Постанова № 10541870, 03.06.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2010 року <Текст >Справа № 2а-1773/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання С.А. Даниловій,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Таір» до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.08.2009 №0001622301/0

ВСТАНОВИВ:

29.03.2010 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Таір» до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.08.2009 №0001622301/0.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити, а саме: визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення Мелітопольської ОДПІ від 17.08.2009 № 0001622301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток на підставі п. 3.1, 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. «б» п.п. 4.1.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ у сумі 135655,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на підставі п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити.

Позивач вважає, що діюче законодавство ставить вимоги до змісту первинних документів, а не до їх назви, тобто обовязковості наявності документів під назвою «Актів приймання продукції» цей Закон не містить.

Оприбуткування запчастин від ТОВ «Тріумф-2005», ПП «Варяг-2006» відбувалось на підставі наступних первинних документів накладних: №№ 483 від 05.07.2006, 484 від 05.07.2006, 541 від 23.08.2006, 4 від 05.09.2006, 574 від 25.09.2006, 18 від 31.10.2006, 30 від 16.11.2006, 33 від 21.11.2006, 34 від 23.11.2006, 35 від 01.12.2006, 46 від 25.12.2006, 63 від 23.01.2007, 91 від 22.02.2007, 109 від 12.03.2007, 121 від 13.03.2007, 157 від 20.04.2007, 170/2 від 10.05.2007, 169 від 14.05.2007, 235 від 12.06.2007, 226 від 14.06.2007, 264 від 13.07.2007, 307 від 30.07.2007, 310 від 17.08.2007, 311 від 17.08.2007, 317 від 17.8.2007, 2 від 15.08.2007. Ці первинні документи перевірялись, претензій до їх невідповідності вимогам діючого законодавства не встановлено. Однак позивач зазначає, що Мелітопольська ОДПІ робить невірний висновок, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились.

Ст. 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

ПП «Таір» були отримані довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за станом на 31.08.2009 про включення до Єдиного державного реєстру ТОВ «Тріумф-2005», ПП «Варяг-2006». Про наявність (відсутність) цих підприємств у Єдиному державному реєстрі.

У п. 1.3 ст. 1 Закону N 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону N 168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, позивач вважає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених в запереченнях на позов, вважає оскаржуване рішення таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що Мелітопольською ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства приватного підприємства «Таір», за період з 01.01.2005 по 31.12.2008 за наслідками якої складено акт № 947/23/20506813 від 05.08.2009, яким в встановлено, що на порушення: п. 3.1 ст. 3, п. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, а саме: підприємством занижено податок на прибуток за 2005 - 2007 на 172 295 грн., в т.ч.: занижено за 2005 рік на 51 812 грн., в т.ч.:

-за 1 квартал 2005 року на 10 775 грн.,

-за 2 квартал 2005 року на 2 246 грн. (звітний податковий період півріччя 2005 року),

-за 3 квартал 2005 року на 7 830 грн. (звітний податковий період 3 квартали 2005 року);

-за 4 квартал 2005 року на 30 960 грн. (звітний податковий період 2005 рік); Занижено за 2006 рік на 51 855 грн., в т.ч.: -за 1 квартал 2006 року на 13 871 грн.,

-за 2 квартал 2006 року на 16 175 грн. (звітний податковий період півріччя 2006 року),

-за 3 квартал 2006 року на 11 695 грн. (звітний податковий період 3 квартали 2006 року);

-за 4 квартал 2006 року на 10 114 грн. (звітний податковий період 2006 рік);

Занижено за 2007 рік на 68628 грн., в т.ч.:

-за 1 квартал 2007 року на 11 979 грн.,

-за 2 квартал 2007 року на 27 020 грн. (звітний податковий період півріччя 2007 року);

-за 3 квартал 2007 року на 29 629 грн. (звітний податковий період 3 квартали 2007 року).

Акт перевірки підписано із зауваженнями Директора ПП «Таір» Бугаєнко В.Д.

Так, зокрема перевіркою встановлено, що до складу валових витрат за І квартал 2005р. ІІІ квартал 2007р. ПП «ТАІР» включено витрати з придбання товарів запасних частин до сільськогосподарської техніки відповідно видаткових накладних (перелік наведено в додатку № 5 до акту), отриманих від ТОВ «ТРІУМФ-2005» на 805 892,40 грн., в т.ч. без ПДВ 671 577 грн. та від ПП «Варяг-2006» на суму 30 120 грн., в т.ч. без ПДВ 25 100 грн. Кредиторсько-дебіторська заборгованість ПП «Таір» перед ТОВ «Тріумф-2005» та ПП «Варяг-2006» відсутня.

Судом встановлено, що сам по собі факт сплати коштів контрагенту не є безумовним підтвердженням того, що поставка мала місце, оскільки вказані операції в бухгалтерському обліку відображені проводкою Дт. 202 «Покупні напівфабрикати» Кт. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

ПП «Таір» придбало запчастини для сільськогосподарської техніки на загальну суму 836 012,40 грн., в т.ч. без ПДВ - 696 977 грн., з них:

1) ТОВ «Тріумф-2005» на загальну суму 805 892,40 грн., в т.ч. без ПДВ 671577 грн. та включило суми придбання до валових витрат, а саме:

в 2005 році на суму 207 247 грн., в т.ч.: 1 квартал 2005 р. на суму 43 100 грн., 2 квартал 2005 на суму 8 985 грн., 3 квартал 2005 р. на суму 31 322 грн., 4 квартал 2005 р. на суму 123 840 грн.;

в 2006 році на суму 214 920 грн., в т.ч.: 1 квартал 2006 р. на суму 55 485 грн., 2 квартал 2006 на суму 64 700 грн., 3 квартал 2006 р. на суму 54 280 грн., 4 квартал 2006 р. на суму 40 455 грн.;

в 2007 році на суму 249 410 грн., в т.ч.: 1 квартал 2007 р. на суму 47 915 грн., 2 квартал 2007р. на суму 108 080 грн., 3 квартал 2007 на суму 93 415 грн.

2) ПП «Варяг-2006» на загальну суму 30 120 грн., в т.ч. без ПДВ 25 100 грн. та включило суми придбання до валових витрат, а саме:

в 2007 році на суму 25 100 грн., в т.ч.: 3 квартал 2007 на суму 25 100 грн.

Судом встановлено, що відповідно вироку Мелітопольського міського районного суду Запорізької області від 26.05.2008 по справі № 1-468 2008р. громадянку ОСОБА_2 (керівник ТОВ «Тріумф-2005») засуджено за ст. 28 ч.3, 205 ч.2, ст.366 ч.2 КК України, а саме за: злочин, здійснений організованою групою, за попередньою змовою; «фіктивне підприємництво» - дії, які призвели до втрат держави у особливо великих розмірах; «службове підроблення, підробка документів» дії, які спричинили тяжкі наслідки.

Зазначеним вироком суду встановлено, факт порушення законодавства України ТОВ «Тріумф-2005».

У вироку зазначено, що восени 2004 року підсудна ОСОБА_3, з ціллю збагачення, стала на шлях заняття фіктивним підприємництвом. Відповідно до цього злочинного наміру, суб'єкти господарської діяльності, вказуючи завідомо неправдиві відомості до офіційних бухгалтерських, податкових та інших документів про проведення господарських операцій, без здійснення таких угод, повинні були конвертувати в готівку грошові кошти, що надійшли від інших суб'єктів господарювання з наступною передачею їх контрагентам.

Із змісту зазначеного вироку по кримінальній справі №1-468 вбачається, що придбання підсудними ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ТОВ «Тріумф-2005» та зайняття останніми фіктивною підприємницькою діяльності від імені зазначеного субєкта господарювання спричинило матеріальну шкоду інтересам держави у виді ненадходження сум податку на додану вартість. Конвертація грошових коштів, одержаних від фіктивної підприємницької діяльності ряду підприємств, в т.ч. і ТОВ «Тріумф-2005», спричинила матеріальних збитків державі у вигляді неодержаної суми ПДВ.

Підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в судовому засіданні, по пред'явленим обвинуваченням, вину визнали повністю. Вироком Мелітопольського міськрайонного суду від 26.05.08 по справі № 1-468 (2008) ОСОБА_4 визнана винною за ст.ст. 28 ч.3, 205 ч.2, 28 ч.3,366 ч.2, 209 чі Кримінального Кодексу України. ОСОБА_2 (директора ТОВ «Тріумф-2005» та ТОВ «Врожай-2005») визнана винною за ст.ст. 28 ч.3, 205 ч.2, 28 ч.3,366 ч.2 Кримінального Кодексу України. Вирок вступив у законну силу 10.06.2008.

Також відповідно до вироку Мелітопольського міського районного суду Запорізької області від 03.11.2008 по справі № 1-1117 2008р. громадянина ОСОБА_5 (керівник ПП «Варяг-2006») засуджено за ст. 28 ч.3, 205 ч.2, ст.366 ч.2 КК України, а саме за: злочин, здійснений організованою групою, за попередньою змовою; «фіктивне підприємництво» - дії, які призвели до втрат держави у особливо великих розмірах; «службове підроблення, підробка документів» дії, які спричинили тяжкі наслідки.

Зазначеним вироком суду встановлено факт порушення законодавства України ПП «Варяг-2006».

У вироку суду зазначено, що в листопаді 2006 року підсудний ОСОБА_5, з ціллю збагачення, став на шлях заняття фіктивним підприємництвом. Відповідно до цього злочинного наміру, зареєстрував підприємство ПП «Варяг-2006», яке не здійснювало підприємницьку діяльність, а займалося прикриттям незаконної діяльності різних підприємств України по ухиленню від сплати податків, шляхом виписування підложних документів про проведені операції та надані послуги за грошове винагородження, в розмірі раніше обумовлених процентів від суми фіктивної операції. Ніяких виробничих приміщень, обладнання, транспорту та найманих працівників у ПП «Варяг-2006» не було.

Із змісту вироку по кримінальній справі №1-468 вбачається, що реєстрація підсудним ОСОБА_5 ПП «Варяг-2006» та зайняття останніми фіктивною підприємницькою діяльності від імені зазначеного субєкта господарювання спричинило матеріальну шкоду інтересам держави у виді ненадходження сум податку на додану вартість. Конвертація грошових коштів, одержаних від фіктивної підприємницької діяльності ряду підприємств, в т.ч. і ПП «Варяг-2006», спричинила матеріальних збитків державі у вигляді неодержаної суми ПДВ.

Підсудний ОСОБА_5 в судовому засіданні, по пред'явленим обвинуваченням, вину визнав повністю. Вироком Мелітопольського міськрайонного суду від 03.11.08 р. по. справі № 1-1117 (2008) ОСОБА_5 визнаний винним за ст.ст. 28 ч.3, 205 ч.2, 28 ч.3, 366 ч.2 Кримінального Кодексу України. Вирок вступив у законну силу 19.11.2008.

Таким чином судом встановлено, що у ТОВ «ТРІУМФ-2005» та ПП «Варяг-2006» відсутні необхідні умови для здійснення діяльності, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для здійснення підприємницької діяльності.

Крім того, при проведенні позапланової перевірки було встановлено, що ПП «Таір» займається ремонтами компресорів, списання запчастин для ремонтів підтверджується даними бухгалтерського обліку та первинним документами (матеріальні звіти по рахунку 202 «покупні напівфабрикати» та видатковими накладними на відпуск у виробництво). Але підприємство не могло використовувати у виробництві запчастини придбані у ТОВ «Тріумф-2005» та ПП «Варяг-2006», за наступними підставами: посадові особи вказаних підприємств дали свідчення у суді, що ніяких товарів не відвантажували, а лише виписували первинні документи (вироки суду від 26.05.2008 по справі № 1-468 2008р. та від 03.11.2008 по справі № 1-1117 2008р.).

Відповідно абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Оскільки судом доведено, що ПП «Варяг-2006» та ТОВ «Тріумф-2005» здійснювали фіктивне підприємництво, то є всі підстави стверджувати про те, що вся їх діяльність не була господарською, а всі документи, складені від імені підприємств, не відповідають дійсності та не мають юридичної сили.

Статтею 42 господарського кодексу України визначається - підприємство - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При створенні суб'єкту підприємницької діяльності, засновник своїм волевиявленням підтверджує намір на здійснення підприємницької діяльності, з додержанням вимог законодавства України, усвідомлюючи при цьому усі правові наслідки свого волевиявлення та з метою здійснення підприємницької діяльності наділяє підприємство майном.

Таким чином, вищезазначені факти свідчать про те, що ТОВ «Тріумф-2005» та ПП «Варяг-2006» не здійснювали самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що суперечить вимогам ст. 42 ГК України, а також моральним засадам суспільства в сфері здійснення підприємницької діяльності.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно зі ст. 664 Цивільного кодексу є вручення товару покупцеві, якщо договором установлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути передано покупцеві за місцезнаходженням товару.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою ст. 215 Цивільного кодексу є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підпунктом 3.2.1 п. 3.2 ст. З Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ зазначається, що у випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі ПДВ, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, не сплачені підприємством податок на прибуток і ПДВ унаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, є дохідною частиною держбюджету, власністю держави.

Судом встановлено, що відповідно виписок банку, наданих ПП «ТАІР» до перевірки, підприємством перераховано на адресу ПП «Варяг-2006» та ТОВ «Тріумф-2005» 836 012,40 грн. Отже, підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Відповідно до частини 5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною, сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину, частина 1 ст.215 ЦК України.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Таким чином судом встановлено, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, правочини між ПП «ТАІР» та ПП «Варяг-2006», ТОВ «Тріумф-2005» відповідно до п.п. 1, 2 ст.215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому в задоволені адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 158, 160- 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 29.06.2010.

Суддя /підпис/ О.В. Конишева