Ухвала суду № 10540276, 15.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2771/08 (14/405) Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" липня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Бєлової Л.В., Бистрик Г.М.

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Нові технології»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2005 року Закрите акціонерне товариство «Нові технології»звернулось до суду з позовом, у якому, посилаючись на положення Закону України «Про податок на додану вартість», просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.01.2005р. № 001002626/3, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 62877,00 грн. та від 18.01.2005р. № 001012626/3, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 202,00грн.

Справа неодноразово розглядалась судами різних інстанцій.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2009 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Відповідач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказану постанову і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами позапланової документальної перевірки позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з приватним підприємством «Три Т»та товариством з обмеженою відповідальністю «Арізолт-К»у період 01.05.2001 по 01.04.2004р. державною податковою інспекцією зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені відповідними податковими накладними.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 01.06.2004 №34/26-20/23534098 та прийнято податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 02.06.2004 №001002626/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 90 717,00 грн. (у тому числі основний платіж 60 478,00 грн. та штрафні санкції 30 239,00 грн.) та повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 02.06.2004 №001012626/0, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2001 року у сумі 202,00 грн.

Підставою для висновків щодо заниження податку на додану вартість стало рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12.12.2002, яким визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи та з моменту видачі свідоцтво платника податку на додану вартість приватного підприємства «Три Т»та рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24.01.2003, яким визнано недійсними первинні документи приватного підприємства «Три Т»з моменту їх складання.

За наслідками адміністративного узгодження податкового зобов'язання в порядку, передбаченому пунктом 5.2 статті 5 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення рішення від 18.01.2005 №001002626/3, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 62 877,00 грн. (у тому числі основний платіж 41 918,00 грн. та штрафні санкції 20 959,00 грн.); повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 18.01.2005 №001012626/3, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2001 року у сумі 202,00 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність прийнятих відповідачем зазначених вище податкових повідомлень-рішень, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до договору купівлі-продажу обладнання від 07.06.2001, укладеного між закритим акціонерним товариством «Нові технології»(покупець) та приватним підприємством «Три Т»(продавець) продавець зобов'язується поставити у власність покупця, а покупець оплатити вартість обладнання відповідно до додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Також між закритим акціонерним товариством «Нові технології»та приватним підприємством «Три Т»укладався договір поставки від 25.04.2001.

На виконання зазначених договорів, позивачем перераховано приватному підприємству «Три Т»грошові кошти у загальній сумі 262 245, 46 грн., в тому числі ПДВ 50 707,61 грн.

Закритим акціонерним товариством «Нові технології»на виконання зазначених договорів отримано від приватного підприємства «Три Т»податкові накладні на загальну суму 252 721,25 грн., у тому числі ПДВ 42 120,21 грн.

Підтвердженням сплати суми податку на додану вартість у складі вартості товару є виписки по рахунку позивача період з 01.05.2001 по 30.06.2001 з відміткою банку.

Висновки акту перевірки (договори, специфікації, платіжні доручення, видаткові накладні), а також виписки банку по особовому рахунку позивача свідчать про реальне здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 37 Цивільного кодексу Української PCP, який діяв на час виникнення спірних правовідносин юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за угодами.

Так, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно пункту 10.2 статті 10 зазначеного Закону (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) контроль за нарахуванням і внесенням податку до бюджету здійснюють органи державної податкової служби.

Таким чином, покупець не може нести відповідальність за зловживання службовою чи іншою особою підприємства продавця.

При визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість слід керуватися нормами Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції а час виникнення спірних праовідносин (далі - Закон), враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з приписами підпункту 7.4.5 пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно з підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Разом з тим, державною податковою інспекцією не наведено суду доказів, що підтверджують скасування державної реєстрації приватного підприємства «Три Т»на час вчинення відповідних правочинів, доказів щодо невиконання договірних обов'язків між сторонами та несплати податку на додану вартість позивачем в ціні наданих послуг, невідповідність податкових та бухгалтерських документів вимогам закону тощо.

Припущення податкового органу про невиконання податкових зобов'язань контрагентом позивача не підтверджені належними документальними доказами. Такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.

Відповідний акт №10 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість приватного підприємства «Три Т»винесений державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва лише 15.12.2003. На час здійснення господарських операцій свідоцтво про реєстрацію приватного підприємства «Три Т»в якості платника податку на додану вартість не було анульовано, що не заперечується відповідачем. Невідповідність податкових накладних зазначеним приписам Закону органом державної податкової служби не наведено.

Визнання недійсними установчих документів приватного підприємства «Три Т», анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, визнання недійсними первинних документів, що мали місце після укладання та виконання господарських операцій, не може бути підставою для визнання недійсними вчинених цим підприємством з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій, як і не може бути доказом втрати контрагентом платника податку на додану вартість статусу такого платника до фактичного його виключення з реєстру.

Судовою колегією не приймаються доводи апелянта про те, що операції з придбання та реалізації товарно-матеріальних цінностей не мали реальний товарний характер, з тих підстав, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що окружний адміністративний суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2009 року залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлено 20 липня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді: