Ухвала суду № 10563217, 18.03.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2010 р.справа № А37/358-06 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Туркіної Л.П.

          суддів:                     Проценко О.А. Кожана М.П.

при секретарі судового засідання:          Дегтярьові Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольського учбово –виробничого підприємства Дніпропетровського учбово –виробничого обєднання «Луч»Українського товариства сліпих

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2007 року

у справі №А37/358-06 (категорія статобліку –2.11.1)

за позовом Нікопольського учбово –виробничого підприємства Дніпропетровського учбово –виробничого обєднання «Луч»Українського товариства сліпих

до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішеня, -

Встановила:

У листопаді 2006 року Нікопольське учбово –виробниче підприємство Дніпропетровського учбово –виробничого обєднання «Луч»Українського товариства сліпих звернулось із позовом до господарського суду Дніпропетровської області в якому просило, визнати недійсними рішень Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області (далі –Нікопольська ОДПІ) від 30.03.2006 року №0000022200/0/12414, від 12.09.2006 року №0000022200/3/35161.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою позивача із застосуванням до нього пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД), оскільки підприємство не має валютних цінностей та майна за межами України. Обов’язок щодо оплати за контрактом №1 від 30.12.1997р. у контрагентів позивача, що є нерезидентами, не виникло оскільки згідно матеріалів перевірки правоохоронних органів Росії умови контракту позивач не виконав –елемент фільтрований на загальну суму 46519,30 грн. покупець не отримав. Товар був викрадений невідомими зловмисниками по дорозі до покупця.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2007р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, відповідачем порушено норми Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у зв’язку з чим податковою нарахована пеня у розмірі 75325,51 грн., за прострочення термінів, передбачених ст.. 1, 2 названого Закону.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся із апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову господарського суду скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

У апеляційній скарзі апелянт вказує наступне.

«Як вбачається з Постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2007 року по справі № А37/358-06 (надалі - Постанова суду) штрафні санкції застосовані на підставі акту № 560/237.05477600 від 21.03.2006 року «Про результати планової виїзної документальної перевірки Нікопольського учбово-виробничого підприємства Дніпропетровського учбово-виробничого об'єднання «Луч»Українського товариства сліпих з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період фінансово-господарської діяльності з 01.04.2004 року по 31.12.2005 року»(надалі -Акт перевірки). Не зрозуміло, яким чином при перевірці за період фінансово-господарської діяльності з 01.04.2004 року по 31.12.2005 року перевіряючи нараховують штрафні санкції за дії, які відбувались у 1998 році (граничний термін надходження оплати від нерезидента -29.04.1998 року). До цієї перевірки були й інші перевірки. Жоден акт перевірки за попередні періоди не вказує на те, що нами порушено валютне законодавство. Факт порушення нами валютного законодавства необхідно було вказувати в актах перевірки за відповідний період. Відповідно до п. 4 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»№ 817/98 від 23 липня 1998 року повторні перевірки не допускаються. Повторна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності може відбуватися лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. В зв'язку з тим, що нам не надано доказів того, що стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили в нас планову або позапланову перевірку, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу, ми вважаємо, що висновки Нікопольської ОДПІ, щодо порушення нами валютного законодавства, яке відбулося у 1998 році, не можуть бути відображені у Акті перевірки за період фінансово-господарської діяльності з 01.04.2004 року по 31.12.2005 року, а відповідно Нікопольська ОДПІ не має право приймати повідомлення - рішення на підставі Акту, який є не законним».

Крім того, апелянт подав до суду апеляційної інстанції доповнення до апеляційної скарги, в якому зазначив, що , відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№ 1108-V від 31.05.2007 року в Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»внесено зміни, відповідно до яких «виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів» - тобто не 90, а 180 днів, що призводить до перегляду дати з якої податкова повинна була почати нараховувати пеню за кожен день прострочення у розмірі 0.3 відсотки, згідно ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Тобто граничний термін надходження оплати від нерезидента повинен був починати нараховуватись не з 29.04.1998 року, а 29.07.1998 року.          

Апелянт також зазначив, що Порушення резидентом строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі 0.3 відсотки неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу в яких зазначив наступне.

- згідно попереднього акта перевірки (Акт № 91/231.05477600 від 30.07.2004р.) по експортному контракту позивача № 1 від 30.12.97р. з TOB „Вікторія" рахувалась дебіторська заборгованість у сумі 145 372,81 руб. РФ, на яку нарахована пеня за період з 16.05.02р. по 30.07.04р. у сумі 117 124,63 грн. На момент планової виїзної документальної перевірки Нікопольського УВП Дніпропетровського УВО „Луч" УТОС з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період фінансово - господарської діяльності з 01.04.2004р. по 31.12.2005р. оплата за відвантажену продукцію не надійшла і рахується дебіторська заборгованість у сумі 145 372,81 грн.

Нікопольським УВП Дніпропетровського УВО „Луч" УТОС були оскарженні в судовому порядку рішення про застосування штрафних санкцій, які були винесені на підставі попередніх актів перевірок за порушення валютного законодавства по експортному контракту № 1 від 30.12.97р. з TOB „Вікторія":

- № 0000112370/0/11258/23-7 від 27.05.2002р. про нарахування пені в розмірі 132 102,12 грн. (Акт № 11/23-7 від 15.05.2002р.). Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09-10.10.2002р. по справі № А28/І26 вимоги позивача було задоволено. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2002р. змінена резолютивна частина рішення і викладена в такій редакції: „Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000112370/0/11258/23-7 від 27.05.2002р....". Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2003р по справі № А28/126 касаційну скаргу Нікопольського УВП Дніпропетровського УВО „Луч" УТОС залишено без задоволення.          

- № 0000112370/0/11258/23-7 від 27.05.2002р. в частині нарахування пені на суму 75 789,72 грн. (Акт № 11/23-7 від 15.05.2002р.). Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2003р. по справі № 37/52 визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДШ № 0000112370/0/11258/23-7 від 27.05.2002р. на суму 68 504,43 грн. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2003р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2003р. скасовано. Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2004р. по справі № 37/52 касаційну скаргу Нікопольського УВП Дніпропетровського УВО „Луч" УТОС залишено без задоволення.

- 000150237/1/36705 від 13.10.2004р. про нарахування пені в розмірі 122 870,63 грн. за порушення валютного законодавства по експортному контракту № 1 від 30.12.97р. з TOB „Вікторія" (Акт № 001493 від 30.07.2004р.). Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2005р. по справі № 36/343 вимоги позивача задоволено. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2005р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове - про відмову в задоволені позову. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2006р. касаційну скаргу Нікопольського УВП Дніпропетровського УВО „Луч" УТОС залишено без задоволення.

Таким чином, судами було встановлено, що Нікопольським УВП Дніпропетровським УВО „Луч" УТОС на підставі вказаного в акті перевірки експортного контракту з TOB „Вікторія" (Росія), елементи фільтрувальної очистки масла в кількості 51008 шт. на суму 145 372,81 російських рублів, 05.01.1998 р. отримано на складі підприємства позивача по накладній № 653 працівником підприємства (Росія) для доставки товару автомобільним транспортом, як це було передбачено контрактом. Товар вивезено за межі митної території України, що підтверджено митною декларацією № 377 від 30.01.1998р. Але в період з 05.02.1998р. по 07.02.1998р. товар у м. Воронежі викрадено.

По вищевказаному контракту рахується дебіторська заборгованість в сумі 145 372,81 російських рублів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в запереченні на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову господарського суду без змін.

Заслухавши представника позивача та відповідача, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, співробітниками податкової було проведено планову документальну перевірку з питань дотримання Нікопольським учбово –виробничим підприємством Дніпропетровського учбово –виробничого обєднання «Луч»Українського товариства сліпих вимог податкового та валютного законодавства за період діяльності з 01.04.2004р. по 31.12.2005р.

На підставі акту №560/237.05477600 від 21.03.2006року „Про результати планової виїзної документальної перевірки Нікопольського учбово-виробничого підприємства Дніпропетровського учбово-виробничого об'єднання „Луч" Українського товариства сліпих з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період фінансово-господарської діяльності з 01.04.2004року по 31.12.2005року" та матеріалів адміністративного оскарження відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.03.2006 року №0000022200/0/12414 та від 12.09.2006року №0000022200/3/35161, якими позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД на суму 75325,51грн.

Під час перевірки встановлено наступне:

по експортному контракту № 1 від 30.12.1997 року з TOB „Вікторія" (Росія, м. Белгород) Учбово - виробничим підприємством Українського товариства сліпих відвантажено елемент фільтрувальний (код ТН ЗЕД 480540000) на умовах постачання СРТ- м. Воронеж по ВМД № 377 від 30.01.1998 року фактурною вартістю 46519,30 грн. (145372,81 руб. РФ, курс 0,32). Граничний термін надходження оплати 29.04.1998 року. Згідно з попереднім актом перевірки № 31/231.05477600 від 30.07.2004 року по даному контракту рахувалась дебіторська заборгованість у сумі 145372,81 руб. РФ, на яку нарахована пеня за період з 16.05.2002 року по 30.07.2004 року у сумі 117124,63 грн. На момент перевірки, що проводилась у березні 2006р., оплата за відвантажену продукцію не надійшла і рахується дебіторська заборгованість у сумі 145372,81 руб. РФ.

Перевіряючими зазначено, що згідно зі ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлено, що порушення резидентом строків, передбачених цим Законом тягне за собою стягнення пені за кожен день прострочки у розмірі 0,3% від суми не отриманої виручки (митної вартості не отриманої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України по валютному курсу НБУ на день виникнення заборгованості. Сума пені по даному контракту за період з 31.07.2004 року по 31.12.2005 року становить 75 325,51 грн.

Дослідивши акт перевірки та інші матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення позову. Висновки колегія суддів ґрунтуються на наступному.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України„Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" у редакції від 25.05.1996р., що діяла на момент відвантаження виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

Відповідно до ст. 4 цього Закону, порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1, 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Показники, зазначені у розрахунку податкової, позивач не спростовує.

Доказів здійснення контрагентом, що є нерезидентом, оплати за товар, а також доказів звернення з позовом або заявою до Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України про стягнення заборгованості із контрагента за контрактом № 1 від 30.12.1997 року позивачем також не надано. Таким чином, підстави для зупинення або скасування нарахування пені - відсутні.

Отже, рішення суду першої інстанції не суперечить діючому законодавству та фактичним обставинам справи, що виключає підстави для його скасування.

Посилання апелянта на п.4 Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98 від 23.07.1998 р., в якому зазначено, що повторні перевірки не допускаються, спростовується матеріалами справи, зокрема Актом № 560/237.05477600 від 21.03.2006р., згідно якого попередня перевірка Нікопольського УВП Дніпропетровського УВО „Луч" УТОС проводилася у липні 2004р. за період з 15.06.2002 р. по 30.07.2004 р. За результатами перевірки Апелянту було нараховано пеню за період фінансово-господарської діяльності з 16.05.2002 р. по 30.07.2004 р. на заборгованість, яка виникла по експортному контракту № 1 від 30.12.97 р.

Як свідчить зміст акту від 21.03.06р., у березні 2006р. перевірку позивача стосовно дотримання законодавства у сфері зовнішньо економічної діяльності здійснено за період з 31.07.04 по 31.12.2005р. (п.3.1 акту, а.с. 20). Нарахування пені також має місце за названий період (31.07.04-31.12.05).

Посилання позивача на ту обставину, що при розгляді справи суд першої інстанції необґрунтовано застосував норми ст.. ст.. 1,4 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у редакції, що діяла до 01.01.2008р. тобто під час виникнення та існування спірних обставин, а також прийняття рішення судом першої інстанції, не приймається колегією суддів до уваги як такі, що суперечать принципу незворотності дії Законів у часі, а також принципу відповідності рішення суду діючому законодавству.

Посилання позивача на ту обставину, що він не виконав зобов’язання за експортним контрактом, що виключає його право на отримання оплати, не приймається колегією суддів, виходячи з фактів, встановлених судовими рішеннями у справах за участі позивача та Нікопольської ОДПІ. Так, постановою Вищого адміністративного суду України від 08.06.206року, встановлено, що Нікопольським учбово-виробничим підприємства Дніпропетровським учбово -виробничим об'єднанням „Луч „Української спілки сліпих укладено експортний контракт з TOB „Вікторія" (Росія). Елементи фільтрувальної очистки масла в кількості 51008 шт. на суму 145 372,81 російських рублів, 05.01.1998 року отримано на складі підприємства позивача по накладній № 653 працівником підприємства «Вікторія»(Росія) для доставки товару автомобільним транспортом, як це було передбачено контрактом. Товар вивезено за межі митної території України, що підтверджено митною декларацію № 377 від 30.01.1998 року. Але в період з 05.02.1998 року по 07.02.1998 року у м. Воронежі викрадено. Отже, факт поставки позивачем товару на експорт відбувся.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Нікопольського учбово –виробничого підприємства Дніпропетровського учбово –виробничого обєднання «Луч» Українського товариства сліпих слід залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області –без змін.

Керуючись ст. ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Нікопольського учбово – виробничого підприємства Дніпропетровського учбово –виробничого обєднання «Луч»Українського товариства сліпих залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2007 – без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Ухвалу складено в повному обсязі 14.07.2010р.

Головуючий суддя: Л.П. Туркіна

          Суддя: М.П. Кожан

          Суддя: О.А Проценко