Ухвала суду № 10563881, 13.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2010 р.                               м. Київ                                        К-22935/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Шипуліної Т.М., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги:

1. Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м.Севастополя

2. Державної податкової адміністрації м.Севастополя

на рішення Господарського суду м.Севастополя від 22 липня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2007 року

у справі №20-3/186

за позовом Приватного підприємства «Тріар»(надалі – ПП «Тріар»)

до відповідачів: 1. Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м.Севастополя (надалі –ДПІ в Гагарінському районі м.Севастополя); 2. Державної податкової адміністрації м.Севастополя (надалі –ДПА м.Севастополя)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У травні 2005 року позивач звернувся до Господарського суду м.Севастополя з позовом у якому, з урахуванням змін до позовних вимог, поставлено питання про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0002042310/0 від 10.12.2004 року, №0002022310/0 від 10.12.2004 року, №0002022310/1 від 28.02.2005 року, №0002042310/1 від 28.02.2005 року, №0002042310/2 від 06.05.2005 року, №0002022310/2/2 від 06.05.2005 року; визнання недійсним рішення Державної податкової адміністрації у м.Севастополі №709/10/25-041 від 06.05.2005 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право платника податків на податковий кредит виникає з моменту отримання податкової накладної, яка підтверджує факт придбання товару. Всі показники, які відображені в деклараціях підтверджені податковими накладними, які на момент проведення перевірки були в наявності на підприємстві, у тому числі і податкова накладна №72 від 23.03.2004 року на суму 27907,00грн. Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягаю скасуванню.

Рішенням Господарського суду м.Севастополя від 22 липня 2005 року, залишеним без змін, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2007 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0002042310/0 від 10.12.2004 року, №0002022310/0 від 10.12.2004 року, №0002022310/1 від 28.02.2005 року, №0002042310/1 від 28.02.2005 року, №0002042310/2 від 06.05.2005 року, №0002022310/2/2 від 06.05.2005 року; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 85,00грн. та витрати на інформаційно-технічне обслуговування у розмірі 118,00грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що позивачем була надана податкова декларація №72 від 23.03.2004 року, відповідно до якої сума податку на додану вартість у розмірі 27907,19грн. включена до податкового кредиту.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ в Гагарінському районі м.Севастополя та ДПА м.Севастополя звернулись із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено перевірку ПП «Тріар»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002 року по 30.06.2004 рік, про що складено акт №20199/10/23-123/31418413 від 30.11.2004 року.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість на суму –9403,00грн. в т.ч. в березні 2004 року –9403,00грн., занижено податок на додану вартість на суму –18504,19грн., в т.ч. в березні 2004 року –18504,19грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №0002022310/0 від 10.12.2004 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у суму 27756,29грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції у сумі 9252,10грн. та №0002042310/0 від 10.12.2004 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 9403,00грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, в результаті чого, податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №0002022310/1 від 28.02.2005 року та №0002022310/2/2 від 06.05.2005 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у суму 27756,29грн.; №0002042310/1 від 28.02.2005 року та №0002042310/2 від 06.05.2005 року, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 9403,00грн.

Як встановлено податковим органом під час проведення перевірки, між ПП «Тріар»та ПП «Альматекс»було укладено договір №102/1 від 02.01.2003 року, відповідно до якого, позивач купує у ПП «Альматекс»лом та відходи кольорових металів. Позивач включив до податкового кредити суму податку на додану вартість у розмірі 27907,19грн., однак зазначена сума не підтверджена податковою накладною.

Відповідно до положень п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, а згідно п.п.7.4.5 вказаної статті не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг ) - актом прийняття робіт (послуг і банківським документом, яким засвідчує перерахування коштів в оплату вартості такі робіт (послуг).

Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку - продавцем, визначено п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 року №165, яким передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця; усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Однак, слід зазначити, що у матеріалах справи міститься податкова накладна №72 від 23.03.2004 року, якою підтверджується право позивача на податковий кредит у сумі 27906,83грн. (а.с.10 т.1).

Крім того, Державною податковою інспекцією у м.Києві була проведена позапланова перевірка ПП «Альметекс»з питань взаємовідносин з ПП «Тріар»за січень-березень 2004 року, про що складено довідку №342/09 від 29.11.2004 року. Зі змісту довідки вбачається, що на виконання умов угод ПП «Альматекс»було відвантажено продукцію, зокрема і податковій накладній №72 від 23.03.2004 року, та зазначено, що суми податку на додану вартість по податковим накладним відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2004 року (а.с.126 зворот т.1).

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м.Севастополя, Державної податкової адміністрації м.Севастополя –залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Севастополя від 22 липня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2007 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.