Постанова № 10531531, 26.10.2009, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2009 року справа № 2-а-6942/09/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Крутяк С.Р.,

за участю представників сторін

від прокуратури:

від позивача: Шкіндер О.В. (довіреність № 1/9/000 від 08.01.2009 р.)

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом прокурора Сквирського району Київської області в інтересах держави в особі Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській областідотовариства з обмеженою відповідальністю «Червоний лан»простягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Сквирського району Київської області (надалі - прокурор) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області (надалі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Червоний лан» (надалі - відповідач) про стягнення до Державного бюджету України суми податкової заборгованості у розмірі 123829, 04 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачено узгоджену суму податкових зобовязань по податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень місяць 2008 року (вх. № 22281 від 19.11.2008 р.). Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обовязкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості.

Прокурор у судове засіданні не зявився, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні представник позивача та прокурор підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач заперечень проти позову не надав, заяв чи клопотань про розгляд справи за відсутності його представника (-ів) не надсилав, у судові засідання не зявлявся.

Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, однак своїм правом, встановленим приписами статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався, суд вважає за можливе здійснити її розгляд за відсутності відповідача або його представника та на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як свідчать наявні матеріали справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Червоний лан» зареєстроване Сквирською районною державною адміністрацією 18.03.2000 р. та перебуває на податковому обліку.

Відповідно до поданого відповідачем позивачеві звітного документу, а саме - податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень місяць 2008 року (вх. № 22281 від 19.11.2008 р.), сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті відповідачем, становить 13223, 00 грн.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вiд 21.12.2000 року № 2181-III (надалі Закон України № 2181).

Платник податків, відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181, самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті та подає її до податкового органу за базовий податковий (звітний) період у строки, встановлені підпунктом 4.1.4 Закону України № 2181.

Водночас, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 2181, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Суму податкового зобовязання, яка зазначена у поданій до контролюючого органу платником податку податковій декларації, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181).

Однак, за твердженнями позивача та прокурора, зазначена вище сума податкового зобовязання на день подання адміністративного позову відповідачем в повному обсязі не сплачена.

Так, відповідно до пояснень позивача сума податкового зобовязання відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень місяць 2008 року, що підлягає сплаті відповідачем на день звернення до суду, становить 13222, 20 грн. у звязку з частковим її погашенням за рахунок наявного залишку коштів від раніше здійсненної відповідачем переплати.

Крім цього, позивачем була також проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка перерахування коштів сільськогосподарським товаровиробником на окремий рахунок для їх цільового використання, за результатами якої складено акт № 233/1601/03754142 від 20.03.2009 р. (надалі Акт перевірки).

В ході перевірки позивачем встановлено порушення приписів пункту 5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999 р., а саме не перераховано кошти на окремий рахунок в сумі 61833,00 грн. та пункту 5 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 805 від 12.05.1999 р. у звязку з неперерахуванням відповідачем коштів на окремий рахунок грошових коштів в розмірі 48723, 84 грн. Загалом 110606,84 грн.

Відповідно до підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181, податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у разі, якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

За порушення податкового законодавства на підставі Акту перевірки, згідно з приписами підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України № 2181, позивачем визначено відповідачеві суми податкових зобовязань з податку на додану вартість, та відповідно до підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону України, застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 110606, 84 грн., про що прийняте податкове повідомлення рішення форми «Р» від 20.03.2009 р. № 0000431601/0.

Вказане податкове повідомлення рішення було отримане відповідачем 20.03.2009 р., про що свідчить підпис його уповноваженої особи на його корінці.

За твердженням позивача, в адміністративному чи судовому порядку вказане податкове повідомлення рішення відповідачем не оскаржувалось, а отже таке зобовязання вважається узгодженим.

Загалом сума узгоджених податкових зобовязань відповідача зі сплати податку на додану вартість за жовтень місяць 2009 року та фінансових (штрафних) санкцій згідно податкового повідомлення рішення форми «Р» від 20.03.2009 р. № 0000431601/0 становить 123829, 04 грн. (13222, 20 грн. + 110606, 84 грн.).

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України № 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Оскільки доказів щодо сплати відповідачем узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 123829, 04 грн. суду не надано, враховуючи приписи Закону України № 2181, вона набула статусу податкового боргу.

Згідно із підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Позивач, керуючись пунктом 6.2 статті 6 Закону України № 2181, надіслав відповідачеві першу податкову вимогу форми «Ю1» № 1/311 від 02.12.2008 р. на суму 13222, 70 грн. та другу податкову вимогу форми «Ю2» № 2/1 від 09.01.2009 р. на загальну суму 13222, 70 грн.

Вказані податкові вимоги були вручені відповідачеві відповідно 03.12.2008 р. та 10.01.2009 р., про що свідчать підписи його уповноваженої особи на копіях їх корінців.

За поясненнями позивача, в адміністративному чи судовому порядку вказані податкові вимоги відповідачем не оскаржувалися. Вони не скасовані у спосіб та відповідно до процедури, що регламентована статтями 5 та 6 Закону України № 2181.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі зазначеного та пояснень позивача, на день розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача податкового боргу в розмірі 123829, 04 грн. Доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надано.

Приписами статті 67 Конституції України встановлено обовязок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України № 2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Право органів державної податкової служби на звернення до суду з вимогами про стягнення фінансових (штрафних) санкцій, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, встановлено положеннями пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та з огляду на те, що податковий борг в розмірі 123829, 04 грн. відповідачем в самостійному порядку не погашений, його існування підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Червоний лан» (ідентифікаційний код 03754142) на користь Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області (р/р 35218001002774 у Сквирському відділенні Державного казначейства України) податкову заборгованість у розмірі 123829 (сто двадцять три тисячі вісімсот двадцять девять) грн. 04 коп. (основний борг 13222 (тринадцять тисяч двісті двадцять дві) грн. 20 коп., штрафні санкції 110606 (сто десять тисяч шістсот шість) грн. 84 коп.).

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н. Д. Панченко

постанову виготовлено в повному обсязі та підписано 26.10.2009 р.