Ухвала суду № 10563876, 13.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2010 р.                               м. Київ                                        К-15183/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Шипуліної Т.М., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя та заступника прокурора Запорізької області, який приєднався до касаційної скарги

на постанову господарського суду Запорізької області від 10 березня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2010 року

у справі №3/551/08-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехніка ЗАЗ»(надалі –ТОВ «Сантехніка ЗАЗ»)

до відповідачів: 1. Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя (надалі – ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя); 2. Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області (надалі – ГУ ДК України у Запорізькій області)

за участю прокуратури Запорізької області

про відшкодування з Державного бюджету України ПДВ, -          

встановив:

У вересні 2009 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом у якому, з урахуванням змін до позовних вимог, поставлено питання про визнання протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя по ненаданню висновку УДК у Ленінському районі м.Запоріжжя щодо відшкодування бюджетної заборгованості за травень 2008 року; стягнення з Державного бюджету України на його користь суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість (надалі –ПДВ) за травень 2008 року в сумі 7341,69грн.; стягнення з відповідачів на його користь суми інфляційного збільшення бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 568,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що, на підставі п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», до податкового органу були надані податкові декларації та заява про повернення повної суми бюджетного відшкодування по ПДВ за травень 2008 року в сумі 71074,64грн. Також, позивачем надано до УДК у Ленінському районі м.Запоріжжя декларацію по відшкодуванню ПДВ за травень 2008 року в сумі 71074,64грн. Отже, всі необхідні документи та дані, потрібні для проведення контролюючим органом перевірки декларації з ПДВ за березень 2008 року у відповідачів були в наявності. Однак, зазначені заяви були залишені відповідачами без розгляду. ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя в порушення п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не надала до ГУ ДК України у Запорізькій області висновок із зазначенням суми, що підлягає до відшкодування за травень 2008 року.

Постановою господарського суду Запорізької області від 10 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя щодо ненадання у встановлений законом строк висновку про відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ ТОВ «Сантехніка ЗАЗ»за травень 2008 року; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2008 року в сумі 7341,69грн.; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 714,15грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що позивачем були надані податкова декларація та заява про повернення суми бюджетного відшкодування, однак податковий орган не провів камеральну перевірку у строк, визначений законом, а саме, протягом 30 днів з дня подання заяви. Крім того, після проведення позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування за березень-червень 2008 року позивача, ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя у акті зазначила, що остаточна сума бюджетного відшкодування буде визначена за результатами зустрічних перевірок, у зв’язку з відсутністю інформації по другому ланцюгу постачальників позивача. Однак, Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить у залежність право платника податку на відшкодування від’ємного значення сум ПДВ від отримання відповідей на запити щодо сплати податку на додану вартість контрагентами по ланцюгу до виробника, а передбачає обов’язок податкового органу надати до органів державного казначейства висновок на відшкодування податку на додану вартість, якщо під час перевірки не виявлено невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Також, до Вищого адміністративного суду України надійшла заява заступника прокурора Запорізької області, в якій зазначено, що на підставі ст.217 КАС України, прокуратура Запорізької області приєднується до касаційної скарги ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя, просить скаргу задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

У червні 2008 року на підставі приписів п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем було прийнято рішення про одержання бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2008 року та подано до контролюючого органу податкову декларацію з розрахунком суми відшкодування ПДВ в розмірі 71075,00грн., а також заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с.8-10). Відповідно до вхідного штампу ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя, зазначені податкова декларація з ПДВ та заява, були отримані податковим органом 18.06.2008 року.

Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Однак, в порушення вище зазначеної норми права, виїзна позапланова перевірка ТОВ «Сантехніка ЗАЗ»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за березень-червень 2008 року була проведена контролюючим органом в період з 08.09.2008 року по 19.09.2008 року, про що складено акт №1791/2303-33431965 від 03.10.208 року.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що перевіркою журналів-ордерів по бухгалтерських рахунках 631, 685, 371, податкових накладних, банківських документів за попередні податкові періоди, встановлено, що частина залишку від’ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) становить 71075,00грн. і складається із сум ПДВ включених до податкового кредиту у квітні 2008 року. Однак, зазначено, що остаточна сума бюджетного відшкодування з ПДВ за березень, квітень, травень та червень 2008 року буде визначена за результатами матеріалів зустрічних перевірок, що підтверджують дані обліку суб’єкта господарювання, який перевіряється.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач подав до ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя податкову декларації з ПДВ за відповідний період разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування, в яких вказав суми ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню на банківський рахунок товариства, тобто позивачем були дотримані вимоги п.п.7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, відповідно до п.п.7.7.5, п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи господарським судом Запорізької області, ДПІ у Ленінському районі надала висновки про суми відшкодування ПДВ №0000000235 від 04.11.2008 року та №0000000254 від 04.12.2008 року, на підставі яких, позивачу було відшкодовано ПДВ за травень 2008 року в сумі 63732,95грн.

Однак, не відшкодований залишок ТОВ «Сантехніка ЗАЗ»суми ПДВ становить 7342,05грн., з яких позивач просить стягнути з Державного бюджету України на його користь 7341,69грн.

У касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя зазначає, що наказом Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року №350 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість»передбачено обов’язкове проведення зустрічних перевірок та надання інформаційних довідок. Позивачу не відшкодовано суму ПДВ у розмірі 7342,05грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Запоріжармпром». Відповідно до інформаційної довідки ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя №44706/7/23-211/1057 від 26.12.2008 року (а.с.137-139), ТОВ «Запоріжармпром»є посередником. Відповідь щодо проведення зустрічної перевірки по основному постачальнику позивача, на час розгляду справи в суді, не отримана, тому фактична сплата податку не підтверджена, а право на відшкодування ПДВ не виникає.

Слід зазначити, що твердження податкового органу про неможливість проведення бюджетного відшкодування до закінчення зустрічної перевірки не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Неможливість проведення податковим органом зустрічних перевірок не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Діючий порядок проведення бюджетного відшкодування встановлює рівні права для всіх платників податків ПДВ, які мають право на бюджетне відшкодування та дає можливість податковим органам, з метою уникнення проведення безпідставного бюджетного відшкодування, що може призвести до втрат бюджету, своєчасно виявляти невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

А тому, оскільки відповідач в ході розгляду справи в суді не довів обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду про задоволення позовних вимог.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 10 березня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2010 року –залишити без змін.

Скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2010 року, щодо зупинення виконання постанови господарського суду Запорізької області від 10 березня 2009 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.