Ухвала суду № 10540308, 15.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2608/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" липня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Данилової М.В.

Бистрик Г.М.

при секретарі:Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу представника Овруцької міжрайонної Державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Гірничо-переробне підприємство кварцитів «Товкачівський»до Овруцької міжрайонної Державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Гірничо-переробне підприємство кварцитів «Товкачівський»звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом (з врахуванням уточнених вимог від 15.09.2009 р.), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Овруцької ОДПІ № 0000132301/0 від 24.03.2009 року, яким підприємству визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 48789,00 грн. в т.ч. за основним платежем - 32526,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 16263,00.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції від 24.03.2009 року №0000132301/0.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником Овруцької ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Овруцькою МДПІ було проведено планову перевірку ВАТ «Гірничо-переробне підприємство кварцитів «Товкачівський»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, за результатами якої було складено акт №1287/23-01-01056244 від 11.03.2009 року.

В акті перевірки було встановлено, що на порушення пп. 7.4.1. п. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»товариством при реалізації продукції на експорт не було включено до доходів від продажу товарів (робіт, послуг) різницю між фактурною вартістю товарів та митною вартістю (ВМД №154160 від 23.10.2007 року, фактурна вартість товару - 3334986,42 грн., митна вартість - 3393623,89 грн. та ВМД №163575 від 14.12.2007 року, фактурна вартість товару - 4304399,82 грн., митна вартість - 4375868,23 грн.) в результаті чого занижено дохід від продажу товарів (робіт, послуг) на загальну суму 130106,00 грн., в т.ч. за 2007 рік у сумі 130106,00 грн..

На підставі акта перевірки Овруцькою МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000132301/0 від 24.03.2009 року, яким позивачу визначено зобовязання з податку на прибуток в розмірі 32526,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) в розмірі 16263,00 грн., а всього - 48789,00 грн..

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги, що звичайною ціною продукції на експорт не є її договірна ціна, а митна вартість товару, яка зазначена у вантажно-митних деклараціях та про правомірність прийняття повідомлення-рішення № 0000132301/0 від 24.03.2009 року, яким підприємству визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) повязаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Приписами п.п. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відповідно до п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у, обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни передбачений п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який має бути дотриманий.

Згідно із вказаною нормою для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що визначення розміру звичайних цін шляхом визначення її на рівні загальної митної вартості, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено.

Відповідно до п.п.1.20.1 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності донарахування позивачу податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Овруцької міжрайонної Державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 16.07.2010 р.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: