Постанова № 10531533, 25.06.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2010 року справа № 2-а-7001/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Філімонові К.О.,

за участю представників сторін :

від позивача: Ядвіжина Д.О.,

від відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області досубєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1простягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ:

Фастівська обєднана державна податкова інспекція Київської області (надалі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 3 064,99 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 16.04.2009 відповідач має податковий борг у розмірі 3 064,99 грн. (з урахуванням переплати та пені), який виник внаслідок несплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з жовтня по грудень місяці 2008 року.

Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обовязкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами. Оскільки, за відповідачем рахується податковий борг, позивач вправі звернутися до суду про його стягнення у судовому порядку.

У судовому засіданні 25.06.2010 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечень проти позову не надав, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав, двічі у судові засідання не зявлявся.

Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, однак своїм правом, встановленим приписами статті 49 КАС України не скористався, суд вважає за можливе здійснити її розгляд за відсутності відповідача або його представника на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач як субєкт підприємницької діяльності фізична особа зареєстрований виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області 05.02.2002, про що зроблено запис за № 23610170000001518, та перебуває на податковому обліку у Фастівській обєднаній державній податковій інспекції Київської області як платник податків з 11.05.2002 за № 3040.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 №2535-ХІІ (надалі - Закон України № 2535-ХІІ) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 14 Закону України № 2535-ХІІ встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до вказаної норми законодавства відповідачем 18.01.2008 до Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області подано податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (вх. №55 від 18.01.2008), якою самостійно визначено податкове зобовязання по сплаті орендної плати у розмірі 12 317,13 грн. на рік.

Приписами статті 17 Закону України № 2535-ХІІ передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, відповідач мав сплачувати щомісячно орендну плату за землю у розмірі 1026,43 грн. до 30 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Відповідно до абзацу 1 статті 26 Закону України № 2535-ХІІ за порушення Закону України "Про плату за землю" платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

Згідно облікової картки ОСОБА_1 (а.с. 10-11) та відповідно до розрахунку податкової заборгованості, а також пояснень позивача, станом на день подання адміністративного позову, у відповідача наявна податкова заборгованість зі сплати узгодженої суми орендної плати за землю за період з жовтня місяця 2008 року по грудень місяць 2008 року, включно, у розмірі 3050,81 грн. з урахуванням її часткового погашення за рахунок наявного залишку коштів від раніше здійсненної відповідачем переплати у розмірі 28,45 грн.

Крім того, за несвоєчасну сплату орендної плати за землю, враховуючи приписи статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вiд 21.12.2000 № 2181-III (надалі Закон України № 2181) відповідачеві нарахована пеня у розмірі 14,18 грн.

Таким чином, загальний розмір податкового зобовязання відповідача становить 3064,99 грн.

Приписами статті 67 Конституції України встановлено обовязок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, є Закон України № 2181.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті та подає її до податкового органу за базовий податковий (звітний) період у строки, встановлені підпунктом 4.1.4 Закону України № 2181.

Водночас, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 2181, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України № 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

В силу положень пункту 1.3 статті 1 Закону України № 2181 податковим боргом (недоїмкою) вважається податкове зобовязання (з урахування штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

За твердженням позивача, сума податкового зобовязання у розмірі 3064,99 грн. відповідачем у встановлений законодавством строк не сплачена, у звязку з чим, враховуючи приписи Закону України № 2181, набула статусу податкового боргу.

Згідно із підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Позивач, керуючись пунктом 6.2 статті 6 Закону України № 2181, надіслав відповідачеві першу податкову вимогу форми «Ф1» № 1/1292 від 04.11.2008 у розмірі 997,98 грн. та другу податкову вимогу форми «Ф2» № 2/1508 від 18.12.2008 у розмірі 1 012,16 грн.

Вказані податкові вимоги були вручені відповідачеві, відповідно, 15.11.2008 та 20.01.2009, про що свідчать підписи відповідача на повідомленнях про вручення поштових відправлень.

За поясненнями позивача, в адміністративному чи судовому порядку вказані податкові вимоги відповідачем не оскаржувалися. Вони не скасовані у спосіб та відповідно до процедури, що регламентована статтями 5 та 6 Закону України № 2181.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте, доказів які б спростовували доводи позивача суду не надано.

На підставі зазначеного та пояснень позивача, на день розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача податкового боргу у розмірі 3 064,99 грн.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України № 2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені у рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Право органів державної податкової служби на звернення до суду з вимогами про стягнення фінансових (штрафних) санкцій, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, встановлено положеннями пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та з огляду на те, що податковий борг у розмірі 3064,99 грн. відповідачем у самостійному порядку не погашений, його існування підтверджується доказами наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Державного бюджету України ( р/р 33218815700015 код платежу 13050500 отримувач ГУДКУ в Київській області, код 24074109, банк ГУДКУ в Київські області, МФО 821018 ) податковий борг у розмірі 3064 (три тисячі шістдесят чотири) грн. 99 коп.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н. Д. Панченко

постанову виготовлено в повному обсязі та підписано 25.06.2010 р.