Ухвала суду № 10566917, 22.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8984/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" липня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Данилової М.В.

Бистрик Г.М.

при секретарі:Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2009 року у справі за позовом Підприємства «Центр службово-прикладних видів спору»Київської міської організації Українського фізкультурно-спортивного товариства «Динамо»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ЦСПВС КМО УСТ «Динамо»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі міста Києва №000084/2311/0 від 12.03.09р. з урахуванням рішень ДПА у м. Києві від 23.06.09р. №2319/10/25-114 та ДПА України від 17.07.09р. №6908/6/25-0115.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2009 року позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення №0000842311/3 від 03.08.2009р. ДПІ у Соломянському районі м. Києва.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником ДПІ у Соломянському районі міста Києва подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2009 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Соломянському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку ЦСПВС КМО УСТ «Динамо»(код ЄДРПОУ 25592777) з питань правових відносин з ТОВ «Віпромторг»(код ЄДРПОУ 33935115) за період з 01.01.06р. по 01.01.08р., за результатами якої складено акт перевірки №2320/23-11/25592777 від 26.02.09р.

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 17870,00 грн., в т.ч. по періодах:

листопад 2006 р. на суму 3453,33 грн.;

лютий 2007 р. на суму 4013,00 грн.;

березень 2007р. на суму 200,00 грн.;

квітень 2007р. на суму 4331,33 грн.;

травень 2007 р. на суму 2491,67 грн.;

червень 2007р. на суму 3380,67 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0000842311/0 від 12.03.2009р., яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем: податок на додану вартість в сумі 26 805,00 грн., в тому числі: 17870,00 грн. основний платіж, 8935,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Як свідчать матеріали справи та встановлено актом перевірки, ЦСПВС КМО УСТ «Динамо» мало взаємовідносини з ТОВ «Віпромторг»(код ЄДРПОУ 33935115).

Згідно договорів про виконання робіт, ТОВ «Віпромторг»(виконавець) зобовязується виконати роботи, а ЦСПВС КМО УСТ «Динамо»(замовник) їх прийняти та оплатити шляхом перерахування грошових коштів на пртязі трьох місяців, згідно рахунків фактури на рахунок виконавця.

На виконання умов договору ТОВ «Віпромторг»виконало роботи, а ЦСПВС КМО УСТ «Динамо»прийняло їх, оплатило та отримало податкові накладні на загальну суму 107 220,00 грн. (в т.ч. ПДВ 17 689,67 грн.), які включило до реєстрів отриманих податкових накладних в відповідних періодах, залежно від дати отримання цих накладних.

Суми ПДВ включені до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з податку на додану вартість у відповідні періоди.

Про виконання таких робіт сторони договору склали двосторонні акти приймання виконаних робіт, копії яких долучені до матеріалів справи.

Факт здійснення оплати вартості виконаних робіт підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень, з відміткою банку про перерахування вказаних коштів .

Як свідчать обставини справи, підставою для визначення спірного податкового зобовязання за результатами невиїзної документальної перевірки від 26.02.2009р. було те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25.07.2008р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Віпромторг», третя особа ДПА у м. Києві про визнання непричетності до господарської діяльності підприємства та визнання недійсними установчих документів підприємства статут ТОВ «Віпромторг»визнаний недійсним з часу реєстрації з 7 лютого 2006 року, а реєстрація ТОВ «Віпромторг»в якості платника податку на додану вартість визнана недійсною з моменту внесення підприємства в реєстр платників ПДВ з 27.02.2006 року.

На підставі даного судового рішення від 25.07.2008р. комісією ДПІ у Голосіївському районі м. Києва складено акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Віпромторг», який затверджено 26.12.2008 року.

Податковим органом зроблений висновок про те, що податкові накладні, складені від імені ТОВ «Віпромторг»не мають жодної юридичної сили, а отже позивачем порушено вимоги п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 17 870,00 грн.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Соломянському районі міста Києва податкового повідомлення-рішення від 12.03.09 р., а також наступні повідомлення-рішення прийняті за результатами процедури апеляційного узгодження податкового зобовязання, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що пунктом 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону , датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень підпункту 7.4.1. пункту 7.4. ст.7 зазначеного Закону , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фордів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обставини справи повністю підтверджують реальне здійснення господарських операцій.

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії: договори про виконання робіт, акти здачі приймання виконаних робіт, платіжні доручення, рахунки-фактури та податкові накладні

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п. 7.4.5 Закону).

Відповідно до пп. 7.2.1 п.7.2. ст.7 цього ж Закону, податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобовязань.

В даному випадку, видані та зазначені вище податкові накладні оформлені у відповідності до вимог наведеної норми, чого не заперечує представник відповідача.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп. 7.2.4).

Відповідно до ч.1 с.91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство повязує виникнення цивільної правоздатності.

В силу ч.1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення та виконання договорів про виконання робіт, ТОВ «Віпромторг»перебувало в Єдиному державному реєстрі та було платником ПДВ на підставі свідоцтва №37116722 від 27.02.06р.

Ліквідація вказаного Товариства та анулювання свідоцтва платника ПДВ, що мало місце після укладання та виконання господарських операцій, не може бути підставою для визнання недійсними вчинених цим Товариством з іншими субєктами господарювання юридично значимих дій, як і не може бути доказом втрати контрагентом платника ПДВ статусу такого платника до фактичного його виключення з реєстру.

Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується: реальне здійснення господарських операцій операції з ТОВ “Віпромторг”, фактична сплата позивачем ПДВ в ціні робіт, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені продавцем, який на момент господарських взаємовідносин знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд першої інстанції вірно визначив помилковими доводи відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит в сумі 17 870,00 грн.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено та не відображено в акті перевірки, що зазначені господарські операції є фіктивними чи то безтоварними, як і не доведено відсутність правових підстав для включення витрат платника податку на виконання робіт до складу валових витрат в розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності визначення ДПІ у Соломянському районі міста Києва податкового зобовязання ЦСПВС КМО УСТ «Динамо»за платежем: податок на додану вартість в сумі 26 805,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2009 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2009 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 23.07.2010 р.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: