Постанова № 10566841, 14.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 липня 2010 року           15:05           № 2а-6021/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Шогун"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

провизнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень та Акту перевірки від 20.01.2010р. в частині

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив суд визнати незаконними та скасувати п.п. 1-5 розділу 4 висновку Акта перевірки від 20.01.2010 № 47/23-200-31406214 щодо визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість відносно застосування звичайних цін, оскільки висновки цього акта можуть спричиняти настання негативних наслідків для позивача; визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 01.02.2010 №0000022322/0, № 0000032322/0; визнати неправомірно. Та скасувати першу податкову вимог №1/845 від 06.04.2010.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, порядок вручення податкових повідомлень-рішень, а також необґрунтовано зроблено висновки про заниження позивачем прибуткового та податку на додану вартість.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані рішення були прийняті відповідно до виявлених порушень та висновків, зроблених під час проведення перевірки. Том просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 14.07.2010 було закрито провадження в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування п.п. 1-5 розділу 4 висновку Акта перевірки від 20.01.2010 №47/23-200-31406214 щодо визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість відносно застосування звичайних цін, на підставі ст. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

20.01.2010 відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.08 по 30.06.09.

За результатами перевірки було складено акт № 47/23-200-31406214.

Під час проведення перевірки відповідачем було встановлені наступні порушення (суд зазначає порушення лише в тій частині, що оскаржуються позивачем):

1. Заниження валового доходу на 5041638,00 грн., чим порушено вимоги п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3 п.7.4 ст.7, ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занизивши

При цьому податковим органом встановлено, що основною діяльністю позивача є продаж автомобілів іноземного виробництва. При проведенні відповідачем аналізу фінансово-господарських документів позивача було виявлено, що ринкова ціна автомобілів значно перевищує фактичну ціну продажу згідно договорів купівлі-продажу з фізичними особами: у 2008 році понад 22%, в 2009 році понад 27 %, а також середня націнка складає за 2008 рік –11,53% та за 2009 рік –7,41%. Відповідно до виявленого відповідач прийняв рішення від 25.12.09 № 287/23-217 про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов’язань за період з 01.04.08 по 30.06.09.

Для встановлення ринкової справедливої ціни відповідач під час перевірки застосував власний метод на підставі аналізу договорів купівлі-продажу подібних марок автомобілів, які реалізовував позивач непов’язаним фізичним особам, а також на підставі аналізу ринкових цін реалізації ідентичних транспортних засобів, які мають однакові характерні для них основні ознаки, публікації в прайс-листів та прилюдних пропозицій до продажу в автосалонах м. Києва (перелік зазначено на стор.6 Акта перевірки).

Порушення позивачем порядку застосування звичайних цін, відповідно до висновків акту перевірки, призвело до заниження валового доходу на 4993491,00 грн.

Також позивач укладав договори купівлі-продажу з пов’язаними особами, які є його засновниками, за цінами нижчими від тих, за якими здійснювався продаж автомобілів іншим покупцям, які не є пов’язаними з позивачем особами.

Зазначені дії позивача призвели, відповідно до висновків акту перевірки, до заниження валового доходу на загальну суму 48147 грн.

2. Заниження податку на прибуток в сумі 1260408 грн., в той час як позивачем за період з 01.04.08 по 30.06.09 було задекларовано податок на прибуток в сумі 179371 грн.

3. Заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 1008327 грн., тоді як позивачем за період з 01.04.08 по 30.06.09 задекларовано податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 9955748 грн.

Як встановлено судом з пояснень представника відповідача та з аналізу зазначених в Акті обставин, заниження суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість виникло внаслідок порушення позивачем порядку застосування звичайних цін.

Разом з тим відповідачем в акті перевірки не було визначено механізм цього заниження, натомість зроблено висновок про відсутність будь-яких порушень під час формування податкового кредиту. Одночасно на запитання суду щодо вказаної обставини, представник відповідача пояснив, що особи, які здійснювали перевірку прийшли до висновку про застосування ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», але причини не зазначення цих обставин в Акті суду наведені не були.

4. За період з 01.04.08 по 30.06.09 позивачем задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 55954 грн., залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 11943 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на додану вартість за період з 01.04.08 по 30.06.09 встановлено, що в результаті допущених порушень податкового законодавства позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 996384 грн.

Відповідно до висновків, викладених відповідачем в акті перевірки, відповідачем з огляду на встановлені вище порушення встановлено:

1.Щодо заниження валового доходу –встановлено заниження в сумі 1248371грн. за ІІ, ІІІ, IV квартали 2008 року та І,ІІ квартали 2009 року;

2.Щодо заниження валового доходу –встановлено заниження в сумі 12037 грн. за ІІ та IV квартали 2008 року

3.Щодо заниження податку на додану вартість - встановлено заниження в сумі 990755 грн. за квітень, червень, липень, серпень, вересень 2008 року та квітень, травень, червень 2009 року;

4.Щодо заниження податку на додану вартість за червень 2008 року 5629,00 грн.;

5.Щодо до складу податкового кредиту наступного податкового періоду –встановлено завищення за червень 2009 року в сумі 11943 грн.

Відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000022322/0 та №0000032322/0 від 01.02.2010.

06.04.2010 відповідачем прийнято першу податкову вимогу № 1/845 на 21462 грн. (податок на прибуток, податок на додану вартість та штрафні санкції).

Перевіривши викладені відповідачем арифметичні розрахунки приведені в Акті перевірки, суд встановив, що суми заниження валового доходу, заниження сум податку на додану вартість, про які йдеться в описовій частині акта перевірки та які зазначені у висновках, зроблених за наслідками перевірки, як зазначено вище.

Перевіривши доводи сторін в частині правильності застосування відповідачем звичайних цін при продажу товарів, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Суд не погоджується з доводами відповідача в частині порушення порядку застосування звичайних цін під час продажу автомобілів фізичним особам, що не були пов’язані з позивачем з огляду на таке.

Відповідачем в додатку № 5 до Акта перевірки надано перелік фізичних осіб, з якими були укладені договори купівлі-продажу автомобілів, та зазначено ціни продажу. Для визначення того чи були позивачем застосовані звичайні ціни відповідач використав інформацію, що містилася на Інтернет-сайтах автосалонів, перелік яких наведено на сторінці 6 Акта перевірки. Разом з тим, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»вимагає використання інформації про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Тобто йдеться про завершену в часі дію, в той час як відповідачем порівняно лише запропоновану ціну позивача з ціною пропозиції його конкурентів. З огляду на це, суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано зроблено висновок про порушення позивачем вимог про застосування звичайних під час укладання договорів купівлі-продажу автомобілів з фізичними особами, що не були пов’язані з позивачем.

Таким чином, безпідставним є висновок відповідача про заниження позивачем валового доходу та податку на додану в сумах, які зазначені в Акті перевірки. Суд не може перекладати на себе функції податкового органу та здійснювати розрахунки податкових зобов’язань платників податків, виявивши під час розгляду справи арифметичні помилки в сумах таких зобов’язань. З огляду на це, податкове повідомлення-рішення, що містить податкове зобов’язання, визначене з арифметичними помилками, підлягає скасуванню для усунення податковим органом виявлених судом помилок.

Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідача в частині порушення позивачем вимог про застосування звичайних цін при визначенні доходу, отриманого позивачем під час укладання договорів купівлі-продажу автомобілів з особами, які є пов’язаними з позивачем.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Відповідачем було наведено в акті перевірки порівняння ціни, за які були продані автомобілі тих самих марок та модельного ряду пов’язаним з позивачем особам –ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та фізичним особам, що не були пов’язані з позивачем. Як вбачається з акта перевірки, різниця в ціні склала відповідно 33776 грн. та 24000 грн.

Представником позивача не було спростовано доводів відповідача в цій частині допущеного порушення –заниження валового доходу.

Таким чином доводи позивача про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є пов’язаними особами до уваги не приймаються. З огляду на те, що як вбачається з наданої копії Протоколу № 34 Загальних зборів засновників ТОВ «Шогун»від 31.05.2010 зазначені особи є засновниками позивача та володіють по 24,75 % статутного капіталу позивача.

Відповідно до п. 1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

В частині доводів позивача про порушення відповідачем порядку вручення податкових повідомлень-рішень та узгодження податкового зобов’язання, то суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених Законом.

Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач надсилав позивачу податкові повідомлення-рішення № 000002232210 та № 000003232210 01.02.2010 (копія опису вкладення в цінний лист, фіскального чеку УДППЗ «Укрпошта»), проте лист повернувся відповідачу 04.02.2010 з відміткою за місцем обслуговування (копія довідки).

Разом з тим, як зазначено в акті перевірки, відповідач під час проведення перевірки встановив, що позивач фактично знаходиться за адресою, зазначеною в свідоцтві про державну реєстрацію як місцезнаходження позивача.

Однак, як вбачається з зазначених відповідачем адресних даних позивача в кореспонденції, відповідач невірно зазначив індекс в адресі, за якою знаходиться позивач, а саме замість 02154 вказано 02105. таким чином, у суду виникають обґрунтовані сумніви щодо добросовісності посадових осіб відповідача під час виконання обов’язку щодо надсилання позивачу податкового повідомлення.

З огляду на це, суд вважає, що відповідачем не було виконано вимоги щодо вручення позивачу податкового повідомлення рішення, а тому перша податкова вимога була винесена передчасно та безпідставно.

Зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивачем частково обґрунтовано позовні вимоги. Разом з тим, суд встановив неточності в арифметичних розрахунках відповідача під час визначення податкових зобов’язань позивача при здійсненні продажу автомобілів пов’язаним особам. Тому, суд вважає, що відповідач має здійснити новий розрахунок податкових зобов’язань позивача в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач-1 як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності відмови у проведенні перерахунку позивачу раніше призначеної пенсії.

Беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що дії відповідача вчинені всупереч вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, та приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шогун" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 01.02.2010 р. №№ 0000022322/0 та 0000032322/0.

Визнати протиправною та скасувати Першу податкову вимогу № 1/845 від 06.04.2010р.

Судові витрати в сумі 3,00 грн. присудити на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Шогун" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 Р.О. Арсірій