Постанова № 10531572, 18.03.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2010 року справа №2-а-1508/10/1070 Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Філімонові К.О., за участю представників сторін:

від позивача: Татієнко П.І. (довіреність від 22.09.2009 р. № 78-03/УМ.),від відповідача:Мацюк М.М.(довіреність № 10 від 01.04.2008 р.),розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»доДержавної податкової інспекції у Києво Святошинському районі Київської областіпроскасування рішення, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво Святошинському районі Київської області (надалі - відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.05.2009 р. № 0001892302 в частині стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 17230, 78 грн.

Згідно з указаним рішенням, податковим органом до позивача застосовано фінансові санкції за порушення вимог Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виявилось у реалізації товарів без цінників на товар, а також не забезпечення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неправомірність дій перевіряючих при проведенні перевірки, відсутність порушення ним вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (надалі Закон України №265/95-ВР), оскільки облік товарних запасів ним ведеться, але не за місцем реалізації товарів, а в приміщенні бухгалтерії, що не суперечить приписам чинного законодавства. Вимог про надання первинних облікових документів на товар як під час перевірки, так і після її завершення посадові особи податкового органу позивачу не заявляли. Тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині застосування фінансових санкцій у розмірі 17230, 78 грн. на підставі статей 20, 21 Закону України №265/95-ВР є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

У ході судового розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та просив суд скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.05.2009 р. № 0001892302 в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю висновків зроблених під час перевірки, порушеннями порядку проведення перевірки, у зв'язку з чим позивач вважає наявними підстави для визнання нечинним оспорюваного рішення в цілому.

Як стверджує позивач, відповідно до приписів статті 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки.

Разом з цим, відповідно до Закону "Про державну податкову службу в Україні", планова перевірка проводиться лише за умови надсилання платнику податків письмового повідомлення, за десять днів до початку перевірки. Жодного письмового повідомлення щодо проведення планової перевірки на адресу підприємства не надходило, у зв'язку з чим позивач вважає, що підстав для її проведення у перевіряючих не було, а відтак рішення відповідача підлягає скасуванню у повному обсязі.

У судовому засіданні 18.03.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі - Фуд» є юридичною особою, зареєстроване Києво Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 02.12.2002 р., про що зроблено відповідний запис за № 1339120 0000 000782, та здійснює торговельну діяльність через мережу магазинів.

15.04.2009 р. посадовими особами Державної податкової адміністрації в Київській області з метою контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій була проведена перевірка господарської одиниці позивача - магазину, який розташований за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 47, про що складено акт від 15.04.2009 р. № 0158101323/32294926 (надалі Акт перевірки).

У ході проведення перевірки перевіряючими встановлено, що позивач здійснював торгівлю продовольчими товарами, алкогольними напоями і тютюновими виробами за готівковий розрахунок. На момент перевірки у позивача в реалізації знаходилися 16 найменувань товару без наявності цінників (прейскурантів) у грошовій одиниці України. Крім того, перевіряючими встановлено, що в магазині не ведеться облік товарних, оскільки в магазині відсутні будь-які облікові документи (податкові накладні, товарно-транспортні накладні) на товар, що знаходиться в магазині, на загальну суму 8615,39 грн., чим порушено положення пунктів 8, 12 статті 3 Закону України № 265/95-ВР.

На підставі Акта перевірки позивачу, враховуючи приписи статей 20, 21, 23 Закону України №265/95-ВР, нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17502,78 грн. з яких: 272, 00 грн. фінансова санкція за відсутність цінників на товар (16 х 17,00 грн.); 17230, 78 грн. фінансова санкція за не ведення у встановленому порядку обліку товарів за місцем їх реалізації (2 х 8615, 39 грн.), про що прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.05.2009 р. № 0001892302.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 16 Закону України № 265/95-ВР контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Згідно із частиною сьомою статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу" позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

У межах повноважень, визначених Законом України № 265/95, органи Державної податкової служби проводять перевірки згідно з затвердженими керівником податкових органів планами-графіками.

Відповідно до п. 3.1 та 3.2 Методичних рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 N 355, перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі здійснюються працівниками державної податкової служби відповідно до щомісячних планів органу ДПС та за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку.

До матеріалів справи на вимоги суду відповідачем надано план графік перевірок, направлення на перевірку та докази їх предявлення працівникам господарської одиниці позивача, що перевірялась.

Слід зауважити, що статтею 11-1 Закону України від 4 грудня 1990 N 509 "Про державну податкову службу в Україні", на яку позивачем зроблено посилання, визначено підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідачем же здійснювалась перевірка за додержанням суб'єктом підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), відповідно до Закону України № 265/95, а отже приписи статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», які визначають порядок проведення перевірок з питань сплати податків і зборів, зокрема, строки повідомлення платника податків про проведення планової виїзної перевірки, не поширюють свою дію на здійснення перевірок щодо порядку розрахунків за готівку в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність ознак протиправності дій перевіряючих щодо проведення перевірки позивача 15.04.2009 р.

Стосовно реалізації товарів без цінників на товар у грошовій одиниці України, представник позивача під час судового розгляду зробив усну заяву про те, що позивач визнає факт реалізації товарів без цінників. Таким чином, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за дане правопорушення позивач рішення податкового органу не оспорює.

Щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 8 наказу товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі - Фуд» «Про облікову політику підприємства» №1 від01.01.2008 р. (а.с. 18, Т.1), на підприємстві застосовується компютерна бухгалтерська програма «1С - Підприємство», «SAP».

За даними наказу товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі - Фуд» від 02.04.2008 р. № 683/1 «Про розміщення бухгалтерської служби та встановлення місця зберігання (архів підприємства) первинних документів та реєстрів бухгалтерського обліку» (а.с. 19), місцем зберігання первинних документів та реєстрів бухгалтерського обліку позивача є м. Київ, вул. Філатова, 7 (адреса структурного підрозділу ТОВ «Фоззі - Фуд» - бухгалтерії).

Відповідно до пояснень представника позивача (а.с. 94), товар поставляється постачальниками в магазини позивача, де він приймається. У місцях приймання товару здійснюється обробка первинних бухгалтерських документів із застосуванням централізованої компютерної програми бухгалтерського обліку «SAP», після чого всі документи передаються до бухгалтерії товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі - Фуд» де і здійснюється їх подальше зберігання. На підтвердження даних тверджень позивач надав суду копії відомостей про вантаж, акта про порчу, бій, недовіз або надлишок товару, видаткових накладних, товарно транспортних накладних, контрольних листів на перевезення спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів на товар.

Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Таким чином, закон допускає ведення обліку товарних запасів як на складах, так і за місцем їх реалізації. При цьому представником відповідача не було надано доказів того, що чинним законодавством передбачений (встановлений) порядок (механізм) обліку товарних запасів за місцем реалізації товару. Тому оприбуткування товарів здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV (надалі - Закон України № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону України № 996, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем не заперечується факт ведення позивачем обліку товарних запасів і наявності у нього облікових документів на товар взагалі, проте відповідач вважає порушенням вимог закону відсутність облікових документів на товар у паперовій формі саме у місці їх реалізації.

Приписами статті 20 Закону України №265/95-ВР встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

До суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, відповідно до статті 21 Закону №265/95-ВР застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду факту того, що позивачем не ведеться облік товарних запасів та відсутності у позивача відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, а висновок відповідача про те, що первинні облікові документи на товар мають зберігатися лише за місцем реалізації товару є хибним та не відповідає змісту закону.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що рішення податкового органу в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР в розмірі 17230, 78 грн. є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у звязку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 69, 71, 94, 97, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво Святошинському районі Київської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій 06.05.2009 р. № 0001892302 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій до товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі - Фуд» у розмірі 17230 (сімнадцять тисяч двісті тридцять) грн. 78 коп. за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяПанченко Н.Д.

постанову виготовлено в повному обсязі та підписано 23.03.2010 р.