Ухвала суду № 105361062, 13.07.2022, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2458/14-ц

Провадження № 6/163/4/22

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2022 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Павлуся О.С.

з участю секретаря Семенюк К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 провизнання виконавчихлистів такими,що непідлягають виконанню,

в с т а н о в и в :

У заяві представник заявників адвокат Коротя Р.О. просить визнати такими, що не підлягають виконанню, виконавчі листи, видані Любомльським районним судом на підставі рішення від 12 грудня 2014 року у справі № 163/2458/14-ц про солідарне стягнення із заявників в користь АТ «УкрСиббанк» кредитної заборгованості за договором № 11125765000.

Заявлені вимоги представник обґрунтував тим, що кредитне зобов`язання, стосовно невиконання якого було винесене рішення суду, 14 лютого 2022 року виконане в повному обсязі. Тобто відбулося виконання кредитного договору та судового рішення внаслідок позасудового виконання.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Представник заявників у заяві просив проводити судовий розгляд за його та заявників відсутності.

Від представника стягувача АТ «УкрСиббанк» електронною поштою надійшло клопотання про розгляд заяви за її відсутності, у вирішенні заяви по суті поклалась на розсуд суду.

За таких обставин суд провів розгляд справи в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

12 березня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (нині АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11125765000, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 40000 доларів США строком на 132 місяці зі сплатою процентів, комісії, штрафів та інших платежів згідно умов договору.

У забезпечення виконання зобов`язань позичальника банком прийнята іпотека будинок по АДРЕСА_1 (п.2.1 договору).

Поручителями за виконанням ОСОБА_1 цього кредитного зобов`язання виступили ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 згідно укладених з банком договорами поруки від 12 березня 2007 року № 11125765000/1, № 11125765000/2, № 11125765000/3, № 11125765000/4.

Поручитель ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Любомльськогорайонного судуВолинської областівід 12грудня 2014року усправі №163/2458/14-цсолідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 стягнуто накористь Публічногоакціонерного товариства«УкрСиббанк» борг поповерненню кредитнихкоштів на загальну суму 19680,31 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.08.2014 року становить 258 063,77 гривень, за користування кредитом за кредитним Договором № 11125765000 від 12 березня 2007 року.

Рішення набрало законної сили 03 лютого 2015 року.

За заявою представника АТ «УкрСиббанк» судом на підставі указаного рішення видано 10 виконавчих листів, які надіслані на адресу стягувача 17 лютого 2015 року.

Із наданої Любомльським відділом ДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) інформації від 05 липня 2022 року за № 8013 встановлено, що на підставі виконавчих листів № 163/2458/14-ц 06 березня 2015 року були відкритті виконавчі провадження № АСВП 46785249, 46779774, 46785467.

Виконавчі провадженняу солідарномустягненні накористь АТ «УкрСиббанк» № 46785249 відносно боржника ОСОБА_2 , № НОМЕР_1 відносно боржника ОСОБА_1 , № НОМЕР_2 відносно боржника ОСОБА_4 , - станом на 05 липня 2022 року перебувають на примусовому виконанні.

12 лютого 2020 року також було відкрите виконавче провадження № 61260094 відносно боржника ОСОБА_3 , виконавчий лист у якому 27 квітня 2020 року був повернутий стягувачу на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна).

14 лютого 2022 року АТ "УкрСиббанк" видав довідку за № 57-1-06/34/47 про виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань станом на 14 лютого 2022 року, а саме повернуто позику в сумі 40000 доларів США [отримання грошових коштів забезпечених нерухомим майном, а саме будинком АДРЕСА_1 , а також земельною ділянкою 0,10 га, розташованої за тією ж адресою]. У зв`язку із цим договір іпотеки нерухомого майна № 11125765000 від 12 березня 2007 року належить вважати таким, що втратив чинність.

Цією довідкою АТ "УкрСиббанк" просив вилучити запис з реєстру заборон, реєстру іпотек тощо, відносно майна, що належить боржнику або ОСОБА_1 , а саме: будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, та матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання).

Як на підставу визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, представник боржників покликаються на повне виконання кредитного зобов`язання та судового рішення внаслідок здійснення позасудового виконання.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Згідно з ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 8 статті 19 Закону № 1404-VIII передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно із ч.4 ст.19 Закону № 1404-VIII сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

У частині 1 статті 39 Закону № 1404-VIII визначені підстави закінчення виконавчого провадження, зокрема:

5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч.2 ст.39 Закону № 1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Отже, державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення, на виконання якого було видано виконавчий лист, або у зв`язку із визнанням судом, серед іншого, виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

З наведеного вбачається, що визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, і фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, є самостійними підставами для закінчення виконавчого провадження і їх одночасне застосування є неможливим.

У зв`язку з цим, закінчення виконавчого провадження з підстави фактичного виконання рішення згідно з виконавчим документом унеможливлює закінчення виконавчого провадження з підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки виконавче провадження не може бути розпочате знову.

Отже, у разі виконання рішення у повному обсязі після початку примусового виконання виконавче провадження підлягає закінченню виконавцем згідно п.9 ч.1 ст.39 Закону № 1404-VIII, а не шляхом визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Виходячи із наведених положень закону, обставина, на яку посилається представник заявників (боржників), а саме, повне виконання кредитного зобов`язання та судового рішення, є підставою для закінчення виконавчого провадження у відповідності до п.9 ч.1 ст.39 Закону № 1404-VIII, оскільки зміст виданої АТ "УкрСиббанк" довідки про виконання кредитних зобов`язань свідчить, що такі дії були вчинені боржником ОСОБА_1 у період після початку примусового виконання виконавчого документа.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено у справі, виконавчі листи за рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 12 грудня 2014 року у справі № 163/2458/14-ц про стягнення з боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 кредитної заборгованості знаходяться на примусовому виконанні Любомльського відділу ДВС у Ковельському районі Волинської області з 06 березня 2015 року по даний час, стосовно боржника ОСОБА_3 виконавчий лист повернуто стягувачу.

У виданій довідці АТ "УкрСиббанк" повідомляє про виконання кредитних зобов`язань станом на 14 лютого 2022 року.

Проте доказів того, що заявники (боржники у виконавчих провадженнях) зверталися до державного виконавця із відповідними підтверджуючими доказами погашення заборгованості, визначеної у виконавчих листах, у відповідності до ч.4 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», до заяви не додано.

Належить зазначити, що у відповідності до положень цієї норми, обов`язок невідкладного повідомлення державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником покладається на сторони виконавчого провадження, тобто не лише на стягувача, а й на боржника.

Крім цього, зі змісту виданої АТ "УкрСиббанк" довідки вбачається, що вона стосується погашення кредитної заборгованості в загальній сумі 40000 доларів США, тобто самого кредитного договору № 11125765000, а не рішення Любомльського районного суду, за яким присуджено до стягнення всього 19680,31 доларів США кредитної заборгованості.

Зазначена довідка не містить конкретної суми, яка сплачена боржником (боржниками) добровільно безпосередньо банку, тобто поза межами виконавчого провадження.

Виконавчі листи відносно боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 перебувають на примусовому виконанні, починаючи з 06 березня 2015 року, тобто уже понад 7 років.

Таке тривале перебування виконавчих листів на примусовому виконанні дає підстави вважати про проведення за ними певних грошових стягнень із боржників, однак, чи дійсно проводилися такі стягнення та в якій конкретній сумі із кожного із боржників у заяві представник нічого не зазначає і жодних підтверджуючих доказів таких обставин до заяви не додає.

До того ж у справі відсутні докази, які б вказували на виконання боржниками кредитного зобов`язання до моменту пред`явлення стягувачем виконавчих листів до примусового виконання або ж до відкриття виконавчих проваджень.

Статтею 25 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV «Про виконавче провадження», у чинній на час відкриття виконавчих проваджень редакції, передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.28 цього ж Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Указаний Закон втратив чинність 05 січня 2017 року у зв`язку із набранням 05 жовтня 2016 року законної сили Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.

У пункті 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно доч.7ст.27 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Згідно із ч.3 ст.40 Закону № 1404-VIII у разі … закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ч.4 ст.432 ЦПК України про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Отже, наведені норми свідчать про те, що визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, і фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, як самостійні підстави для закінчення виконавчого провадження мають різні правові наслідки, при цьому, не лише для сторін виконавчого провадження, а й для органу примусового виконання.

У зв`язку із цим, звернення боржників через свого представника до суду із цією заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, тобто вирішення даного питання в судовому порядку, при цьому без виконання ними передбаченого ч.4 ст.19 Закону № 1404-VIII обов`язку, може свідчити про їх бажання у такий спосіб уникнути витрат у виконавчому провадженні щодо виконавчого збору.

Таким чином, з огляду на викладене судом встановлено підстави для висновку, що наведена представником заявників обставина не підпадає під перелічені в цивільному процесуальному законі підстави для визнання виконавчих листів такими, що не підлягає виконанню, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст.260, 432 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання виданих Любомльським районним судом Волинської області на підставі рішення від 12 грудня 2014 року у справі № 163/2458/14-ц виконавчих листів про солідарне стягнення в користь АТ «УкрСиббанк» кредитної заборгованості за договором № 11125765000 такими, що не підлягають виконанню, відмовити.

На ухвалу протягом 15 днів з дня її проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Головуючий: суддя О.С.Павлусь