Ухвала суду № 105595941, 05.07.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/1523/22-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2022 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Головко Ю.Г.,

за участю секретаря судових засідань Романенко Д.Р.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Кобзар Ю. Б.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання представника відповідача про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії.

02.06.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому містилось клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі в порядку п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, яке у судовому засіданні представником відповідача підтримано.

Представник позивача Дугінов Д.А. у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.

Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, ознайомившись з клопотанням про закриття провадження у справі, суд прийшов наступног висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 268 ЦПК України позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу. Тому вкладник у якого з часом з`явиться можливість посилатися на: нові обставини справи (інші підстави позову, на які раніше він не посилався); надати чи витребовувати через суд нові докази (інші підстави позову, на які раніше він не посилався); посилатися на внутрішнє банківське законодавство, положення якого приховував від вкладників та суду банк (інші підстави позову, на які раніше він не посилався).

Судом встановлено, що відповідач визнає ту обставину, що Банк перевів борг за договорами SAMDNWFD0070003002100 від 05.09.2013 (№ рахунку: НОМЕР_1) та SAMDNWFD0070010790400 від 30.10.2013 (№ рахунку: НОМЕР_2) з перевірного боржника за зобов`язанням на нового боржника ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» на підставі договору про переведення боргу б/н від 17.11.2014 р, з урахуванням додаткової угоди до договору від 18.11.2014 року, укладеними між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ФК Фіналон», та електронного додатку №1 до договору про переведення боргу від 17.11.2014.

З матеріалів відзиву на позовну заяву вбачається, що банком не заперечується факт, що ним не здійснено жодних виплат ОСОБА_1 по його депозитним договорам.

Враховуючи вищезазначене та з врахуванням того, що до сьогоднішнього дня депозитні договори ОСОБА_1 , які є предметом цієї справи, так і не були розірвані ні судом, ні у добровільному порядку, позивач має беззаперечне право звернутись до суду з позовом про зобов`язання відповідача перерахувати належні йому кошти з рахунків в АТ КБ «ПриватБанк» на його рахунок відкритий в АТ КБ «Райффайзен Банк Аваль».

Підстави позову у цивільній справі № 760/621/15-ц та у цій справі не є ідентичними, оскільки спір між сторонами у справах виник з різних підстав.

Зокрема, судовими рішеннями у справі № 760/621/15-ц позивачу відмовлено і задоволенні його позовних вимог, виходячи з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладання між сторонами депозитного договору (депозитних договорів) з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

Верховний Суд в своїй постанові від 25 квітня 2019 року у справі №540/406/19 зазначив, що насамперед треба зазначити, що чимала кількість справ, які є в провадженні суду/судів, ще не є достатньою підставою для того, щоб вважати ці справи типовими. У контексті цього звернення колегія суддів також звертає увагу на те, що поняття «аналогічні» вимоги і підстави позову не можна ототожнювати з поняттям «однакові» вимоги і підстави позову. Окрім цього, Верховний Суд в своїй постанові від 22 серпня 2018 року по цивільній справі № 372/2230/17-ц (провадження № 61-31594св18) зазначив, що: закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Підстави для закриття провадження у справі є вичерпними та визначені ст. 205 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали). Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали), суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Аналізуючи вищевикладені обставини, враховуючи вищезазначену позицію Верховного Суду та враховуючи, що позов ОСОБА_1 по цивільній справі №760/621/15-ц очевидно не є тотожними даній справі, а також враховуючи положення п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦК України, на які посилається представник відповідача, суд прийшов висновку, що клопотання представника відповідача про закриття провадження є безпідставним та не ґрунтується на нормі закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 19, 255 ЦПК України, суд,-

УХ В А Л И В:

Клопотання представника відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» Кобзар Ю. Б. про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Головко Ю. Г.