Рішення № 105852888, 22.08.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

22 серпня 2022 року Справа № 520/4792/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ №171 о/с від 27.03.2022 Головного управління національної поліції в Харківській області про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 частини 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію ";

- поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді поліцейського відділення забезпечення роботи спеціальних майданчиків центру забезпечення ГУНП в Харківській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.03.2022 року по день постановлення рішення;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень щомісячно, як складова частина грошового забезпечення, згідно Постанови КМ України від 28.02.2022 № 168.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він працював в органах Національної поліції України на посаді поліцейського відділення забезпечення роботи спеціальних майданчиків центру забезпечення ГУНП в Харківській області. Наказом №171 о/с від 27.03.2022 Головного управління національної поліції в Харківській області про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 частини 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Позивач вважає такий наказ протиправним, з огляду на неналежне проведення службового розслідування, зокрема, неповідомлення позивача про проведення службового розслідування щодо нього, ненадання можливості надати пояснення щодо подій, які були предметом службової перевірки, а також неврахування нижченаведених обставин.

Так, позивач вказує, що від початку військового вторгнення Російською Федерацією на територію України та по день подання позовної заяви він перебуває на території України та Харківської області, одночасно повідомляє, що йому вдалося вивезти свою родину з місця проживання в с. Черкаська Лозова, яке було окуповане. При цьому, вказує на те, що в службовому розслідуванні не було враховано виконання ним функцій поліцейського на території Бучанського району. Підсумовуючи стверджує, що не покидав службу та територію як України. Та звернув увагу суду на те, що не виїздив до інших регіонів країни чи за кордон.

Вказує, що жодним нормативним актом не визначено обов`язок позивача працювати і знаходитися тільки за адресою робочого місця, вважаючи, що юрисдикція і повноваження поліцейського поширюються на всю територію його адміністративного району, де позивач захищав Україну під час російської окупації.

Також позивач вважає, що має право на отримання як середнього заробітку за час вимушеного прогулу, так і додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України № 168 у розмірі 30000 грн. щомісячно.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 10 ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач звільнений зі служби в органах поліції за грубе порушення службової дисципліни, неналежне виконання посадових обов`язків, недотримання вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції у частині відсутності на службі та невиконання службових обов`язків у межах дислокації під час воєнного стану на території України. Вказує, що позивач самовільно виїхав за межі Харкова, та відмовився від виконання службових обов`язків на території Харківської області.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Позивач, ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області на посаді поліцейського відділення забезпечення роботи спеціальних майданчиків центру забезпечення ГУНП в Харківській області.

Наказом ГУНП в Харківській області від 27.03.2022 № 506 «Про призначення та проведення службового розслідування» було призначено та проведено службове розслідування щодо позивача. Підставою для його проведення послугував рапорт начальника ЦЗ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_2 , про те, що нібито з 09.03.2022 по теперішній поліцейський відділення забезпечення роботи спеціальних майданчиків ЦЗ ГУНП в Харківській області старший: сержант поліції ОСОБА_3 безпідставно не виходить на службу, про причини своєї відсутності нікому не повідомив, на зв`язок не виходить.

За результатами службового розслідування начальником ГУНП в Харківській області 27.03.2022 був затверджений висновок службового розслідування.

В ході службового розслідування дисциплінарною комісією було встановлено, що 26.03.2022 до ГУНП в Харківській області надійшов рапорт начальник ЦЗ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_2 про те, що нібито з 09.03.2022 по теперішній поліцейський відділення забезпечення роботи спеціальних майданчиків ЦЗ ГУНП в Харківській області старший сержант поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, освіта вища, в НПУ з 07.11.2015, на посаді з 13.12.2018, діючих дисциплінарних стягнень не має, безпідставно не виходить на службу, про причини своєї відсутності нікому не повідомив, на зв`язок не виходить.

Опитаний начальник ЦЗ ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_2 , підтвердив факти, викладені у своєму рапорті.

Опитаний начальник відділення забезпечення роботи спеціальних майданчиків ЦЗ ГУНП в Харківській області лейтенант поліції ОСОБА_4 пояснив, що старший сержант поліції ОСОБА_1 з 27.02.2022 повинен був заступити на чергування, однак останній безпідставно не виходив на службу та не виходить на зв`язок. На телефонні дзвінки не відповідає.

З метою з`ясування обставин відсутності на службі старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , 26.03.2022 о 10.30 членом дисциплінарної комісії старшим інспектором ВСР УГІ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_5 було здійснено телефонний дзвінок на мобільний номер останнього НОМЕР_2 . В телефонній бесіді старший сержант поліції ОСОБА_1 об`єктивні причини не виходу на службу не повідомив.

Разом з цим, зі слів лейтенанта поліції ОСОБА_4 , йому стало відомо, що старший сержант поліції ОСОБА_1 на теперішній час перебуває у м. Кропивницькому.

Також встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до якого Міністерство внутрішніх справ України, зокрема, в особі Національної поліції України, яка є структурним підрозділом, зобов`язано запровадити та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березнів 2022 року строком на 30 діб.

Згідно з вимогами статті 17 Закон України «Про правовий режим воєнного стану», органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

Старший сержант поліції ОСОБА_1 склав Присягу на вірність Українському народові, згідно з якої присягає вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.

Згідно частини 2 статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Відповідно до вимог пункту 1 наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» (далі - наказ) поліцейським, які перебувають поза місцем несення служби, крім тих, що виконують службові завдання, протягом 1 доби повинні прибути до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, а саме:

поліцейським, для яких проїзд у регіон місця проходження служби є неможливим у зв`язку з об`єктивними причинами (тимчасова окупація, повне зупинення транспортного сполучення);

поліцейським, які виховують одного або більше дітей віком до 18 років або на утриманні яких перебувають батьки, що потребують стороннього догляду, та виїхали з метою супроводу дітей в евакуацію, та чоловіки (дружини), які є поліцейськими, військовослужбовцями або особами рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, задіяними до виконання службових обов`язків за місцем проходження служби;

поліцейським, які мають статус одинокої матері (батька).

Згідно вимог пункту 3 наказу поліцейські, які не підпадають під перелік осіб, визначених пунктом 1 цього наказу, зобов`язані невідкладно прибути до органу поліції за місцем несення служби.

У ході проведення службового розслідування встановлено, що старший сержант поліції ОСОБА_1 не підпадає під категорію поліцейських згідно переліку, зазначеного у пункті 1 наказу.

Разом з цим, останній не прибув до органу поліції за місцем несення служби, чим порушив вимоги пункту 3 наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану».

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992, прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого часу, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

У ході проведеній службового розслідування обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність старшого сержанта поліції ОСОБА_1 не встановлені.

Таким чином, у ході проведення службового розслідування встановлено, що у період з 27.02.2022 по 27.03.2022 поліцейський відділення забезпечення роботи спеціальних майданчиків ЦЗ ГУНП в Харківській області старший сержант поліції ОСОБА_1 безпідставно був відсутній на службі без поважних причин, а також не взяв участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час його оголошення на всій території України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, тим самим вчинив дисциплінарний проступок, який є несумісним з подальшим проходженням служби в Національній поліції України.

За вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог п. 1 ч. 1 ст. 18, п. 24 ч. 1 ст. 23, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 3 наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», застосовано до поліцейського відділення забезпечення роботи спеціальних майданчиків ЦЗ ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

На підставі висновків вказаного службового розслідування, проведеного щодо позивача, ухвалено наказ ГУНП в Харківській області від 27.03.2022 № 226 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП в Харківській області» до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни.

Вважаючи своє звільнення незаконним та протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам цієї справи, суд зважає таке.

З 24.02.2022 на території України введено воєнний стан.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VІІІ (надалі - Закон).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 3 Закону визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (частина третя статті 11 Закону).

Згідно з частиною першою статті 59 Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

В силу пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію» у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.

Так, частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (надалі - Дисциплінарний статут), передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону, зобов`язує поліцейського, серед іншого: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки. З метою урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), з вимогами яких, згідно з пунктом 4 розділу І, особу ознайомлюють під час прийняття на службу до поліції.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.

Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Частини перша, третя, четверта та десята статті 14 Дисциплінарного статуту передбачають, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно частин першої, другої, четвертої, сьомої, десятої, п`ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування. Забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов`язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування. Порядок утворення дисциплінарних комісій та їх повноваження визначаються Міністерством внутрішніх справ України. За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 № 893, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (надалі - Порядок проведення службових розслідувань).

Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Так, згідно пунктів 7, 8 Розділу V Порядку проведення службових розслідувань розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів. За рішенням уповноваженого керівника розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією на відкритому засіданні, яке полягає в гласному та відкритому дослідженні обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування, за участю поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших заінтересованих осіб.

Пунктом 2 розділу VI Порядку проведення службових розслідувань передбачено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

З аналізу вищенаведених норм Дисциплінарного статуту та Порядку проведення службових розслідувань слідує, що підставою для призначення службового розслідування є повідомлення поліцейських, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, а розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться або у формі письмового провадження, або у відкритому засіданні, при цьому рішення про проведення розгляду справи у відкритому засіданні приймається керівником, який призначив службове розслідування, про що повинно бути вказано у наказі про призначення службового розслідування.

Так, згідно висновків службового розслідування судом встановлено, що на розгляд керівництву ГУНП в Харківській області подано рапорт начальника ЦЗ ГУНП в Харківській області майора поліції Бачинського О.В. про те, що нібито з 09.03.2022 по теперішній поліцейський відділення забезпечення роботи спеціальних майданчиків ЦЗ ГУНП в Харківській області старший сержант поліції ОСОБА_1 , безпідставно не виходить на службу, про причини своєї відсутності нікому не повідомив, на зв`язок не виходить.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введення, з цього приводу, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, воєнного стану в Україні наказом Національної поліції України від 23.02.2022 № 171, - на виконання Указу Президента України «Про введення надзвичайного стану в Україні», з метою нормалізації обстановки в державі, забезпечення захисту та охорони державного кордону, протидії злочинності, підтримання громадської безпеки та порядку, створення умов для належного функціонування органів державної влади, місцевого самоврядування та інших інститутів громадського суспільства, запобігання спробам захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, особовий склад переведено на посилений варіант службової діяльності в надзвичайний (позаплановий) режим поліцейські з 24 лютого 2022 року мали б знаходитися за місцем дислокації підрозділу, в якому проходять службу та виконувати свої безпосередні функціональні обов`язки.

Проведеним службовим розслідування встановлено, що позивач, був відсутній на службі за місцем дислокації підрозділу починаючи з 27.02.2022.

При цьому, суд враховує взаємовиключні твердження позивача про те, що він не залишаючи Харківську область виконував функції поліцейського на території Бучанського району, яка, як відомо, відноситься до Київської області.

При цьому, суд враховує, що відповідно до пункту 1 Розділу І Положення про Центр забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області, затвердженого наказом ГУНП в Харківській області від 17.01.2019 № 88 Центр забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області є структурним підрозділом Головного управління Національної поліції в Харківській області та, згідно із законодавством України, реалізовує свої повноваження на території міста Харків та Харківської області.

Отже, позивач, відповідно до займаної посади повинен був реалізовувати свої повноваження виключно на території міста Харків та Харківської області.

Для виконання службових завдань поза місцем постійної служби в іншому населеному пункті та на певний строк для поліцейського передбачені службові відрядження.

Особливості направлення у службові відрядження поліцейських структурних підрозділів апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції та головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві, у тому числі їх територіальних (відокремлених) підрозділів (управлінь, відділів, відділень поліції), а також підприємств, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції), у межах України, регулюються Інструкцією про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.08.2017 № 672 (надалі Наказ № 672).

Пунктом 1 Розділу ІІ Наказу № 672 визначено, що при направленні поліцейського у службове відрядження видається наказ, підписаний керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов`язки, його першим заступником або заступниками відповідно до розподілу функціональних обов`язків (посадових інструкцій). У наказі зазначаються пункт призначення, найменування органу поліції, у тому числі його територіального (відокремленого) підрозділу (управління, відділу, відділення), куди відряджено працівника, строк та мета відрядження.

Тобто, підставою для службового відрядження є перш за все наказ, підписаний керівником органу поліції.

Головним управління Національної поліції в Харківській області в період з 24.02.2022 по 27.03.2022 позивач у службові відрядження в інший населений пункт не направлявся, відповідний наказ не видавався.

10.03.2022 головою Національної поліції України підписаний наказ № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», яким було визначено необхідність поліцейським, які перебувають поза місцем несення служби, крім тих, що виконують службові завдання, протягом 1 доби прибути до найближчого органу поліції для реєстрації постановки на облік, а саме: поліцейським, для яких проїзд у регіон місця проходження служби с неможливим у зв`язку з об`єктивними причинами (тимчасова окупація, повне зупинення транспортного сполучення); поліцейським, які виховують одного або більше дітей віком до 18 років або на утриманні яких перебувають батьки, що потребують стороннього догляду, та виїхали з метою супроводу дітей в евакуацію, та чоловіки (дружини) яких є поліцейськими, військовослужбовцями або особами рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, задіяними до виконання службових обов`язків за місцем проходження служби; поліцейським, які мають статус одинокої матері (батька).

Пунктом 3 вказаного наказу передбачено, що поліцейські, які не підпадають під перелік осіб, визначених пунктом 1 цього наказу, зобов`язані невідкладно прибути до органу поліції за місцем несення служби.

Отже, поліцейський відділення забезпечення роботи спеціальних майданчиків ЦЗ ГУНП в Харківській області старший сержант поліції ОСОБА_1 :

- відповідно до Положення про Центр забезпечення ГУНП в Харківській області повинен був реалізовувати свої повноваження виключно на території міста Харків та Харківської області;

- для виконання службових завдань поза місцем постійної служби в іншому населеному пункті та на певний строк у службове відрядження наказом ГУНП в Харківській області не направлявся;

- не відноситься до категорії осіб, визначених головою Національної поліції України в наказі від 10.03.2022 № 190 як особа, яка може проходити службу в інших територіальних органах поліції, на території обслуговування яких вона перебуває.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 3 Закону № 2337-VIII поліцейський зобов`язаний вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника.

Однак, ОСОБА_1 з 27.02.2022 без дозволу керівництва та поважних причин, на службу не виходив, доказів ані відрядження до в іншого регіону України - Бучанського району Київської області, ані виконання повноважень в іншому регіоні України - Бучанському район Київської області до суду не надав.

Тобто, доведеним є факт порушення позивачем службової дисципліни, в частині відсутності на службі за місцем дислокації підрозділу та невиконання своїх функціональних обов`язків під час воєнного стану на території України, зокрема на території дислокації підрозділу, що, у свою чергу є грубим порушенням наказів МВС України, Національної поліції України та Присяги працівника поліції.

Щодо тверджень позивача про те, що він був вимушений евакуювати свою родину з постійного місця проживання, суд зазначає наступне.

Позивачем не надано доказів того, що у період гострої фази на території Харківської області позивач виїздив сам, чи зі своєю родиною, та якийсь час був вимушений перебувати в іншому місць.

Одночасно, суд зазначає, що позивачем проігноровано вищенаведений наказ голови Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», яким поліцейських зобов`язано невідкладно прибути до органу поліції за місцем несення служби.

Також суду не представлено доказів наявності якихось інших об`єктивних підстав, які б унеможливлювали прибуття позивача до місця служби у встановлений проміжок часу.

Разом з цим, суд враховує, що позивач вперше звертався до відповідача з питань проходження служби лише 19.05.2022, тобто, майже через 3 місяці після останнього прибуття на робоче місце. З наведеного суд вважає, що з 27.02.2022 по 18.05.2022 позивачу фактично не було цікавим продовження проходження служби в органах Національної поліції України.

Твердження позивача, щодо порушення його права на захист, спростовуються актом від 27.03.2022 про відмову від дачі пояснень з приводу відсутності на службі.

Посилання позивача на те, що у листі № 1213вс/119/01/12-2022 позивача повідомлено про звільнення на номер НОМЕР_3 , який йому не належить, суд не бере до уваги, оскільки у висновках службового розслідування вказано, що уповноважені особи відповідача повідомили позивача про проведення службового розслідування та запропонували надати пояснення на вірний номер - НОМЕР_4 .

Так, як вже зазначалось судом, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан.

Разом з тим, не дивлячись на ведені вище обставини, позивач був відсутнім на службі за місцем дислокації підрозділу та не виконував свої функціональні обов`язки починаючи з 27.02.2022.

Відтак, проаналізувавши наведене з огляду на встановлені обставини в справі, суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності доказів вчинення ним дисциплінарного проступку та неналежного проведення службового розслідування.

Судом достовірно встановлено, та підтверджується матеріалами справи факт відсутності позивача на службі в робочий час в період воєнного стану, а відтак, висновок відповідача про неприбуття на службу без поважних причин позивача, починаючи з 27.02.2022, є обґрунтованим.

З огляду на вище наведене, доводи позовної заяви суд вважає цілком необґрунтованими.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити й те, що у рішенні Конституційного Суду України № 1-6/2018 від 27.02.2018 констатовано: «У Доповіді "Верховенство права», яка схвалена Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26.03.2011), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття «законних очікувань») (пункт 48). Конституційний Суд України вважає, що принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини».

Чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.

Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довір`я когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, суд дійшов до висновку, що вони тісно пов`язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Отже, під вчинками, що дискредитують звання працівника національної поліції та власне органи національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника поліції та власне органи національної поліції.

З огляду на вказане, з точки зору стороннього розсудливого спостерігача порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції України, і відповідальність за це несе держава.

Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів національної поліції з боку суспільства.

Верховний Суд в постанові від 02.10.2018 у справі № 815/4463/17 зазначив, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Суд звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі "Звежинський проти Польщі" (заява № 34049/96).

Поряд з цим, суд звертає увагу, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Суд також зазначає, що хоча застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що висновок службового розслідування сформований з урахуванням не тільки норм чинного законодавства та у межах компетенції, а і з урахуванням реального військового стану в Державі. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, тому суд погоджується з аргументами відповідача про те, що спірні рішення є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку.

Будь-яких належних доказів невідповідності встановлених службовим розслідуванням фактів дійсним обставинам відсутності позивача на службі з 27.02.2022 позивачем не наведено, а судом під час розгляду справи таких обставин не встановлено.

Стосовно інших посилань сторін, то суд зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи всі вищенаведені в сукупності обставини справи, письмові пояснення сторін, а також надані докази, суд дійшов висновку, що до поліцейського відділення забезпечення роботи спеціальних майданчиків ЦЗ ГУНП в Харківській області старший сержант поліції ОСОБА_1 , який порушив вимоги п. 1 ч. 1 ст. 18, п. 24 ч. 1 ст. 23, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 3 наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», - правомірно застосовані наслідки дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, у зв`язку з чим позовні вимоги про скасування Наказу №171 о/с від 27.03.2022 Головного управління національної поліції в Харківській області про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 частини 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію "задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення зі служби, відтак підстави для задоволення таких позовних вимог також відсутні.

Щодо стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно, як складової частини грошового забезпечення, згідно Постанови КМ України від 28.02.2022 № 168, то суд зазначає, таке.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Так, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач ухилився від виконання своїх службових обов`язків, та не виходив на службу та не повідомляв відповідача про причини відсутності на робочому місці з 27.02.2022, крім того позивачем до суду не надано доказів безпосередньої його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 22.08.2022.

Суддя Супрун Ю.О.