Ухвала суду № 105523384, 25.07.2022, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/381/22

Провадження 1-в/193/153/22

У Х В А Л А

іменем України

25 липня 2022 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Томинця О.В.,

при секретарі судового засідання Хомич Н.О.,

за участю: прокурора Доманського В.Ю.,

представника Софіївської ВК №45 Бурківського А.Д. (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Софіївка клопотання засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання,

В С Т А Н О В И В:

17 травня 2022 року на адресу Софіївського районного суду надійшло клопотання від засудженого ОСОБА_1 , який наразі відбуває покарання у виді позбавлення волі в Державній установі «Софіївська виправна колонія (№ 45)» (надалі Софіївська ВК-45), згідно якого останній просив застосувати відносно нього умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.

Засуджений під час судового розгляду справи своє клопотання підтримав та просив звільнити його від відбування покарання умовно-достроково, зазначив, що перебуваючи у місцях позбавлення волі належні висновки зробив.

Представник виправної колонії Бурківський А. П. в судовому засіданні пояснив, що засуджений характеризується посередньо, безоплатно працює, має заохочення, усі стягнення погашені.

У судовому засіданні прокурор Доманський В. Ю. заперечив проти задоволення клопотання, вважає, що засуджений не довів свого виправлення.

Дослідивши матеріали особової справи, матеріали клопотання та вислухавши доводи учасників судового засідання, суд дійшов такого висновку:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відбуває покарання згідно вироку Дніпровського апеляційного суду від 07.06.2019 на підставі якого його засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст.185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1, 4 ст.70 КК Українидо 4 років і 8 місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання: 03.05.2018. Кінець цього строку: 03.01.2023.

На підставі ч. 2 ст.50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 6КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

В силу ч. 2ст. 81 КК Україниумовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Згідно п. 2 ч. 3ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.

Згаданою статтею передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов`язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання виправлення засудженого.

Як вбачається із роз`яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться впостанові Пленуму ВСУ від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і для цього дані беруться в їх сукупності.

З вищенаведених положень закону про кримінальну відповідальність вбачається, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково є не формальний сплив певної частини строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці, а також досягнення цілей покарання.

Під сумлінною поведінкою розуміють, що засуджений за період відбування покарання сумлінно виконував вимоги встановленого режиму утримання у колонії, не допускав порушень, визнав вину у скоєному злочині, розкаюється у вчиненому, сплатив повністю або частково завдані злочином збитки, за час відбування покарання поводив себе як у загальній масі засуджених, так і при спілкуванні з представниками адміністрації ввічливо, тактовно, виконував законні вимоги представників адміністрації, приймав активну участь у виконанні умов розробленої для нього програми диференційованого виховного впливу, тощо.

Згідно характеристики, затвердженої 02.06.2022 начальником Софіївської ВК-45, вбачається, що ОСОБА_1 в місцях позбавлення волі перебуває з 05.05.2018. Спочатку він перебував у ДУ «Криворізька установа виконання покарання №3» де характеризувався негативно. За порушення режиму утримання мав 2 стягнення, заохочень не мав.

З 19.07.2019 продовжив відбувати міру покарання у ДУ «Софіївська виправна колонія (№45)». За час відбування покарання у вказаній установі характеризується посередньо. Має чотири заохочення за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, проте стільки ж разів за порушення режиму утримання піддавався стягненням, які на день розгляду справи погашені. У взаємовідносинах з іншими засудженими інколи виникають конфліктні ситуації, на критику реагує адекватно. З персоналом установи дотримується ввічливих та тактовних взаємовідносин. За станом здоров`я засуджений працездатний, за власної ініціативи без оплати праці працевлаштований на виробництві установи. При виконання дорученої роботи дбайливо ставиться до майна і предметів, якими користується, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням.

Роботи із самообслуговування та благоустрою установи виконує тільки під контролем адміністрації. Заходи виховного характеру відвідує регулярно.

Згідно матеріалів особової справи вбачається, що ОСОБА_1 раніше неодноразово був засуджений та відбував покарання у виді позбавлення волі, при цьому до нього одного разу, у 2009 році, застосовувалося умовно-дострокове звільнення від покарання і двічі його було звільнено від покарання з випробуванням.

Відтак, судами, під час призначення ОСОБА_1 попередніх покарань, вже застосовувалися законодавчо встановлені «стимулювання» засудженого до правомірної поведінки з сподіваням, що останній не повернеться до вчинення протиправних діянь, проте ОСОБА_1 на шлях виправлення не ставав і після звільнення від покарання з таких підстав щоразу вчиняв новий злочин, за такого суд знаходить засудженого особою, яка схильна до скоєння кримінальних правопорушень.

Слід зауважити, що засуджений за вироками Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 04.007.2018 та Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10.01.2019 має невідшкодовані цивільні позови про стягнення матеріальних збитків, завданих потерпілим внаслідок вчинення ним злочинів на загальну суму 161 865 грн., які до цього часу засуджений жодним чином не намагався відшкодувати.

Вивчаючи ж саму поведінку ОСОБА_1 під час відбуття покарання, суд не вбачає позитивної динаміки у виправленні засудженого, оскільки на час розгляду цього клопотання застосовані до нього стягнення превалюють над заохоченнями. При цьому, після останнього заохочення за зразкову поведінку та ставлення до праці, що мало місце більше року тому, 14.07.2021, засуджений тричі, 05.08.2021, 19.08.2021 та 22.12.2012 піддавася стягненням за порушення режиму утримання, що не може свідчити про його виправлення.

Варто відмітити, що ОСОБА_1 проживав до засудження у м. Кивому Розі, має десять судимостей, які всі без винятку за вчинення злочинів проти власності.

З урахуванням цих обставин, через призму введеного в Україні воєнного стану, що призвело до зниження пропозицій роботи на ринку праці та залишення мешканцями Дніпропетровської області, яка є прифронтовим регіоном, для свого порятунку власного житла без належного нагляду, за відсутності у засудженого сталих та міцних соціальних зв`язків, які б стримували та підтримували його на початковому етапі після звільнення, суд вважає, що такі обставини можуть спонукати/змусити засудженого вчиняти нові злочини проти власності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 хоча й відбув необхідні 2/3 частини покарання, однак своєю поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення, а тому у задоволенні клопотання засудженого про його умовно-дострокове звільнення слід відмовити.

Керуючись ст. 81 КК України, ст.537,539 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 , проумовно-достроковезвільнення відвідбуття покарання, - відмовити.

На ухвалу суду протягом семи днів з дня її оголошення прокурор та захисник можуть подати апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області, а засуджений, який перебуває у місцях позбавлення волі, у той же строк і порядок, але з дня отримання копії повного тексту цієї ухвали.

Суддя О. В. Томинець