Постанова № 10531535, 04.03.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2010 року

справа № 2-а-775/10/1070

(№ 2-а-7064/09/1070) Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Філімонові К.О., за участю представників сторін

від позивача: Манойленко Н.С. (довіреність № 11.01.2010 р. № 47/1),

від відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської областідозакритого акціонерного товариства «Атомспецбуд»простягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до закритого акціонерного товариства «Атомспецбуд» (надалі - відповідач) про стягнення суми заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 20930,12 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за грудень місяць 2008 року, січень, лютий місяці 2009 року на загальну суму 20930, 12 грн., що підтверджується відповідними розрахунками сум страхових внесків.

У ході судового розгляду справи позивач змінив період заборгованості і збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача наявну у нього заборгованість на загальну суму 37160, 61 грн., яка складається із сум недоїмки за грудень місяць 2008 року, січень, лютий, березень місяці 2009 року у розмірі 27862, 70 грн., фінансових санкцій у розмірі 7662, 72 грн. та пені на суму 1635, 19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за період з 01.04.2009 р. по 01.05.2009 р. розмір заборгованості у відповідача збільшився на 6932, 58 грн. у звязку з несплатою сум страхових внесків за березень місяць 2009 року. Окрім цього, на підставі пункту 2 частини девятої статті 106 Закону України № 1058-IV до відповідача було застосовано фінансові санкції у розмірі 7662, 72 грн. та нараховано пеню у розмірі 1635, 19 грн., про що прийняте відповідне рішення позивача № 66 від 23.03.2009 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Обовязок відповідача вчасно сплачувати страхові внески передбачений приписами Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058-IV). Оскільки, сума страхових внесків, фінансових санкцій та пені в розмірі 31160, 61 грн. у строки, встановлені приписами статей 20 та 106 Закону України № 1058-IV відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її у судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні 03.03.2010 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач заперечень проти позову не надав, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав, двічі у судові засідання не зявлявся.

Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, однак своїм правом, встановленим приписами статті 49 КАС України не скористався, суд вважає за можливе здійснити її розгляд за відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058-IV).

Статтею 1 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Роботодавцем в розумінні Закону України № 1058-IV - є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України № 1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною третьою статті 15 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за № 695, а отже, є страхувальником в розумінні положень Закону України № 1058- IV.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України № 1058- IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 19 Закону України № 1058- IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Відповідно до частин шість та дванадцять статті 20 Закону України № 1058- IV, страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Як вбачається з поданих позивачу відповідачем звітних документів, а саме - розрахунків сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за грудень місяць 2008 року, січень, лютий, березень місяці 2009 року, сума страхових внесків, що підлягає сплаті відповідачем, становить 28775, 11 грн.

Враховуючи, що зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування самостійно визначені відповідачем у відповідних розрахунках сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, суд дійшов висновку, що сума зобовязань у розмірі 28775, 11 грн. є узгодженою відповідачем.

Відповідно до пояснень позивача у відповідача, станом на 01.01.2009 р., наявна переплата коштів зі сплати страхових внесків у розмірі 453, 09 грн. Водночас, за період з 01.01.2009 р. по 01.04.2009 р. відповідачем було здійснено часткову сплату страхових внесків у розмірі 459, 32 грн.

Таким чином, на день розгляду спору, загальна сума недоїмки, що підлягає сплаті відповідачем за грудень місяць 2008 року, січень, лютий, березень місяці 2009 року, становить 27862, 70 грн. (28775, 11 грн. - 453, 09 грн. - 459, 32 грн.).

Відповідно до частини 2 статті 106 Закону України № 1058- IV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

На підставі пункту 2 частини девятої статті 106 Закону України № 1058- IV до відповідача застосовано фінансові санкції у розмірі 7662, 72 грн. та нараховано пеню у розмірі 1635, 19 грн. згідно з рішенням № 66 від 23.03.2009 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі, донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду (надалі - рішення). Загалом 9297, 91 грн.

Зазначене рішення отримане відповідачем 23.03.2009 р., про що свідчить підпис його уповноваженої особи на копії вказаного рішення.

Доказів щодо сплати в самостійному порядку зазначеної у рішенні суми чи оскарження його в судовому порядку, суду не надано.

У звязку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни, позивачем на підставі частини третьої статті 106 Закону України № 1058-IV направлено вимогу про сплату недоїмки від 05.05.2009 р. № Ю 1067 на загальну суму заборгованості у розмірі 37160, 61 грн. Зазначена вимога отримана відповідачем 12.05.2009 р., про що свідчить підпис його уповноваженої особи на копії корінця вимоги (а.с.35).

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку (стаття 106 Закону України №1058- IV).

Станом на день розгляду спору доказів щодо оскарження вказаної вимоги, її узгодження або про сплату суми заборгованості, яка в ній зазначена в повному обсязі, суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не надано суду доказів щодо сплати в самостійному порядку суми заборгованості по страхових внесках за грудень місяць 2008 року, січень, лютий, березень місяці 2009 року у розмірі 27862, 70 грн., штрафних санкцій та пені у розмірі 9297, 91 грн. Загалом 37160, 61 грн.

Приписами статті 67 Конституції України визначений обовязок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами. Право органу Пенсійного фонду на звернення до суду з вимогами про сплату недоїмки, передбачено абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058- IV.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та з огляду на те, що заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 37160, 61 грн. відповідачем в самостійному порядку не сплачена, її існування підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Атомспецбуд» (ідентифікаційний код 30951684, Київська область, м. Славутич, Промзона, а/с 174) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області (р/р 25604323703 в ВАТ «Державний Ощадний банк», МФО 320122) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за грудень місяць 2008 року, січень, лютий, березень місяці 2009 року, штрафних санкцій та пені у розмірі 37160 (тридцять сім тисяч сто шістдесят) грн. 61 коп.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя (підпис) Н. Д. Панченко

Згідно з оригіналом

суддя

постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 04.03.2010 р.