Постанова № 10531688, 16.03.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2010 року справа № 2-а-1173/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Філімонові К.О., за участю представників сторін:

від позивача: Вишняк О.В. (довіреність від 05.01.2010 р. № 1),

від відповідача: Козачук Ю.С. (довіреність від 07.09.2009 р. № 5454/8/10-039),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства «Оболонь» «Пивоварня Зіберта»доФастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської областіпровизнання нечинним та скасування рішення, - ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі - відповідач) про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.03.2009 р. № 0000222308 у розмірі 19932, 55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неправомірність дій перевіряючих при проведенні перевірки, відсутність порушення позивачем пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95 (надалі Закон України № 265/95), а відтак, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.03.2009 р. № 0000222308 є неправомірним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні 16.03.2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, а відтак висновки щодо порушення позивачем пункту 13 статті 3 Закону України № 265/95 є правомірними.

У судовому засіданні 16.03.2010 року представник відповідача заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

13 березня 2009 року посадовими особами Державної податкової адміністрації у Київській області на підставі направлень на перевірку від 13.03.2009 р. № 1783 та № 1784 з метою контролю за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, була проведена перевірка господарської одиниці позивача - магазину, який розташований за адресою: м. Фастів, вул. Пушкіна, 3, за результатами якої складений акт від 13.03.2009 р. №0806/1000/23/00382533 (надалі акт перевірки).

На підставі акта перевірки відповідно до положень статті 22 Закону України №265/95, позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19932, 55 грн., про що прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.03.2009 р. № 0000222308.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 16 Закону України № 265/95-ВР контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Згідно із частиною сьомою статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу" позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

У межах повноважень, визначених Законом України № 265/95, органи Державної податкової служби проводять перевірки згідно з затвердженими керівником податкових органів планами-графіками.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 Методичних рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 N 355, перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі здійснюються працівниками державної податкової служби відповідно до щомісячних планів органу ДПС та за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку.

До матеріалів справи на вимоги суду відповідачем надано план графік перевірок, направлення на перевірку, докази їх предявлення працівнику господарської одиниці позивача, що перевірялась та витяг з журналу реєстрації перевірок.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність ознак протиправності дій перевіряючих щодо проведення перевірки позивача 13.03.2009.

Судом також не приймається до уваги посилання позивача про порушення відповідачем вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Держаної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. за № 327 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205, оскільки відповідачем здійснювалась перевірка за додержанням суб'єктом підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) відповідно до Закону України № 265/95, результати якої оформлюються відповідно до Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, які затверджені наказом Держаної податкової адміністрації України від 12 серпня 2008 року № 534.

Відповідно до приписів пункту 7 «Рекомендації щодо розділу 4 "Прикінцеві положення" зазначених Методичних рекомендацій, акт перевірки та інформативні додатки до акта перевірки (у разі їх складання) повинні містити підписи посадових осіб органу ДПС, які проводили перевірку, і підпис керівника суб'єкта господарювання або його представника, а у випадку їх відсутності - особи, що уповноважена здійснювати розрахункові операції.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у акті перевірки наявні підписи перевіряючих та особи, уповноваженої здійснювати розрахункові операції Франкової Т.А.

За таких обставин, твердження позивача щодо порушення відповідачем встановленого порядку проведення перевірок та оформлення її результатів є помилковим та не можуть розглядатись судом як доказ на спростування виявленого під час перевірки порушення.

За даними акта перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем вимог пункту 13 статті 3 Закону України № 265/95, а саме не забезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій (надалі - РРО) у розмірі 3896, 51 грн.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що позивачем на місці проведення розрахунків використовується РРО та ним визнається факт того, що на момент проведення перевірки сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків складала 354,00 грн., загальна сума готівки на місці проведення розрахунків відповідно до денного звіту РРО повинна була становити 4340,51 грн. У звязку з чим, невідповідність грошових коштів на місці проведення розрахунків складала 3986, 51 грн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 13.03.2009 р. до початку перевірки позивачем внесені до територіально відокремленої від місця проведення розрахунків каси підприємства (аркуш 1 касової книги) (а.с.65) готівкові кошти, які отримані з місця проведення розрахунків, у розмірі 7206, 00 грн.

Водночас, 13.03.2009 р. станом на 9 годину 14 хвилин через РРО магазину, що перевірявся, здійснено видачу готівкових коштів за видатковим чеком на суму лише 3220,00грн.

Таким чином, розбіжність між сумою готівкових коштів на місці проведення розрахунків та сумою готівкових коштів, які повинні знаходитись на місці проведення розрахунків згідно денного звіту РРО магазину, що перевірявся, становить 3896, 51 грн. (4340, 51 грн. 354, 00 грн.).

Правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг встановлені Законом України № 265/95. Засади проведення розрахунків визначаються розділом ІІ зазначеного закону.

Відповідно до приписів пункту 13 статті 3 Закону України № 265/95, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

За визначенням статті 2 Закону України № 265/95, місцем проведення розрахунків - є місце, де здійснюються розрахунки з покупцем за продані товари та зберігаються отримані за реалізовані товари готівкові грошові кошти, а також місце одержання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо; денний звіт - це документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Зі змісту наведених норм Закону України № 265/95 випливає, що обовязок щодо забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, має виконуватися вказаними субєктами на місці проведення розрахунків протягом усього робочого часу, коли здійснюються операції у готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Приписами пункту 4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. за № 614 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. за № 107/5298 визначено, що внесення чи видача готівки за місцем проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не повязані з проведенням розрахункових операцій.

Згідно з письмовими поясненнями продавця магазину (а.с. 91) ним, у звязку з великим напливом покупців, не проведено (не зареєстровано) через РРО видачу готівкових коштів за місцем проведення розрахунків у розмірі 3896, 51 грн.

Тобто особа, яка уповноважена здійснювати розрахункові операції визнала факт видачі готівки за місцем проведення розрахунків без реєстрації через РРО.

Оскільки позивачем при здійсненні службової видачі зазначена операція не була проведена через РРО, суд дійшов висновку про порушення позивачем приписів пункту 13 статті 3 Закону України № 265/95, що полягає у незабезпеченні відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО.

Доводи ж позивача про те, що сума готівкових коштів у розмірі 3896, 51 грн. на час перевірки знаходилась у касі підприємства не спростовує факту відсутності вказаної суми саме за місцем проведення розрахунків, а тому не приймається судом до уваги як доказ відсутності правопорушення.

За таких обставин, суд вважає правомірним викладений в акті перевірки висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог пункту 13 статті 3 Закону України № 265/95 та, як наслідок, застосування штрафної (фінансової) санкції, передбаченої статтею 22 цього Закону у розмірі 19932,55 грн. (п'ятикратний розмір суми, на яку виявлено невідповідність).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій та прийнятого рішення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача не є обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності його витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» до Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.03.2009 р. № 0000222308 у розмірі 19932,55 грн., - відмовити.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Панченко Н. Д.

постанову складено у повному обсязі та підписано 19.03.2010