Постанова № 10540179, 09.06.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2010 р.справа № 5/98-3/67/08-АП Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Коршуна А.О.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання:Гулій О.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» на постанову Господарського суду Запорізької області від 21.04.2008 року у справі №5-98-3/67/08-АП

(категорія статобліку - 2.11.3)

за позовом:Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м. Запоріжжя

до:

третя особа:

за участю прокурора Запорізької області

про:Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИЛА:

11.03.2004р. Відкрите акціонерне товариство «Дніпроенерго»(далі ВАТ «Дніпроенерго») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000560203/0 від 18.12.2003р. / а.с. 3-6 том 1/.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.03.2004р. відкрито провадження у справі №5/98 за вищезазначеною позовною заявою та справа призначена до судового розгляду / а.с. 1 том 1/.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі №5/98 від 15.04.2004р. до участі у розгляді даної справи у якості третьої особи притягнуто Дочірню компанію «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»( далі ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України») / а.с. 111 том 1/.

Позивач у посилаючись у позовній заяві на те, що відповідачем у справі за результатами перевірки складено акт №121/32-03-00130872 від 18.12.2003р., у якому податковим органом за результатами перевірки зроблено висновок про те, що позивач у порушенням вимог п.п. 52.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включив до складу валових витрат у 4 кварталі 2001р. суму 244786600 грн. та у 4 кварталі 2002р. - 7259000 грн., в наслідок чого позивачем було занижено податок на прибуток за 2001р. на суму 67885100 грн., за 2002р. на суму 7728600 грн., а разом на суму 75613700 грн., але позивач вважає такий висновок податкового органу за результатами перевірки безпідставним оскільки, зазначені відповідачем суми, які були віднесено позивачем до складу валових витрат, становлять витрати позивача по придбанню природного газу, який було отримано підприємством у 1999р. на підставі договору про поставку природного газу №10-239 від 06.04.1999р. з ДК «Торговий дім «Газ України», який був використаний позивачем у власній господарській діяльності, умовами договору на поставку газу було передбачено, що вартість газу підлягає коригуванню при здійсненні оплати газу, саме різниця між первісною вартістю газу, яка була зазначена у договорі, та вартістю газу за новою ціною, яка зазначена у додаткових угодах до цього договору була включена позивачем до складу валових витрат у деклараціях податку на прибуток 2001р. в сумі 244786600 грн. та 2002р. в сумі 7259000 грн., і висновок податкового органу про відсутність у позивача первинних документів, які підтверджують такі витрати позивача на придбання газу суперечить фактичним обставинам справи, оскільки формування валових витрат здійснено позивачем на підставі оплати за поставлений газ за договором про поставку природного газу №10-239 від 06.04.1999р. з ДК «Торговий дім «Газ України», яка була здійснена 11.02.2000р. шляхом акцептування перевідних векселів і на підтвердження якої продавець газу видав підприємству податкову накладну №323 від 29.02.2000р. згідно рахунку №993 від 29.02.2000р., які і підтверджують вартість газу та понесені позивачем витрати на придбання цього газу та дають право на віднесення цих витрат до складу валових витрат. За таких обставин позивач вважає, що склад та розмір валових витрат підприємства у 4 кварталі 2001р. та у 4 кварталі 2002р. позивачем сформовано обґрунтовано і правомірно, без порушень вимог податкового законодавства позивачем віднесено до складу валових витрат у 4 кварталі 2001р. суму 244786600 грн. та у 4 кварталі 2002р. - 7259000 грн., і прийняте відповідачем у справі на підставі акту перевірки №121/32-03-00130872 від 18.12.2003р. податкове повідомлення-рішення №0000560203/0 від 18.12.2003р., яким визначено суму податкового зобовязання позивача з податку на прибуток у розмірі 151227400 грн., у тому числі основний платіж 75613700 грн., штрафні (фінансові) санкції - 75613700 грн. є неправомірним, тому позивач просить суд визнати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №0000560203/0 від 18.12.2003р. недійсним.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.08.2004р. у справі №5/98 позов задоволено, визнано недійним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №0000560203/0 від 18.12.2003р. / а.с. 9-14 том 2/.

Відповідач у справі не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції оскаржив його в апеляційному порядку /а.с. 18-24 том 2/.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.03.2005р. у справі №5/98 апеляційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі залишена без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 17.08.2004р. у справі №5/98 залишено без змін / а.с. 41-45 том 2/.

Відповідачем у справі рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанції у адміністративній справі №5/98 були оскаржені в касаційному порядку / а.с. 49-52 том 2/.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.07.2007р. у справі №5/98 (к/с №208/06) касаційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі задоволена частково, постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 24.03.2005р. у справі №5/98 та рішення Господарського суду Запорізької області від 17.08.2004р. у справі №5/98 скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції / а.с. 99-110 том 2/.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.01.2008р. адміністративній справі присвоєно номер №5/98-3/67/08-АП / а.с. 112 том 2/.

11.04.2008р. прокурор Запорізької області (далі прокурор) повідомив Господарський суд Запорізької області про вступ у справу №5/98-3/67/08-АП /а.с. 4 том 3/.

Постановою Господарський суд Запорізької області від 21.04.2008р. у справі №5/98-3/67/08-АП відмовлено у задоволенні позовних вимог ВАТ «Дніпроенерго»до СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000560203/0 від 18.12.2003р. / а.с. 8-15 том 3/.

Позивач ВАТ «Дніпроенерго», не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 21.04.2008р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 42-47 том 3/, у якій з урахуванням доповнень до апеляційної скарги / а.с. 66-75 том 3/, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, та нормам чинного законодавство, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, що призвело до ухвалення судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду від 21.04.2008р. у даній адміністративній справі скасувати та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000560203/0 від 18.12.2003р..

Відповідач СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 82-85 том 3/, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було обєктивно та повно зясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи та постановлено рішення у даній справі буз порушень норм чинного законодавства, просить апеляційну скаргу ВАТ «Дніпроенерго»залишити без задоволення, постанову Господарського суду Запорізької області від 21.04.2008р. у справі №5/98-3/67/08-АП залишити без змін.

Прокурор у судове засідання не зявився, про день, годину та місце розгляду даної адміністративної справи повідомлений судом належним чином /а.с. 197,198,204-205,207 том 3/.

Представник третьої особи - ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»у судове засідання не зявився. Третя особа про день, годину та місце розгляду даної справи повідомлялась судом / а.с. 208 том 3/, та неодноразово, під час розгляду даної адміністративної справи апеляційним судом, надавала суду клопотання про розгляд даної справи у відсутність її представника / а.с. 94,188,199 том 3/.

За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану адміністративну справу у відсутність прокурора та представника третьої особи - ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України».

Заслухавши у судовому засіданні:

-представників позивача, які підтримали доводи апеляційної скарги, доповнень до апеляційної скарги та просили суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 21.04.2008р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги у повному обсязі;

-представників відповідача, які заперечували проти доводів апеляційної скарги, доповнень до апеляційної скарги, підтримали доводи викладені у запереченнях на апеляційну скаргу та просили суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 21.04.2008р. у даній справі залишити без змін;

перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що відповідачем у даній адміністративній справі 18.12.2003р. було проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток ВАТ «Дніпроенерго»за 4 квартал 2001 року та 4 квартал 2002 року.

За результатами перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було складено акт №121/32-03-00130872 від 18.12.2003р. /а.с.12-33 том 1/.

Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с.12-33 том 1/ податковим органом у ході перевірки, було зроблено висновок про те, що позивачем порушено вимоги пп. 5.2.1 п. 5.2, абзацу 4 п.а. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та безпідставно віднесено до складу валових витрат підприємства у 4 кварталі 2001р. суми 244786600 грн., у 4 кварталі 2002р. суми 7259000 грн., які ним були сплачені відповідно до договору про поставку природного газу №10-239 від 06.04.1999р. з ДК «Торговий дім «Газ України», після коригування вартості поставленого за цим договором газу після здійснення позивачем оплати за спожитий газ, оскільки у позивача відсутні належні первинні документи для віднесення цих сум до складу валових витрат у відповідні періоди (п. 2.1. акту перевірки), що призвело до заниження податку на прибуток за 2001р. на суму 67885100 грн., за 2002 рік на суму 7728600 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2001р. 67885100 грн., 1 квартал 2002р. 5550900 грн., 4 квартал 2002р 2177700 грн. ( п. 3 акту перевірки).

За результатами перевірки на підставі акту №121/32-03-00130872 від 18.12.2003р. відповідачем у справі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000560203/0 від 18.12.2003р., яким визначено суму податкового зобовязання позивача з податку на прибуток у розмірі 151227400 грн., у тому числі основний платіж 75613700 грн., штрафні (фінансові) санкції - 75613700 грн. / а.с. 11 том 1/.

Так під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що 04.03.1999р. між Дочірньою компанією «Торговий дім «Газ України»(далі постачальник), правонаступником якої є третя особа у даній справі - ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»/ а.с. 113,116-122 том 1/, та ВАТ «Дніпроенерго»(далі покупець) укладено договір №10-193 на постачання природного газу / а.с. 94-98 том 1/.

Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного договору / а.с. 94-98 том 1/, умовами договору передбачено, що постачальник зобовязується передати покупцю в 1998р. природний газ, а покупець зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору ( п. 1.1. договору), постачальник передає покупцеві в листопаді-грудні 1998р. газ в обємі 312516000 куб. м. ( п. 2.1 договору), ціна за 1000 куб.м. газу на умовах франко-кордон України, без врахування вартості транспортування газу по території України, на дату набуття чинності цим договором складає 274,16 грн. без ПДВ (п. 4.1 договору), вартість 1000 куб.м. газу на умовах франко-кордон України, без врахування вартості транспортування газу по території України, на дату проведення розрахунків визначається за наступною формулою: S = V x Z x ( A1 / A0 ) гривень ( де S вартість спожитого газу на момент оплати, грн., V обсяг фактично спожитого газу, тис. куб.м., Z ціна газу зазначена у п. 4.1 даного договору, грн. за тис. куб. м., A1 - вартість дол. США у гривня по офіційному курсу Національного банку України на день набуття чинності цим договором, A0 - вартість дол. США у гривня по офіційному курсу Національного банку України на день оплати по договору) ( п. 4.2 договору), загальна сума даного договору на дату набуття ним чинності складає 85679386,56 грн. ( п. 4.3 договору). Відповідно до п. 5.1 даного договору оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості обєму газу, що був поставлений , згідно п. 2.1 та 2.2. договору, звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акту приймання-передачі газу до 15 числа місяця, наступного за місяцем проведення розрахунків, та оформлюється актом звірки ( п. 5.2 договору), за домовленістю сторін оплата може здійснюватись іншими видами розрахунків, що має бути оформлено додатковою угодою до даного договору ( п. 5.3 договору), даний договір набуває чинності з 01.11.1998р. і діє в частині поставки газу до 31.12.1998р., а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення ( п. 10.1 договору)

Також судом встановлено, що 06.04.1999р. між Дочірньою компанією «Торговий дім «Газ України»(далі постачальник), правонаступником якої є третя особа у даній справі - ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»/ а.с. 113,116-122 том 1/, та ВАТ «Дніпроенерго»(далі покупець) укладено договір №10-239 на постачання природного газу / а.с. 34-35 том 1/.

Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного договору / а.с. 34-35 том 1/, умовами договору передбачено, що постачальник зобовязується передати покупцю в 1999р. імпортований природний газ на умовах франко-кордон України з Російською Федерацією, а покупець зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору ( п. 1.1. договору), постачальник передає покупцеві в 1999р. газ в обємі до 1900711000 куб. м. ( п. 2.1 договору), ціна за 1000 куб.м. газу на умовах франко-кордон України, без врахування вартості транспортування газу по території України, на дату набуття чинності цим договором складає 242 грн., в тому числі ПДВ -0% ( п. 4.1 договору), вартість 1000 куб.м. газу на умовах франко-кордон України, без врахування вартості транспортування газу по території України, на дату проведення розрахунків визначається за наступною формулою: S = V x Z x ( A1 / A0 ) гривень ( де S вартість спожитого газу на момент оплати, грн., V обсяг фактично спожитого газу, тис. куб.м., Z ціна газу зазначена у п. 4.1 даного договору, грн. за тис. куб. м., A1 - вартість дол. США у гривня по офіційному курсу Національного банку України на день набуття чинності цим договором, A0 - вартість дол. США у гривня по офіційному курсу Національного банку України на день оплати по договору) ( п. 4.2 договору), загальна сума даного договору на дату набуття ним чинності складає 459972062 грн. ( п. 4.3 договору). Відповідно до п. 5.1 даного договору розрахунки вартості газу визначаються згідно п. 4.2 даного договору, а оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості обєму газу, що був поставлений у звітному періоді, згідно п. 2.1. договору:

-за січень, лютий 1999р. протягом 25 (двадцяти пяти) днів після підписання даного договору;

-за інші місяці 1999р. до 25 (двадцять пятого) числа наступного за звітним місяця.

За домовленістю сторін оплата може здійснюватись іншими видами розрахунків, що має бути оформлено додатковою угодою до даного договору ( п. 5.2 договору), звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акту приймання-передачі газу:

-за січень, лютий 1999р. протягом 30 (тридцяти) днів після підписання даного договору;

-за інші місяці 1999р. до 30 числа наступного за звітним місяця,

та оформлюється актом звірки ( п. 5.3 договору), даний договір набуває чинності з 01.01.1999р. і діє в частині поставки газу до 31.12.1999р., а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення ( п. 10.1 договору).

Відповідно до акту звірки розрахунків між сторонам за договором №10-239 від 06.04.1999р., який складено станом на 27.01.2000р., заборгованість позивача за даними постачальника становить 751838442,70 грн., з урахуванням коригування вартості поставленого та спожитого позивачем газу за формулою передбачено п. 4.2 договору №10-239 від 06.04.1999р., оскільки позивачем у строки передбачені договором оплата за газ не була проведена, а за даними позивача його заборгованість за цим договором становила 537385480,13 грн., виходячи з вартості газу, яка передбачена п. 4.1 договору №10-239 від 06.04.1999р. .

У подальшому сторонам за договором №10-239 від 06.04.1999р., відповідно до п. 5.2 цього договору, було укладено додаткову угоду №3 до договору №10-239 від 06.04.1999р., якою було передбачено, що оплата за газ згідно п.5.2 буде здійснюватись шляхом акцепту переказних векселів, емітованих постачальником (Дочірньою компанією «Торговий дім «Газ України») , на суму 650000000 грн. / а.с. 36 том 1/.

Під час розгляд даної адміністративної справи судом встановлено, що 11.02.2000р. ВАТ «Дніпроенерго»передало Дочірній компанії «Торговий дім «Газ України»в рахунок виконання свої зобовязань перед Дочірньою компанією «Торговий дім «Газ України», що виникли з договору №10-239 від 06.04.1999р., акцептовані переказні векселі (емітент - Дочірня компанія «Торговий дім «Газ України», акцептант ВАТ «Дніпроенерго») у загальній кількості 555 штук на номінальну суму 650000000 грн. (як засіб платежу), таким чином вважається, що ВАТ «Дніпроенергто»виконало свої грошові зобовязання, що виникли з договору №10-239 від 06.04.1999р. в сумі 650000000 грн. , зазначені обставини підтверджуються належними письмовими доказами, які були досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи / а.с. 37-40 том 1/.

Також судом у судовому засіданні було встановлено, що постачальник - Дочірня компанія «Торговий дім «Газ України», 29.02.2000р. видав позивачу у справі рахунок фактуру №993 на дооцінку газу по оплаті та на дооцінку вартості газу відповідно до п.3.2 договору №10-239 від 06.04.1999р. на загальну суму 300312335,46 грн. /а.с. 41 том 1/ та податкову накладну №323 від 29.02.2000р. на поставку газу в кількості 1653716,624 тис. куб.м. за ціною 393,05 грн. на загальну суму 650000000 грн., за ставкою ПДВ-0% / а.с. 42 том 1/ і на підставі цих первинних документів позивачем у справі у 1 кварталі 2000р. здійснено збільшення валових витрат підприємства у звязку з коригуванням вартості газу спожитого позивачем у 1999р. за договором №10-239 від 06.04.1999р. за алгоритмом розрахунку вартості газу, який встановлено п. 4.2 договору №10-239 від 06.04.1999р. .

З наданого суду акту звірки розрахунків за договором №10-239 від 06.04.1999р. акцептовані переказні векселі на суму 650000000 грн. зараховані обома сторонами за договором в рахунок оплати покупцем за спожитий газ, який йому надано постачальнику за цим договором, і ця сума обліковується як покупцем так і постачальником ,як сплата за газ спожитий позивачем в 1999р. за договором №10-239 від 06.04.1999р. / а.с. 146 том 1/.

У судовому засіданні судом встановлено, що між сторонами у даній справі відсутні суперечки щодо обставин укладання договору №10-239 від 06.04.1999р., визначення кількості отриманого та спожитого позивачем у даній справі газу за цим договором, а також визначення сум заборгованості позивача за цим договором, та визначення вартості спожитого позивачем за цим договором природного газу з урахуванням формули, яка передбачена п.4.2 договору №10-239 від 06.04.1999р., але спір між сторонами у даній справі щодо правильності формування позивачем у даній справі валових витрат у звязку з придбанням ним газу за договором №10-239 від 06.04.1999р. з подальшим коригуванням вартості спожитого газу за договором №10-239 від 06.04.1999р. відповідно до п. 4.2 договору та фактичної дати здійснення розрахунку за спожитий газ за цим договором (11.02.2000р.), виник з приводу того, яка саме подія дата оприбуткування позивачем газу за цим договором, або дата здійснення розрахунку за цим договором, у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є датою збільшення валових витрат позивача у даній адміністративній справі.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції закону, яка була чинна на момент виникнення та існування спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому відповідно до п. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Нормами п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції закону, яка була чинна на момент виникнення та існування спірних правовідносин) передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції закону, яка була чинна на момент виникнення та існування спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

-або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже враховуючи вищенаведені норми податкового законодавства, в редакції яка була чинна на момент виникнення та існування правовідносин між сторонами за договором №10-239 від 06.04.1999р., та приймаючи до уваги положення п. 4.2 договору №10-239 від 06.04.1999р., колегія суддів вважає, що оскільки під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем у справі, як субєктом владних повноважень, не було надано суду доказів стосовно того, що додаткова угода №3 до договору №10-239 від 06.04.1999р., або окремі положення договору №10-239 від 06.04.1999р., у встановлений чинним законодавством спосіб визнані нечинними, скасовані, або розірвані чи змінені сторонами за договором №10-239 від 06.04.1999р., то з урахуванням п. 4.2 договору №10-239 від 06.04.1999р. першою подією, з якою норми податкового законодавства повязують виникнення валових витрат позивача, є саме дата здійснення позивачем розрахунку за спожитий за цим договором газ, оскільки до здійснення такої оплати неможливо визначити вартість спожитого позивачем у власній господарській діяльності природного газу, який поставлено за договором №10-239 від 06.04.1999р., а саме вартість природного газу і становить розмір валових витрат позивача у даному випадку.

При цьому колегія суддів критично оцінює посилання відповідача під час розгляду справи на те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.05.2000р. №213р. проведені вексельні розрахунки були анульовані та проведена оплата не є дійсною, оскільки розпорядження на яке посилається відповідач у справі не стосується договору №10-239 від 06.04.1999р., який було укладено між позивачем та Дочірньою компанією «Торговий дім «Газ України»і не містить будь-яких вказівок щодо відновлення зобовязань між сторонами за цим договором на суму 6500000000 грн., скасування додаткової угоди №336/01 від 06.03.2000р. до договору купівлі-продажу електричної енергії №69/01-ЕР від 30.08.1999р. , який укладено між ДП НЕК «Укренерго»на ВАТ «Дніпроенерго», також не свідчить про відновлення зобовязань між позивачем та Дочірньою компанією «Торговий дім «Газ України»за договором №10-239 від 06.04.1999р. на суму 6500000000 грн.

Також безпідставні посилання податкового органу під час розгляду справи на те, що у позивача відсутні належні первинні документи на здійснену ним 11.02.2000р. оплату вартості газу за договором №10-239 від 06.04.1999р. на суму 6500000000 грн. і цю оплату неможливо ідентифікувати як саме оплату за газ, оскільки під час розгляду даної справи позивачем були надані суду належні первинні документи, які підтверджують здійснення позивачем у відповідному звітному періоді (1 квартал 2000р.) розрахунку за спожитий природний газ за договором №10-239 від 06.04.1999р. на суму 6500000000 грн., а саме рахунок-фактура №993 від 29.02.2000р. та податкова накладна № 323 від 29.02.2000р., оскільки в цих документах чітко визначено кількість газу за який здійснюється оплата, його вартість, та визначено договір за яким здійснювалась поставка газу та з якого виникає обовязок позивача сплатити донараховану різницю вартості спожитого ним газу (в рахунок збільшення вартості) / а.с. 41-42 том 1/.

За таких обставин колегія суддів вважає, що зроблений відповідачем у справі за результатами перевірки на підставі акту перевірки №121/32-03-00130872 від 18.12.2003р. висновок про безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат підприємства у 4 кварталі 2001р. суми 244786600 грн., у 4 кварталі 2002р. суми 7259000 грн., які ним були сплачені відповідно до договору про поставку природного газу №10-239 від 06.04.1999р. з ДК «Торговий дім «Газ України», після коригування вартості поставлено за цим договором газу після здійснення позивачем оплати за спожитий газ, що призвело до заниження податку на прибуток за 2001р. на суму 67885100 грн., за 2002 рік на суму 7728600 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2001р. 67885100 грн., 1 квартал 2002р. 5550900 грн., 4 квартал 2002р 2177700 грн., суперечить нормам податкового законодавства, в редакції чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин, та фактичним матеріалам справи, тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000560203/0 від 18.12.2003р., яким визначено суму податкового зобовязання позивача з податку на прибуток у розмірі 151227400 грн., у тому числі основний платіж 75613700 грн., штрафні (фінансові) санкції - 75613700 грн., є неправомірним і відповідач у справі, який є податковим органом, субєктом владних повноважень, під час прийняття цього рішення діяв не у межах повноважень та не у спосіб які визначені чинним законодавством, а суд першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи зробив висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення ним рішення у даній справі з порушенням норм чинного матеріального права, тому апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити та скасувати постанову Господарський суд Запорізької області від 21.04.2008р. у справі №5/98-3/67/08-АП.

Вирішуючи по суті заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги, колегія суддів, враховуючи обставини, які були встановлені судом під час розгляду даної адміністративної справи, вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, тому податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №0000560203/0 від 18.12.2003р., яким визначено суму податкового зобовязання ВАТ «Дніпроенерго» з податку на прибуток у розмірі 151227400 грн., у тому числі основний платіж 75613700 грн., штрафні (фінансові) санкції - 75613700 грн., необхідно визнати нечинним та скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»- задовольнити.

Постанову Господарський суд Запорізької області від 21.04.2008р. у справі №5/98-3/67/08-АП скасувати.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі №0000560203/0 від 18.12.2003р.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст виготовлено 05.07.2010р.

Головуючий суддя А. О. Коршун

суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк