій редакції:

- визнати дії уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_5, які полягають у врученні позивачу ОСОБА_1 військової повістки на відправку на 05.04.2022, військової повістки на відправку на 22.04.2022 та військової повістки на відправку на 26.04.2022 - протиправними;

- визнати дії уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо вилучення у позивача ОСОБА_1 військового квитка - протиправними.

- зобов`язати уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 повернути позивачу ОСОБА_1 військовий квиток шляхом направлення на поштову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними - відмовлено.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2022 відмовлено у прийнятті поданої позивачем заяви про уточнення позовної заяви по справі № 520/4060/22 до розгляду та повернуто її заявнику.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач не погодився з доводами позивача та надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на правомірність своїх дій та рішень.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2016 році здобув вищу освіту у Харківському національному університеті радіоелектроніки та військове звання молодший лейтенант, присвоєне наказом Міністерства оборони України № 843 від 12.06.2016.

З військового квитка № НОМЕР_2 , виданого 24.02.2017 ІНФОРМАЦІЯ_7, позивача вбачається, що військову присягу на вірність Українському народові він прийняв 30.07.2016. Військово-облікова спеціальність позивача - 101000, профіль - командир. Також вказано про проходження позивачем 30-денних навчальних зборів при в/ч НОМЕР_3 на посаді командира інженерно-саперного взводу за військово-обліковою спеціальністю 101000 та перебування позивача на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8

Позивач стверджує, що прибув у нетривале відрядження до м. Львів 20.02.2022 та у зв`язку з прийняття Львівською обласною військовою адміністрацією наказу від 02.04.2022, відповідно до якого: «Громадянам України чоловічої статі, віком від 18 до 60 років, які прибули на Львівщину у зв`язку з евакуацією із зони бойових дій та інших населених пунктів, не пізніше 24 годин після прибуття необхідно з`явитися у ІНФОРМАЦІЯ_4 для взяття на військовий облік. У період воєнного стану накази військових адміністрацій обов`язкові до виконання», прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на бланку відповідача, було власноручно складено заяву, в якій позивач просив поставити його на облік офіцерів запасу, повідомив, що перебуває на обліку у Марківському РВК Луганської області від 11.11.2016, наразі фактичним місцем проживання є АДРЕСА_3 .

02.04.2022 позивачу надано військову повістку на відправку на 05.04.2022 о 10 год. 00 хв.

05.04.2022 о 10 годині 00 хв. позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 та був направлений на повторне обстеження до 2-ої міської поліклініки міста Львова.

19.04.2022, під час проходження повторного медичного обстеження позивачу зателефонували з Галицько-Франківського військкомату і запросили з`явитися для уточнення його даних. Коли він прибув до військкомату, йому знову вручили військову повістку на відправку на 22.04.2022 о 16 год. 00 хв..

22.04.2022 о 16 год. 00 хв., позивач прибув за адресою вказаною у повістці, та надав висновок військово-лікарняної комісії, який отримав в той же день. Позивачу знов видали повістку на відправку на 26.04.2022 о 09 год. 00 хв..

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо вручення йому повісток на відправку та вилучення військового квитка протиправними, звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 17 Конституції України Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України" визначені, зокрема, такі терміни:

оборона України - система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту;

план оборони України - складова частина оборонного планування, що містить сукупність документів, які визначають зміст, обсяги, виконавців, порядок і строки здійснення політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту;

обороноздатність держави - здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації;

збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій:

вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України;

блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав;

напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України;

засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п`ятому - сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях;

дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п`ятому - восьмому цієї статті;

застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів;

особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством. Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства. (ст. 17 Закону України «Про оборону України»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України. Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Разом з цим ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період. Громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України. Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено судом, позивач є офіцером Збройних Сил України, та відповідно перебуває на обліку як військовозобов`язаний, отже на нього розповсюджується дія норм чинного законодавства щодо військовозобов`язаних, а не призовників, що призиваються на строкову службу.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Військова підготовка громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу проводиться у вищих військових навчальних закладах та у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. Військову підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу на добровільних засадах проходять громадяни України, які мають або здобувають освітній ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, придатні до військової служби за станом здоров`я та морально-діловими якостями. Порядок проведення військової підготовки громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, погодженим з центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки. Військова підготовка за програмою підготовки офіцерів запасу включається до навчальних планів закладу вищої освіти як окрема навчальна дисципліна. Програми військової підготовки розробляються згідно з вимогами кваліфікаційних характеристик офіцерів запасу за відповідною військово-обліковою спеціальністю. Порядок розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик офіцерів запасу та програм військової підготовки офіцерів запасу визначається Міністерством оборони України. Громадянам України, які мають освітній ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, склали встановлені іспити та атестовані до офіцерського складу, присвоюється відповідне первинне військове звання офіцера запасу. У разі потреби вони за наказом Міністра оборони України підлягають призову для проходження військової служби осіб офіцерського складу. Громадяни України, які не атестовані для присвоєння військового звання офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти і не пройшли строкової військової служби, підлягають призову на строкову військову службу з урахуванням, за можливості, фаху, який вони здобули у закладі вищої освіти, або за спорідненими військово-обліковими спеціальностями. Перелік військово-облікових спеціальностей, за якими ведеться військова підготовка громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу, та обсяги підготовки за такими спеціальностями визначаються за поданням Генерального штабу Збройних Сил України Міністерством оборони України за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки. Під час навчальних зборів (стажування), передбачених програмами підготовки офіцерів запасу, на громадян України, які проходять таку підготовку, поширюються права та обов`язки, встановлені актами законодавства для військовозобов`язаних, призваних на збори.

Аналіз, наведеної норми свідчить, що навчання за програмою підготовки офіцерів запасу та присвоєння звання молодшого офіцера є добровільним.

Отже, позивач, добровільно вступивши на навчання за програмою підготовки офіцерів запасу та закінчивши його у 2016 році з присвоєнням звання молодшого офіцерського звання - молодшого лейтенанта, тобто після початку збройної агресії Російської Федерації у 2014 році, мав розуміти наслідки здобуття військової професії.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 від введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 постановлено:

1. Оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - мобілізація).

2. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

3. Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

4. Призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України. Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

5. Генеральному штабу Збройних Сил України визначити черговість та обсяги призову військовозобов`язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації.

6. Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

7. Службі безпеки України здійснити заходи контррозвідувального забезпечення під час виконання загальної мобілізації.

8. Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:

1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;

2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;

3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

9. Головам обласних державних адміністрацій забезпечити створення та роботу обласних, районних та міських медичних комісій.

В позовній заяві позивач покликається, зокрема на порушення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині недотримання черговості (хвиль) мобілізації. Вказане посилання, на переконання суду, є хибним, оскільки в Україні не існує жодного нормативно-правового акту, який би визначав черговість (хвилі) мобілізації.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань. На військову службу під час мобілізації можуть бути призвані особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади.

Одночасно ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

З матеріалів справи судом встановлено, що у військовому квитку позивача міститься мобілізаційне посвідчення команда НОМЕР_4 , яким позивача зобов`язано у випадку оголошення мобілізації не чекаючи повістки з`явитися протягом 6 (шести) годин.

Матеріали справи свідчать, що позивач знехтував своїм обов`язком у випадку оголошення мобілізації не чекаючи повістки з`явитися протягом 6 (шести) годин, оскільки з моменту оголошення мобілізації (24.02.2022) до останнього отримання повістки 22.04.2022 він територію міста Львова не покидав.

Посилання позивача на те, що його протиправно взято на облік до ІНФОРМАЦІЯ_2, суд вважає необґрунтованим, оскільки такі дії відповідача були зроблені саме за волевиявленням офіцера запасу - молодшого лейтенанта ОСОБА_1, що підтверджується власноручно написаною позивачем та поданою до відповідача 05.04.2022.

При цьому, термін та підстави проживання позивача на території міста Львів не мають жодного значення для вирішення справи по суті спору.

Разом з цим, суд, з аналізу приписів чинного законодавства дійшов висновку, що жодним з нормативно-правових актів не встановлено приписів, які б свідчили про те, що військовозобов`язаному має право видавати повістки та здійснювати призив по мобілізації виключно територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, на території якого проживає військовозобов`язаний, оскільки, у протилежному випадку, конституційний обов`язок громадянина щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України може нехтуватися шляхом постійної зміни місця фактичного проживання останнім.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено вчинення відповідачем порушень як при взятті позивача на облік так і вручення йому повістки.

Також суд вважає необґрунтованим посилання позивача на неможливість проходження ним військової служби осіб офіцерського складу, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:

заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;

жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду;

які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;

інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;

наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.

Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов`язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Отже, вказана норма має вичерпний перелік підстав за яких особа не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Таким чином, посилання позивача на те, що він має фінансово забезпечувати його рідних адже він повністю їх утримує не є підставою для звільнення від мобілізації позивача, оскільки така підстава відсутня ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв`язку з чим правомірно не бралася до уваги відповідачем.

Щодо неможливості проходження служби позивачем за станом здоров`я, суд зазначає таке.

В позовній заяві позивач стверджує, що незважаючи на постанову військово-лікарської комісії, яка містить висновок «Придатний до військової служби», він має проблеми зі здоров`ям, в підтвердження чого надавав довідку, в якій зазначалось, що в нього діагноз, який передбачає «Непридатність до військової служби», що вказано в ст. 78в, 78г розділу ІІІ Розладу хвороб, графи 2-7 ТДВ «Б», при чому таку довідку позивач до матеріалів справи не надав.

Натомість відповідач надав довідку військово-лікарської комісії молодшого лейтенанта ОСОБА_1 № 89/2730/2233 від 22.04.2022, відповідно до якої позивач на підставі статті 75в, 78 г графи ІІІ Розкладу хвороб, графи 2-7 ТДВ «Б» придатний до військової служби.

Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (надалі - Розкладу хвороб), який є Додатком 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, визначає, зокрема, придастність до військової служби у розрізі контингентів, що проходять медичний огляд за графами розкладу хвороб:

- Графа І громадяни під час приписки до призовних дільниць та призову на строкову військову службу, вступу до військових навчальних закладів (крім льотного складу), військовослужбовці строкової військової служби

- Графа ІІ громадяни, військовослужбовці, які приймаються, призиваються та проходять військову службу осіб рядового, сержантського та старшинського складу, прапорщики (мічмани)

- Графа ІІІ громадяни, особи офіцерського складу, які приймаються, призиваються та проходять військову службу осіб офіцерського складу, офіцери запасу, які призиваються та проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Оскільки позивач є молодший лейтенантом, він віднесений виключно до Графи ІІІ.

Статтею 75в Розкладу хвороб Графи ІІІ визначено «Придатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально».

Статтею 78г Розкладу хвороб Графи ІІІ визначено «Придатні».

Так, військово-лікарською комісією встановлена придатність позивача на проходження служби як особою офіцерського складу, доказів протилежного позивачем не надано.

Отже позивачем не доведено неможливості проходження військової служби як особою офіцерського складу.

Відсутність у позивача військового досвіду також спростовується фактом проходження ним навчальних зборів при В/ч НОМЕР_3 на посаді командира інженерно-саперного взводу за військово-обліковою спеціальністю 101000, що відображено у його військовому квитку.

Твердження позивача про те, що його не було ознайомлено з правами та обов`язками громадянина також спростовується підписаними 05.04.2022 ним же правилами військового обліку призовників і військовозобов`язаних, копія яких наявні у матеріалах справи.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено протиправності дії уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_5, які полягають у врученні позивачу ОСОБА_1 військової повістки на відправку на 05.04.2022, військової повістки на відправку на 22.04.2022 та військової повістки на відправку на 26.04.2022.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог, пов`язаних з вилученням військового квитка, суд зазначає таке.

Оскільки позивач є офіцером запасу, на спірні правовідносини розповсюджується дія саме Положення про військовий квиток офіцера запасу, затверджене Указом Президента України від 30 грудня 2016 року № 582/2016.

Відповідно до п.п. 11 та 12 вказаного Положення у офіцера запасу, взятого під варту або засудженого до позбавлення волі, військовий квиток вилучає орган досудового розслідування чи суд. Після набрання вироком законної сили суд надсилає такий квиток до військового комісаріату. У разі якщо до військового комісаріату судом надіслано військовий квиток офіцера запасу Служби безпеки України чи Служби зовнішньої розвідки України, такий квиток передається військовим комісаріатом до відповідного органу Служби безпеки України чи підрозділу Служби зовнішньої розвідки України за місцем військового обліку засудженого. Офіцер запасу може передавати військовий квиток іншим фізичним чи юридичним особам лише за умови одержання оформленої у встановленому порядку розписки про отримання відповідними фізичними чи юридичними особами такого квитка.

Отже Положення про військовий квиток офіцера запасу не містить вичерпного переліку підстав та мотивів можливості вилучення або передачі військового квитка фізичним, юридичним особам або правоохоронним органам, як і підстав повернення раніше вилучених/переданих військових квитків.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силу положень частин 1 та 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

З системного аналізу зазначених правових норми вбачається, що підставою адміністративного позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, доводить факт порушення своїх прав.

При цьому, право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване в інших законах, передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Під підставою адміністративного позову слід розуміти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, доводить факт порушення своїх прав.

В той же час, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв`язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.

Звертаючись до суду, позивач фактично просив суд повернути його військовий квиток, нібито вилучений відповідачем. Так, позивачем у позовній заяві не наведено ані обставин вилучення у нього військового квитка, ані твердження про таке вилучення з порушення п. 12 вищенаведеного Положення про військовий квиток офіцера запасу, тобто без розписки про отримання відповідачем такого квитка. Також позов не містить жодного обґрунтування фактичного порушення прав позивача.

Одночасно, суд враховує, що матеріали справи містять інформацію про скерування матеріалів особової справи позивача до правоохоронних органів у зв`язку з розпочатим щодо позивача досудовим розслідуванням, що саме по собі унеможливлює повернення відповідачем військового квитка позивача.

При вирішенні вказаних позовних вимог суд зазначає, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на те, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаних вище позовних вимог та, як наслідок, відмови у їх задоволенні.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправним - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 22.08.2022.

Суддя Супрун Ю.О.