Постанова № 10531716, 02.03.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 березня 2010 року справа №2-а-9637/10/1070 Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Філімонові К.О., за участю представників сторін:

від позивача Муштей Л.Ю. (довіреність від 21.12.2009 р.),від відповідача:Мацюк М.М.(довіреність № 10 від 01.04.2008 р.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фора»доДержавної податкової інспекції у Києво Святошинському районі Київської області проскасування рішення, - ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фора» (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво Святошинському районі Київської області (надалі - відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002092302 від 07.05.2009 р.

Згідно з указаним рішенням, податковим органом до позивача застосовано фінансові санкції за порушення вимог Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виявилось у реалізації товарів без цінників на товар, а також не забезпеченні обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог пунктів 8, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (надалі Закон України №265/95-ВР), оскільки облік товарних запасів ним ведеться, але не за місцем реалізації товарів, а на складах і в приміщеннях централізованої бухгалтерії, що не суперечить приписам чинного законодавства. Вимог про надання первинних облікових документів на товар як під час перевірки, так і після її завершення посадові особи податкового органу позивачу не заявляли. Тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі статей 20, 21, 23 Закону України №265/95-ВР є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

У ході судового розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та просив суд скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.05.2009 р. № 0002092302 лише в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 85251 (вісімдесят пять тисяч двісті пятдесят одна) грн. 94 коп. за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР.

У судовому засіданні 2.03.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фора» є юридичною особою, здійснює торговельну діяльність через мережу магазинів. Як платник податків позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво Святошинському районі Київської області.

20.04.2009 р. посадовими особами Державної податкової адміністрації в Київській області з метою контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій була проведена перевірка господарської одиниці позивача - магазину, який розташований за адресою: м. Київ, бульвар Лепсе, 29 про що складено акт № 0177101323/32294897 від 20.04.2009 р. (надалі Акт перевірки).

У ході проведення перевірки перевіряючими встановлено, що позивач здійснював торгівлю продовольчими товарами, алкогольними напоями і тютюновими виробами за готівковий розрахунок. На момент перевірки у позивача в реалізації знаходилися 10 найменувань товару без наявності цінників (прейскурантів) у грошовій одиниці України. Крім того перевіряючими встановлено, що в магазині не ведеться облік товарних запасів за місцем їх реалізації, оскільки в магазині відсутні будь-які облікові документи (податкові накладні, товарно-транспортні накладні) на товар на загальну суму 42625,97 грн., чим порушено приписи пункту 8, 12 статті 3 Закону України № 265/95-ВР.

На підставі Акта перевірки позивачу, враховуючи приписи статей 20, 21, 23 Закону України №265/95-ВР, нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 85421,94 грн. з яких: 170, 00 грн. фінансова санкція за відсутність цінників на товар (10 х 17,00 грн.); 85251, 94 грн. фінансова санкція за не ведення у встановленому порядку обліку товарів за місцем їх реалізації (2 х 42625, 97 грн.), про що прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.05.2009 р. №0002092302.

Як встановлено судом, відповідно до пункту 5 наказу товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства» №1-Б від08.01.2008 р. (а.с. 190), зберігання первинних документів бухгалтерського обліку, після їх первинної бухгалтерської обробки в місцях приймання товару від постачальників (у магазинах), здійснюється в офісному приміщенні бухгалтерії підприємства за адресами: м.Київ, вул.АкадемікаБутлерова,1 (бухгалтерія), м.Київ, вул.Стальського,23 та м.Київ, вул.Кібальчича,23/35 (складські приміщення).

Відповідно до пояснень представника позивача, товар поставляється постачальниками в магазини позивача, де він приймається. У місцях приймання товару здійснюється обробка первинних бухгалтерських документів із застосуванням централізованої компютерної програми бухгалтерського обліку «SAP», після чого всі документи передаються курєром до централізованої бухгалтерії де і здійснюється їх подальше зберігання. На підтвердження даних тверджень позивач надав суду копії видаткових накладних на товар, стосовно якого відповідачем зроблено висновок про відсутність облікових документів (додаток до акту перевірки).

У судовому засіданні встановлено, що відповідач не оспорює факт ведення позивачем обліку товарних запасів і наявності у нього облікових документів на товар взагалі, проте вважає порушенням вимог закону відсутність облікових документів на товар саме у місці їх реалізації.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Таким чином, закон допускає ведення обліку товарних запасів як на складах, так і за місцем їх реалізації. При цьому представником відповідача не було надано доказів того, що чинним законодавством передбачений (встановлений) порядок обліку товарних запасів за місцем реалізації товару.

Приписами статті 20 Закону України №265/95-ВР встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду факт того, що позивачем не ведеться облік товарних запасів, а висновок позивача про те, що первинні облікові документи на товар мають зберігатися лише за місцем реалізації товару є хибним та не відповідає змісту закону.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог суд дійшов висновку, що рішення податкового органу в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР в розмірі 85251, 94 грн. є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у звязку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 69, 71, 94, 97, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво Святошинському районі Київської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.05.2009 р. № 0002092302 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій до товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» у розмірі 85251 (вісімдесят пять тисяч двісті пятдесят одна) грн. 94 коп. за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяПанченко Н.Д.

постанову виготовлено в повному обсязі та підписано 05.03.2010 р.