Ухвала суду № 10563873, 13.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2010 р. м. КиївК-13340/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Шипуліної Т.М., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2009 року

у справі №2-а-6582/08

за позовом Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційне господарство м.Херсона»(надалі - МКП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційне господарство м.Херсона»)

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі ДПІ у м.Херсоні)

про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У жовтні 2008 року позивач звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом у якому поставлено питання про визнання незаконними дій ДПІ у м.Херсоні щодо прийняття податкових повідомлень-рішень №0000092301/0 від 15.01.2008 року, №0000092301/1 від 21.02.2008 року, №0000092301/2 від 05.05.2008 року №0000092301/3 від 11.07.2008 року та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що протягом 2001-2004 років мав відємне значення обєкту оподаткування, а саме, за 2001 рік 6670900,00грн, за 2002 рік 13538800,00грн., за 2003 рік 16687400,00грн., за 2004 рік 8378200,00грн. Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого значення. В липні 2006 року з боку державного бюджету було компенсовано 16417021,30грн. різниці в тарифах з водопостачання та водовідведення за 2001-2002 роки. У квітні 2007 року позивачем було подано до органів податкової служби уточнюючий розрахунок з визначенням суми переплати податку на прибуток підприємства у розмірі 3407195,00грн. Крім того, позивач зазначає, що контролюючим органом порушено приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що є прямим порушенням п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ст.86 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», було передбачено, що у 2006 році сума відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток, яка рахувалась станом на 01 січня 2005 року і не була погашена протягом 2005 року, не підлягає протягом 2006 року врахуванню у складі валових витрат платника податку. Крім того, згідно з абзацом першим п.2 ст.4 глави першої розділу першого Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України. Норми Законів про Державні бюджети на 2005-2006 роки не визнані неконституційними. Враховуючи вищезазначене та принцип верховенства права, визначений ст.8 Конституції України, а також положення абзацу першого п.2 ст.4 глави першої розділу першого Бюджетного кодексу України, пріоритет мають норми закону України про Державний бюджет України. Отже, дії податкової інспекції щодо визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій є обґрунтованими.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2009 року, рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено. Визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні №0000092301/0 від 15.01.2008 року, №0000092301/1 від 21.02.2008 року, №0000092301/2 від 05.05.2008 року №0000092301/3 від 11.07.2008 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що при вирішенні даної справи належить надати перевагу та застосовувати правові норми Законів України «Про систему оподаткування»та «Про податок на додану вартість», а не положенням Законів України Про державні бюджети та Бюджетного кодексу України. Крім того, у даному випадку належить керуватися, також, вимогами пп.4.4.1. п.4.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у м.Херсоні звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2009 року та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду без змін

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну планову документальну перевірку МКП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційне господарство м.Херсона»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 рік, про що складено акт №3582/23-6/03355726 від 27.12.2007 року.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у м.Херсоні прийняла податкове повідомлення-рішення №0000092301/0 від 15.01.2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності у суму 6769400,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції у сумі 3384700,00грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000092301/1 від 21.02.2008 року, №0000092301/2 від 05.05.2008 року №0000092301/3 від 11.07.2008 року.

При проведенні перевірки, податковим органом, в акті перевірки зазначено, що позивач в порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.89 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», ст.86 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»надав до ДПІ у м.Херсоні уточнюючий розрахунок податкових зобовязань податку на прибуток за 3 квартал 2006 року і, без врахування строків давності, відніс до складу валових витрат в ряд.05.2 «Декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2006 року»відємне значення обєкту оподаткування, яке рахувалось по ряд.40 «Декларації з податку на прибуток за 2002 рік»і не було погашено в наступних податкових періодах (станом на 01.01.2005 року) в сумі 13538800,00грн., внаслідок чого було завищено валові витрати за 2006 рік на суму 13538800,00грн. Отже, за результатами проведеної перевірки, податковим органом зроблено висновок, щодо заниження позивачем податку на прибуток за 2006 рік на суму 3384700,00грн.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У касаційній скарзі відповідач посилається на ст.89 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та ст.86 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», де встановлено, що в 2005 році при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток від'ємне значення об'єкта оподаткування (балансові збитки), яке обліковувалось у платника податку станом на 1 січня 2003 року і не було погашено на 1 січня 2005 року в порядку, визначеному пунктом 11 розділу II "Перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не враховується у зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за наслідками податкових періодів (кварталів) 2005 податкового року. У 2006 році сума від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що рахувалася станом на 1 січня 2005 року і не була погашена протягом 2005 року, не підлягає протягом 2006 року врахуванню у складі валових витрат платника податку

Однак у ст.1 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року №1251-XII (в редакцій чинній на момент виникнення спірних відносин), визначено, що встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Згідно ст.7 Закону України «Про систему оподаткування»зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідна редакція ст.6 зазначеного закону була викладена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 24.12.2002 року. Пунктом 12 Перехідних положень зазначеного закону встановлено, що якщо будь-яким іншим законом встановлюються норми, які стосуються правил, визначених цим Законом, то пріоритет мають норми цього Закону, незалежно від строку прийняття такого іншого закону або його статусу (назви).

Крім того, у ст.15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зазначено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до п.5.4 рішення Конституційного суду України, Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що рішення Конституційного суду України мають пряму дію, обовязок виконання зазначених рішень є вимогою Конституції України.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України №705 від 22.05.2006 року затверджено Порядок перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення. Зазначеним порядком визначено механізм перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах (без податку на додану вартість). У п.2 зазначеного порядку визначено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах здійснюється лише на суму заборгованості, що утворилася у період з 1 січня 2000 року по 1 січня 2005 року і не погашена на дату складення довідки про розмір кредиторської заборгованості місцевих бюджетів та/або дебіторської заборгованості надавачів послуг.

Також, слід зазначити, що відповідно до п.п.4.4.1 п.4.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно п.7 ч.3 ст.2 КАС України, при розгляді адміністративної справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дотримується такої ж правової позиції, зокрема у постанові від 11 травня 2010 року при розгляді за винятковими обставинами справи №32/243-А.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновок суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпним, відповідає дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для його перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.