Рішення № 105852890, 22.08.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

22 серпня 2022 року Справа № 520/17509/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_4 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини В/Ч НОМЕР_2 , код НОМЕР_3 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , щодо нарахування та не виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати: індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.06.2021; різниці вихідної допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50 % фактичного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення за період з 27.05.2019 виплати 29.06.2021; грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по день звільнення - 27.05.2019 - за період 27.05.2019 по 12.08.2021 та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.05.2019 по 12.08.2021;

- зобов`язати військову частину В/Ч НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму своєчасно невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації 29.06.2021 та нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму своєчасно невиплаченої грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по день звільнення - 27.05.2019 - за період 27.05.2019 по день фактичної виплати 12.08.2021; нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму своєчасно невиплаченої різниці вихідної допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50 % фактичного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення за період з 27.05.2019 по день фактичної виплати 12.08.2021;

- зобов`язати Військову частину В/Ч НОМЕР_2 , код НОМЕР_3 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.05.2019 по 12.08.2021 шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідач на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 по справі № 520/2475/21, від 14.04.2021 по справі № 520/696/21 провів виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та перерахунку і виплати вихідної допомоги при звільнені 12.08.2021. Також на виконання рішення суду від 10.02.2021 по справі №520/41/21 відповідач виплатив 29.06.2021 позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.06.2021. Так, позивач вважає, що при проведенні вказаних виплат відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.05.2019 по 12.08.2021.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 10 ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідач не погодився з позовними вимогами та надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог вважаючи відсутнім у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.05.2019 по 12.08.2021. Також вказав, що приблизний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.05.2019 по 12.08.2021 має становити 16162,65 грн. також просив закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі та зупинено провадження у справі №520/17509/21 до набрання законної сили рішенням суду по справі №520/13346/21.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 поновлено провадження у справі №520/17509/21 у зв`язку з набрання законної сили рішенням суду по справі №520/13346/21.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Позивач, ОСОБА_1 звільнений наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 17.04.2019 № 130 з військової служби у запас за статтею 26 частиною 5, пункт 2 підпунктом "к" Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу" з 27 травня 2019 року та направлений на зарахування на військовий облік до Чугуївського ОРВК Харківської області.

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 від 14 липня 2015 року.

ОСОБА_1 , вважаючи, що йому протиправно не виплачувалася індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 27 травня 2019 року, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не здійсненні виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 27 травня 2019 року.

- зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 військову частину В/Ч НОМЕР_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 27 травня 2019 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року по справі № 520/41/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 яка полягає у не здійсненні виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 27 травня 2019 року.

Зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 Військову частину НОМЕР_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 27 травня 2019 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року по справі № 520/41/21 набрало законної сили 22.03.2021.

На виконання вказаного рішення відповідачем проведена виплата 29.06.2021.

ОСОБА_1 також оскаржував бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 з 27.05.2019 по 29.06.2021.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 р. по справі № 520/13346/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 (пп НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 28.05.2019 по 28.06.2021 в сумі 2172,82 грн з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 по справі № 520/13346/21 залишено без змін.

ОСОБА_1 , не погодившись із розміром вихідної допомоги при звільненні звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок (донарахування) вихідної допомоги при звільненні, з урахуванням в складі грошового забезпечення для обрахунку суми щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок (донарахування) та виплатити ОСОБА_1 різницю розміру вихідної допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50 % фактичного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 р. по справі № 520/696/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок (донарахування) вихідної допомоги при звільненні, з урахуванням в складі грошового забезпечення для обрахунку суми щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок (донарахування) та виплатити ОСОБА_1 різницю розміру вихідної допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50 % фактичного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.

Також позивач, вважаючи, що йому протиправно не виплачено грошову компенсацію за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 по день звільнення - 27 травня 2019 року, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 по день звільнення - 27 травня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 27 травня 2019 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по день звільнення - 27 травня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 27 травня 2019 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій - за період з 27 травня 2019 року по день фактичної виплати цієї грошової компенсації шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 р. по справі № 520/2475/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 по день звільнення - 27 травня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 27 травня 2019 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по день звільнення - 27 травня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 27 травня 2019 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 р. по справі № 520/2475/21 набрало законної сили 16.06.2021.

На виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 р. по справі № 520/2475/21 та від 14 квітня 2021 р. по справі № 520/696/21 відповідач здійснив виплату позивачеві 12.08.2021.

Позивач, вважаючи, що відповідач, при виконанні рішень Харківського окружного адміністративного суду по справах № 520/2475/21, № 520/696/21 та № 520/41/21, протиправно не здійснив нарахування та виплату позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.05.2019 по 12.08.2021.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Щодо вимог позивача про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на суму своєчасно невиплаченої: індексації грошового забезпечення за весь час затримки; грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій; різниці вихідної допомоги при звільненні, суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі по тексту - Закон № 2050-III) від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).

Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів які не мають разового характеру, та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Враховуючи, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 по справі №520/41/21 позивачу була нарахована та виплачена сума індексації його грошового забезпечення, суд уважає, що у відповідача виник обов`язок нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів у порядку передбаченому Законом №2050-111 та Порядком № 159 з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 по справі №520/41/21.

При цьому, суд наголошує на неможливості нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та різниці вихідної допомоги при звільненні, в силу приписі ч. 2 ст. 2 Закону № 2050-III, оскільки такі виплати не є постійними, а мають разовий характер (виплачуються виключно при звільненні з військової служби).

Отже, вказані вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 , щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати: індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.06.2021 та, як наслідок, наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсації втрати частини доходів у порядку передбаченому Законом №2050-111 та Порядком № 159 з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 по справі №520/41/21.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.05.2019 по 12.08.2021 шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини, що склались між учасниками справи у цій частині позовних вимог урегульовані Конституцією України та КЗпП України.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Разом з тим статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення суми відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №821/1083/17.

Під час розгляду даної справи встановлено, що позивач у зв`язку з порушенням відповідачем його права на отримання належного розміру:

- індексації грошового забезпечення за період з 28.05.2019 по 28.06.2021, встановленої рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 по справі №520/41/21;

- вихідної допомоги при звільненні, встановленої рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 р. по справі № 520/696/21, за період з 28.05.2019 виплати 12.08.2021;

- грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, встановленої рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 р. по справі № 520/2475/21 за період з 28.05.2019 по 12.08.2021, просить стягнути на його користь суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня присудження заборгованості за наведеними судовими рішеннями.

На виконання наведених судових рішень відповідачем були проведені такі виплати:

- 29.06.2021 у розмірі 5947,34 грн. на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 по справі №520/41/21.

- 12.08.2021 у розмірі 1457,09 грн. на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 р. по справі № 520/696/21;

- 12.08.2021 у розмірі 43253,47 грн. на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 р. по справі № 520/2475/21.

Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що Військовою частиною НОМЕР_2 було проведено фактичний розрахунок з позивачем в частині наведених вище виплат не у строк, встановлений положеннями статті 116 КЗпП.

Відтак, з огляду на обставини того, що не здійснення остаточного розрахунку із позивачем у визначені законодавством строки відбулось з вини власника, або уповноваженого ним органу, що є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, то позивач набув право на отримання відшкодування за затримку виплати одноразової грошової допомоги на підставі статті 117 КЗпП України.

З огляду на вищевикладене та враховуючи обставини справи, суд стосовно розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зазначає таке.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Також, Великою Палатою Верховного Суду вказано, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Крім того, у вищевказаній постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України, викладеними у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 стосовно того, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Водночас, виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв`язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення, хоча такий чинник у згаданій постанові Верховного Суду України не сформульований.

Враховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для відступлення від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

1. розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

2. період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

3. ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

4. інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначені Великою Палатою Верховного Суду критерії, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Тому Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Судом, з рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 р. по справі № 520/13346/21, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2022 встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача становить 607,08 грн..

Отже, у зв`язку із затримкою виплати середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 489306,48 грн. (607,08 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) х на 806 дні (кількість днів затримки)).

Визначаючись щодо розміру середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні, суд ураховує, що позивач є менш захищеною щодо відповідача стороною відносин публічної служби. Водночас, у вказаних відносинах і позивач має діяти добросовісно щодо реалізації свої прав, а інтереси іншої сторони також мають бути враховані.

Беручи до уваги наведе, слід зазначити, що відносини публічної служби як різновид трудових відносин повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми як відповідальність за несвоєчасний розрахунок під час звільнення спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання роботодавця виконувати зобов`язання середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків службовцем.

Аналізуючи обставини справи і такий критерій для зменшення розміру середнього заробітку, як ймовірний розмір, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц вказує, що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було б передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за відповідні роки можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою забезпечення рівня свого життя.

Вирішуючи питання співмірності стягнення з відповідача на користь позивача сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає, що питання стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні щодо сум індексації було вирішено в судовому порядку.

Так, Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 р. по справі № 520/13346/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2022, зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 28.05.2019 по 28.06.2021 в сумі 2172,82 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині Харківський окружний адміністративний суд, виходив із пропорційності обрахунку середнього заробітку за час затримки виплати позивачеві індексації його грошового забезпечення за період з 28.05.2019 по 28.06.2021, здійсненої на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 по справі №520/41/21.

Оскільки судовим рішенням по справі № 520/13346/21 вже вирішена вимога про стягнення на користь позивача суми середнього заробітку за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що така індексації при обрахунку середнього заробітку у цій справі не підлягає врахуванню.

Так, 12.08.2021 позивачу, за період затримки розрахунку при звільненні за період з 28.05.2019 по 12.08.2021, крім індексації, були виплачені компенсація за додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 1457,09 грн. та різниця розміру вихідної допомоги при звільненні у розмірі 43253,47, усього 44710,56 грн..

З аналізу даних, розміщених на офіційному сайті Національного банку України, встановлено, що на дату звільнення позивача розмір облікової ставки НБУ становив 17,5% річних. Враховуючи суму недоотриманих коштів - 44710,56 грн., 17,5 % річних від цієї суми становитиме 7824,35 грн., тобто 21,44 грн. за день затримки розрахунку (7824,35:365). Враховуючи загальний період затримки розрахунку, що становить 806 днів, середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні становитиме 17280,64 грн. (21,44х806).

Суд не враховує наведений відповідачем обрахунок з огляду на помилкове вказання ним облікової ставки НБУ у розмірі 18%, в той час як на момент звільнення позивача така ставка складала 17,5%.

Отже, з огляду на розмір цієї заборгованості, дії позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, може вважатися виплата у розмірі 17280,64 грн., яка розрахована із урахуванням періоду з часу несвоєчасного проведення розрахунку при звільненні по останній день порушення розрахунку з ним та приблизного розміру майнових втрат в разі одержання кредиту для покриття несвоєчасно отриманих сум при звільненні.

Важливим критерієм для зменшення розміру середнього заробітку, відповідно до правових висновків Верховного Суду, є період затримки (прострочення) виплати заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

Так, в цьому контексті суд звертає увагу, що причиною затримки виплат стало неправильне тлумачення відповідачем норм щодо обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористану додаткову відпустку учасника бойових дій. Тобто, невиплата відповідачем усіх сум належних позивачу при звільненні не носить свавільного характеру, а пов`язана із помилковим застосуванням норм законодавства.

Окрім того, позивач під час проходження служби та після звільнення не звертався до відповідача з вимогами про проведення повного розрахунку, а звернувся лише у 2021 році.

Аналізуючи поведінку позивача у спірних правовідносинах, суд зазначає, що законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Водночас, у спірних правовідносинах працівник (у широкому розумінні поняття) має діяти добросовісно, реалізуючі його права, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, суд, дослідивши обставини справи з урахуванням критеріїв, які слід враховувати, визначаючи розмір відшкодування, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, дійшов висновку про відповідність суми 17280,64 грн. принципам розумності, справедливості та пропорційності встановлених заходів відповідальності.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати: індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.06.2021.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у порядку передбаченому Законом №2050-111 та Порядком № 159 з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 по справі №520/41/21.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 28.05.2019 по 12.08.2021 в сумі 17280,64 грн. (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят гривень 64 коп.) з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 756,67 грн. (сімсот п`ятдесят шість гривень 67 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 22.08.2022.

Суддя Супрун Ю.О.