Ухвала суду № 105466645, 05.07.2022, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/132/2022

ЄУН 331/2970/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 липня 2022 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі :

головуючого судді - Скользнєвої Н.Г.,

за участю: секретаря - Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Місцеві дороги Запорізької області» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

7 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби автомобільних доріг у Запорізькій області, за результатами розгляду якого просить стягнути матеріальну шкоду у розмірі 15390,00 грн., моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2021 року справу передано в провадження судді Солодовнікова Р.С. ( а.с.10).

Ухвалою судді Солодовнікова Р.С. від 09 червня 2021 року провадження у цій справі відкрито ; вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін ( а.с.11).

23 червня 2021 року від відповідача по справі до суду надійшов відзив на позов ( а.с.21-24).

Ухвалою судувід 30серпня 2021року первісного відповідачау справі-Службу автомобільнихдоріг уЗапорізькій області замінено на належного Державне підприємство «Місцеві дороги Запорізької області» ( а.с.69).

24 вересня 2021 року від Державного підприємства «Місцеві дороги Запорізької області» до суду надійшов відзив на позов ( а.с.77-80).

16 листопада 2021 року від відповідача по справі до суду надішли письмові додаткові пояснення ( а.с.124-125).

У зв`язку із закінчення строку відрядження судді Солодовнікова Р.С. та припиненням виконання повноважень по здійсненню правосуддя у Жовтневому районному суді м. Запоріжжя ( Рішення Вищої ради правосуддя від 19.11.2020 року № 3180/0/15-20) розпорядженням керівника апарату суду № 40 від 03 грудня 2021 року призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2021 року справу передано в провадження судді Скользнєвої Н.Г.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Скользнєвої Н.Г. від 6 грудня 2021 року справу за позовом ОСОБА_2 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28 січня 2022 року -10.30 годин ( а.с.141-142).

В судове засідання, призначене на 28.01.2022 року-10.30 годин , позивач та його представник - адвокат Богославський В.А. не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином. Так, 9 грудня 2021 року на вказану позивачем в позові адресу, а саме : АДРЕСА_1 було надіслано рекомендовану з повідомленням кореспонденцію, а саме ухвалу судді від 6 грудня 2021 року, яка містила данні про дату, час і місце розгляду справи. Проте, судова кореспонденція повернулася до суду з відміткою поштового відділення про те, що адресат відсутній за вказаною адресою ( а.с.149).

Представник позивача адвокат Богославський В.А.ухвалу судді від 6.12.2021 року отримав 20.12.2021 року, про що свідчить поштове повідомлення 69007 0086101 9 ( а.с.145).

Про причину неявки в судове засідання ані позивач, ані його представник суд не повідомили. Будь-яких заяв, клопотань від них до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою позивача та його представника розгляд справи було відкладено на 3 березня 2022 року 13.30 годин.

3 березня 2022 року справу було знято з розгляду та призначено до розгляду в судове засідання на 5 липня 2022 року 10.00 годин.

В судове засідання, призначене на 05.07.2022 р. 10.00 годин, позивач та його представник повторно не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином у вищезазначений спосіб. Судові повістки повернулися до суду з відміткою поштового відділення про те, що адресати відсутні за вказаними адресами.

Суд, перевіривши матеріали справи, прийшов до такого.

З матеріалів справи вбачається , що позивач та його представник не з`являлися для участі в судових засіданнях двічі поспіль.

Відповідно до положень частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Виходячи з системного аналізу норм процесуального права, слід вважати, що повторною неявкою є друга поспіль неявка позивача або його представника, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті. 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений представник позивача або позивач повторно не з`явилися в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомили про причини неявки, якщо від них не надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Тобто зі змісту вищезазначених норм ЦПК слідує, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання, який був належним чином повідомлений, суд залишає позовну заяву без розгляду незалежно від причини такої неявки.

Зазначена правова позиція також викладена Верховним Судом у постанові від 07.05.2018 року у справі № 553/3688/16-ц.

Крім того, причини повторної неявки позивача та його представника до суду процесуального правового значення не мають, оскільки положення закону направлене на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з`являються до суду.

Це підтверджується правовою позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловленій в ухвалі № 6-24063 ск 15.

Пунктом першим частини другої статті 200 ЦПК України також передбачено залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно частини четвертої статті 10 ЦПК України тастатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні у справі «Калашников проти Росії», Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Вищевказані норми процесуального права мають сприяти розглядові цивільних справ у розумні строки, оскільки неявка до суду позивача може свідчити про втрату ним інтересу до вирішення справи, а вирішення спору у такому випадку було б порушенням принципу диспозитивності.

Відповідно до частини другої статті 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати права і виконувати процесуальні обов`язки.

В порушення зазначеної норми процесуального права та не зважаючи на прийняті судом заходи для сприяння здійсненню позивачем та його представником, останні не виконали покладених на них процесуальних обов`язків та двічі поспіль у судове засідання не з`явилися.

На підставі викладеного, та з урахуванням того, що в матеріалах справи відсутня заява позивача про розгляд справи за відсутності сторони позивача, суд вбачає законні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Із зазначеного слідує, що залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до статті 257 ЦПК України не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, а відповідно і не позбавляє права позивача на повторне звернення до суду із позовом.

Керуючись ч. 3 ст. 131, п.1 ч.2 ст.200, ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( адреса : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства « Місцеві дороги Запорізької області» ( адреса місцезнаходження : м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 159-Б, ЄДРПОУ 42698149) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Повний текст ухвали складено 5 липня 2022 року.

Особам, які не були присутні в судовому засіданні, направляється копія ухвали в порядку, передбаченомустаттею 272 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.

Суддя: Н.Г.Скользнєва