Ухвала суду № 10540261, 15.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 9/715 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" липня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Данилової М.В.

Бистрик Г.М.

при секретарі:Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «БТА Банк»(Відкрите акціонерне товариство «БТА Банк») на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2009 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Відкритого акціонерного товариства «Український кредитно-торговий банк», третя особа: Приватне підприємство «Грєйн», про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Печерському районі міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ «Український кредитно-торговий банк»з вимогами про стягнення 1040242,78 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва № 49/279-А від 13.11.2006 р. в задоволенню позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду № 49/279-А від 07.02.2007 р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишено без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 13.11.2006 р. у справі № 49/279-А - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.04.2008 р. касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задоволено частково, постанову Господарського суду міста Києва від 13.11.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2007 р. скасовано, справу передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2009 року позов задоволено: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Український кредитно-торговий банк суму коштів у загальному розмірі 939730 грн. 39 коп. за векселями на користь Держави на розрахунковий рахунок № 31115029600007, бюджетна класифікація 14010100 «Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів і послуг», код оплати векселя 109, з обовязковим зазначенням номера податкового векселя, одержувач ВДК у Печерському районі міста Києва, код 26077922, банк одержувача УДК у місті Києві, МФО 820019.

В звязку із зменшенням позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача суму податкової заборгованості у розмірі 939730,39 грн., що виникла в результаті непогашення податкових векселів.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником ВАТ «БТА Банк»подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2009 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

У суді апеляційної інстанції апелянт повідомив, що на теперішній час в них змінилась назва товариства з Відкритого акціонерного товариства «БТА банк»на Публічне акціонерне товариство «БТА банк», про що суду було надано довідку з ЄДРПОУ № 271806.

В судовому засіданні 15.07.2010 року суд апеляційної інстанції врахував ту обставину, що Відкрите акціонерне товариство «БТА банк»змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство «БТА банк».

Стаття 198. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду

1. За наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін;

2) змінити постанову суду;

3) скасувати її та прийняти нову постанову суду;

4) скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі;

5) визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі;

6) скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стаття 202. Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення

1. Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:

1) неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2009 року без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватним підприємством «Грейн»в процесі імпорту товарів на митну територію України при оформленні митних декларацій було надано органам митного контролю 25 податкових векселів за податковими зобовязаннями підприємства на загальну суму 1 040 242, 78 грн..

Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 01.10.1997р. затверджено Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку аваль - вексельне поручительство, згідно з яким комерційний банк бере на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем і яке оформляється гарантійним написом банку на векселі чи на спеціальному додатковому аркуші (алонж) окремо для кожного окремого примірника кожного векселя.

Відповідачем було здійснено гарантійні написи на 23 податкових векселях.

ПП «Грейн»мало погасити відповідні векселі на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю.

ПП «Грейн»станом на день звернення з даним позовом до суду свої зобовязання виконано не було.

Відповідно до п. 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»комерційні банки, що вчинили гарантійний напис шляхом авалю на податковому векселі зобовязані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2006 по справі 46/393 А, за яким стягнуто на користь держави 4719509, 57 гривень заборгованості з податку на додану вартість, яке набрало законної сили і, на підставі акту перевірки правильності обчислення і достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість від 24.11.2005 №138/23-11-31405624 податковою службою у Печерському районі міста Києва донараховано ПП “Грейн” податкові зобовязання та оформлені, у звязку з цим, податкові повідомлення-рішення № 0000662311/2 від 06.05.2006 у сумі 18900 гривень, № 0002412311/2 від 06.05.2006 у сумі 4478399,00 гривень. Податковою службою направлялися попередньо перша податкова вимога № 1/2876 від 17.04.2006 та друга № 2/4279 від 26.05.2006. Станом на 20.07.2006 консолідований борг з податку на додану вартість ПП “Грейн” становив 4719509,57 гривень.

З підстав не виявлення боржника та його майна виконавчий лист на виконання зазначеного рішення Господарського суду міста Києва повернуто стягувачу без виконання.

Позивач листами від 29.05.2006 та від 16.06.2006 двічі звертався до відповідача з вимогою виконати зобовязання аваліста за податковими векселями ПП “Грейн”. Проте, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника відповідача жодних дій, в тому числі надання відповідей, відповідачем не вчинялось, адже на думку відповідача йому повинна бути направлена податкова вимога.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідності до пункту 1.16. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (№168/97-ВР від 03.04.1997; далі - Закон про ПДВ) встановлено, що податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобовязання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України. Протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.

Абзацом 2, 3, 10 пункту 11.5 статті 11 Закону про ПДВ встановлено, що податковий вексель підлягає обовязковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю; комерційні банки зобовязані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк; порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання пункту 11.5 Закону України «Про податок на додану вартість»Кабінет Міністрів України затвердив Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України (від 1 жовтня 1997 р. N 1104: далі - Порядок).

Абзацом 4, 5, 6 пункту 19 Порядку встановлено, що: сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, відображається в податковій декларації окремим рядком; платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою; комерційні банки зобовязані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк.

Аналізуючи вищезазначене судом вбачається, що податковий вексель є векселем, обіг якого врегульовано загальними нормами Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (від 07.06.1930; далі Уніфікований закон ) та особливостями встановленим Законом про ПДВ.

У відповідності до статей 30, 31, 32, 77 (які застосовуються до простих векселів) Уніфікованого закону платіж за переказним векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Аваль вчинюється або на самому переказному векселі, або на алонжі. Він виражається словами «вважати за аваль»або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням. Він підписується тим, хто надає аваль. У випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя. Аваліст відповідає так само, як і та особа, зобовязання якої він забезпечив. Його зобовязання є дійсним навіть у тому разі, якщо те зобовязання, яке він забезпечував, виявиться недійсним з будь-якої іншої причини, ніж дефект форми.

У відповідності до пункту 2 статті 75 простий вексель повинен містити безумовне зобовязання сплатити визначену суму грошей.

Згідно з п. 1.16 Закону про ПДВ, податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобовязання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені Законом про ПДВ.

Відносно змісту суті і порядку забезпечення платежу закон визначає лише його форму аваль. Інших особливостей з цього питання законом та Порядком не встановлено. Питання авалю вексельного забезпечення регулюється правовими засадами, встановленим Уніфікованим законом.

Доводи відповідача про необхідність отримання ним податкової вимоги безпідставні. Податкова заборгованість за векселем є заборгованістю векселедавця. Банк є авалістом, і виконує лише функцію забезпечення обовязку векселедавця - сплатити нічим не обумовлену суму коштів, визначену у векселі.

Відповідно до пункту 1.16 статті 1 Закону про ПДВ є те, що мова про податкову заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу стосується виключно векселедавця. Відносно аваліста Законом про ПДВ пунктом 1.16 та 11.5 встановлено порядок, у відповідності до якого протест податкового векселя не здійснюється, а банк аваліст, в силу Уніфікованого закону та Закону про ПДВ зобовязані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк.

За Законом про ПДВ та Порядку єдиною умовою, яка спричиняє обовязок сплати суми грошей за векселем є його непогашення векселедавцем у строк, вказаний у векселі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач повинен виконати своє зобовязання як аваліст за векселем безумовно та в повному обсязі, не дивлячись на те, чи вчинив векселедержатель усі дії з приводу погашення податкового боргу чи ні.

Законом про ПДВ та Порядку встановлено єдиний критерій погашення векселя векселедавцем у строк, порушення якого спричиняє обовязок аваліста здійснити сплату грошових коштів за векселем. Як Закон про ПДВ так і Уніфікований закон не передбачають жодних умов звільнення аваліста від виконання свого обовязку сплатити за векселем визначену останнім суму коштів (за виключенням дефекту форми векселю), та поряд з цим, не ставлять умовою виконання авалістом зобовязань в залежності від можливості чи неможливості виконання зобовязання безпосередньо векселедавцем.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що податковою службою належним чином встановлено факт несплати податкового зобовязання векселедавцем з ПДВ, відповідно, по наданим податковим векселям, повідомлено про це аваліста, який зобовязаний виконати свої зобовязання за податковим векселем в силу закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2009 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» (Відкрите акціонерне товариство «БТА Банк») на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2009 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі 16.07.2010 р.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: