Постанова № 10541869, 02.07.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2010 року <Текст >Справа № 2а-2571/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання С.А. Даниловій,

За участю представників сторін :

від позивача Щербаха І.Г., довіреність №28/05-10 від 25.05.2010

Пікалова І.В., довіреність №07/05-10 від 07.05.2010

від відповідача Радолва С.О., довіреність №1 від 11.01.2010

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПромЕлектроТорг» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2010 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПромЕлектроТорг» (надалі Позивач) до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя (надалі-Відповідач) в якій просив визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001622301/0 від 26.10.2009, №0001622301/1 від 25.12.2009, №0001622301/2 від 09.02.2010 про сплату 42765 грн. 00 коп. податку на прибуток підприємств ( основного платежу ) та штрафних ( фінансових) санкцій 21382 грн.50 коп.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що договір купівлі продажу № 01-06-09-2141 (в подальшому договір), укладений 01.06.2008 між ТОВ „ТВФ „Махартет", в особі директора Зуєнка І.А. та ТОВ „ПромЕлектроТорг" в особі директора Ільєнко О.В. , відповідає нормам діючого законодавства, посилаючись на наступне.

Постанова Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.09р. у кримінальній справі № 1-200\09, в резолютивній частині якої зазначено про звільнення від кримінальної відповідальності громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (засновника ТОВ „ТВФ „Махартет"), а також про залучення до матеріалів справи документів по ряду підприємств, в т.ч. і ТОВ „ТВФ „Махартет" ще не є підставою для визнання всіх угод недійсними. Договір та всі первинні документи з боку ТОВ „ТВФ „Махартет" підписав директор Зуєнко І.А. На момент здійснення господарських операцій (червень 2008 року), як зазначає Позивач, посадові особи підприємства не знали і не могли знати, хто є засновником ТОВ „ТВФ „Махартет" і що він через 9 місяців буде притягнутий до кримінальної відповідальності за надання послуг з конвертації фінансових активів. Крім того, позивачем був зроблений запит до Головного управління статистики у Дніпропетровській області щодо наявність у Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємництва ТОВ „ТВФ „Махартет"( витяг від 09.11.2009 №18/12-3581) , на момент проведення операцій Позивачем з ТОВ „ТВФ „Махартет" останнього з ЄДРПОУ не виключено, його реєстраційне свідоцтво не скасовано. На підставі чого просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених в запереченнях на позов, вважає оскаржуване рішення таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що як свідчать матеріали справи, оформлення Позивачем договорів та первинних документів щодо поставки товару ТОВ «ТВФ «Махартет», діяльність якого визнана судом незаконною, без наміру здійснення статутної діяльності та реальною метою якого було надання фінансових послуг по конвертації безготівкових коштів у готівкові, шляхом проведення безтоварних операцій, не може бути спрямована на реальне настання правових наслідків. На підставі чого, вважає договір купівлі продажу № 01-06-09-2141 від 01.06.2008 між Позивачем та ТОВ «ТВФ «Махартет» нікчемним та відповідно і віднесення до валових витрат суми за цим договором є неправомірним.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

30.10.2009 Позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 26.10. 2009 №0001622301/0, видане Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі м. Запоріжжя) на підставі висновків акту перевірки №52/35-1/33272458 від 16.10.2009 року про результати позапланової виїзної перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ „ТВФ „Махартет" за період з 01.10.2006 по 30.06.2009.

Податковим повідомленням-рішенням Відповідач повідомив Позивача про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, яке підлягає до сплати в сумі 64 147,50 грн., з яких донарахування податку на прибуток ( основного платежу ) в сумі 42765,00 грн., застосування штрафних санкцій в сумі 21382,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Позивач його оскаржив в адміністративному порядку, однак за результатами розгляду скарг 27.04.2010 Позивач отримав Рішення Державної податкової адміністрації України від 21.04.2010 №3850/6/25-0115 згідно якому Державна податкова адміністрація України залишає без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 26.10.2009 №0001622301/0, від 25.12.2009 №0001622301/1 та рішення ДПА у Запорізькій області від 03.02.2010 №323/10/25-020, прийняте за розглядом повторної скарги (податкове-повідомлення-рішення від 09.02.2010 №0001622301/2), а скаргу Позивача - без задоволення.

Судом встановлено, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення стало порушення законодавства при взаємовідносинах Позивача та ТОВ „ТВФ „Махартет", які виникли на підставі договору від 01.06.2008 купівлі продажу № 01-06-09-2141 між ТОВ „ТВФ „Махартет"( Продавець), в особі директора Зуєнка І.А. та ТОВ „ПромЕлектроТорг" ( Покупець) в особі директора Ільєнко О.В.. Згідно вимог даного договору, Продавець зобов'язується поставляти і передавати у власність покупця продукцію (надалі - товар), а Покупець зобов'язується приймати товар у власність та своєчасно його оплачувати.

Аналізуючи цей договір, суд робить висновок, що зі змісту вищенаведеного договору не можливо встановити предмет цього договору, а саме у договорі не зазначено який товар повинен поставляти Продавець, не зазначена ціна договору, або ціна за одиницю товару, що є суттєвими умовами під час укладання договору. Відсутність цих умов у договорі не надає можливості встановити який саме товар поставлявся, саме за цим договором та яку суму повинен сплатити Покупець (тобто Позивач) за отриманий товар. Наявність цих умов в договорі сприяло би встановленню обставин щодо товарності операцій згідно договору від 01.06.2008 № 01-06-09-2141.

Судом встановлено, що на виконання вищезазначеного договору ТОВ „ТВФ „Махартет" надало Позивачу видаткові накладні: від 02.06.08 № 738 на загальну суму 46932, 54 грн., в т.ч. ПДВ 7822, 09 грн. та від 02.06.08 № 746 на загальну суму 158337, 26 грн, в т. ч. ПДВ 26389, 54грн. Однак, встановити зв'язок, що Позивач саме за договором від 01.06.2008 № 01-06-09-2141 отримав товар який перелічений у видаткових накладних від 02.06.08 № 738 та №746 не можливо, у звязку з відсутністю у договорі назви товару та ціни яку він повинен сплатити після отримання цього товару. Хоча Позивач неодноразово зазначав у позові та у судовому засіданні, що товар був отриманий на підставі договору від 01.06.2008 № 01-06-09-2141.

У судовому засіданні під час пояснень представник Відповідача звертав увагу суду, що однією з підстав для винесення спірного податкового повідомлення-рішення стала Постанова Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2009 у кримінальній справі № 1-200\09, в якій зазначено, що за період з червня 2005 по листопад 2008 , групою осіб у складі ОСОБА_6 та ОСОБА_7, було створені шість фіктивних підприємств, у тому числі ТО В «ТВФ «Махартет», для прикриття фактично здійснюваної незаконної діяльності по наданню фінансових послуг, що є порушенням ст.3 Господарського Кодексу України, у відповідності з якою підприємництво здійснюється у порядку встановленому законодавством. В резолютивній частині постанови зазначено про звільнення від кримінальної відповідальності громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також про залучення до матеріалів справи документів по ряду підприємств, в т.ч. і ТОВ „ТВФ „Махартет".

Слід зазначити, що визнання судом факту створення фіктивного підприємства, та звільнення засновника від кримінальної відповідальності не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державного реєстру. Тому судом, був досліджений факт товарності господарської операції по договору між ТОВ „ТВФ „Махартет" та Позивачем.

Судом встановлено, що Договір та всі первинні документи з боку ТОВ „ТВФ „Махартет" підписав директор Зуєнко І.А., однак засновником підприємства був ОСОБА_7, щодо якого винесена Постанова Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2009 у кримінальній справі № 1-200\09. Той факт, що документи підписував не засновник не виключає того, що директор, як довірена особа, яка особисто складає та контролює здійснення всіх товарних операцій, міг знати про ціль створення підприємства.

Представник Позивача, зазначає, що на момент здійснення господарських операцій (червень 2008 року) ТОВ „ТВФ „Махартет" згідно витягу від 09.11.2009 №18/12- 3581 виключено з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємництва та його реєстраційне свідоцтво не скасовано.

Факт наявності реєстрації в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємництва ТОВ „ТВФ „Махартет", яке було контрагентом Позивача, не оспорює Відповідач.

Представник Відповідача посилаючись на Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2009 у кримінальній справі № 1-200\09 зазначає, що ТОВ „ТВФ „Махартет" було створене з метою фіктивного підприємництва, а відповідно і правочин є нікчемним.

Органи державної податкової служби можуть на підставі п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

В обґрунтування позовних вимог податкова посилається на те, що оспорюванні угоди суперечать інтересам держави та суспільства і просить застосувати наслідки, передбачені ст. 208 ГК України.

Статті 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215, частиною 2 статті 228 ЦК України є нікчемним.

Для визнання зобов'язання недійсним на підставі статті 207, ст. 208 ГК України і настання відповідних наслідків достатньо наявності умислу однієї сторони на укладення зобов'язання (угоди)з метою суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч.1 ст. 205 КК України фіктивне підприємництво, це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Відповідно до ч.1 статті 203 ЦК України встановлено, що «Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства»

Згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України «Правочин має бути спрямований на реальне: настання правових наслідків, що обумовлено ним»

У судовому засіданні, представник Позивача надав пояснення щодо оплати за товар, який був отриманий згідно видаткових накладних від 02.06.08 № 738 та №746.

Судом встановлено, що з 2008 року оплата за товар Позивачем, на час розгляду справи, не здійснювалась.

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки визнання господарського зобовязання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу. Цю норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, нікчемним.

Аналізуючи надані до матеріалів справи докази, суд приходить до висновку, що угода, укладена між Позивачем та ТОВ „ТВФ „Махартет", була спрямована на приховування юридичною особою від оподаткування доходів, а отже укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, на підставі того, що спірний договір укладений таким чином, що дослідити зв'язок отриманого товару та видаткових накладних на які посилається Позивач неможливо. Інших доказів, щодо поставки товару який зазначений у видаткових накладних та оплати за цей товар суду надані не були.

Крім того, під час вирішення спору по суті судом була врахована Постанова Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2009 у кримінальній справі № 1-200\09, якою підтверджувався факт створення фіктивного підприємства, а саме ТОВ „ТВФ „Махартет", яке було контрагентом Позивача по договору від 01.06.2008 № 01-06-09-2141.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищезазначеного суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, висновки акту є правомірними та не вбачає підстав для задоволення вимог позивача, а відтак приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 158, 160- 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 19.07.2010.

Суддя /підпис/ О.В. Конишева