Постанова № 10531528, 05.02.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2010 року справа № 2-а-2773/10/1070

(№ 2-а-6911/09/1070)

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Горбач А.М., за участю представників сторін

від позивача : Луценко Т.С. (за довіреністю)

від відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області до приватного підприємства «Памір - КС» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Білоцерківська обєднана державна податкова інспекція Київської області (надалі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Памір - КС» (надалі - відповідач) про стягнення суми податкової заборгованості перед бюджетом у розмірі 1728, 32 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем несплачено узгоджені суми податкових зобовязань по податку на прибуток на загальну суму 1241, 00 грн. та податку на додану вартість у розмірі 487, 32 грн. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обовязкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості.

Представник позивача у судовому засіданні 05.02.2010 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не зявлявся. Ухвали суду і повістки надсилались відповідачеві за адресою, яка зазначена у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (надалі - Витяг), а саме: Київська область, м. Біла Церква, вул. П. Запорожця, 246.

Водночас, наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за № 3979024 (а.с.39) містить запис державного реєстратора виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області про відсутність відповідача за вказаним ним місцезнаходженням.

У звязку з чим ухвали суду та повістки про виклик до суду не були вручені відповідачеві, про що позивачем складені акти від 30.09.2009 р., 16.11.2009 р. та 02.02.2010 р.

Відповідно до норм частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд вважає за можливе здійснити її розгляд за відсутності представника відповідача та на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, відповідач як юридична особа зареєстрований виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 30.07.2008 р., про що зроблено відповідний запис за № 1353102 0000 003369, та перебуває на податковому обліку як платник податків з 31.07.2008 р. за № 161.

Відповідно до поданої відповідачем позивачеві податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2008 року (вх. № 85591 від 03.11.2008 р.), сума податку на прибуток, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, складає 657, 00 грн. Проте, згідно довідки позивача № 8146/7/24-010 від 21.04.2009 р. (а.с.11), зазначена у податковій декларації сума податку на прибуток, що підлягає стягненню, становить 632, 00 грн., у звязку з частковим її погашенням у розмірі 25, 00 грн. за рахунок наявного залишку коштів від раніше здійсненої відповідачем переплати.

Як вбачається з наявних матеріалів справи (а.с.17), 29.12.2008 р. відповідачем подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок (вх. № 99414 від 29.12.2008 р.), згідно якого сума недоплати, нарахованої у звязку з виправленням помилки, становить 580, 00 грн. (код рядка 7); сума штрафу 29, 00 грн. (код рядка 8). Загалом 609, 00 грн.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вiд 21.12.2000 року № 2181-III (надалі Закон України № 2181).

Платник податків, відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181, самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті та подає її до податкового органу за базовий податковий (звітний) період у строки, встановлені підпунктом 4.1.4 Закону України № 2181.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 2181, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Суму податкового зобовязання, яка зазначена у поданій до контролюючого органу платником податку податковій декларації, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181).

Однак, відповідно до тверджень позивача, зазначені вище суми податкових зобовязань на день подання ад міністративного позову відповідачем в повному обсязі не сплачені.

Крім цього, 26 березня 2009 року посадовою особою позивача було проведено перевірку щодо своєчасності подання відповідачем податкової звітності з податку на додану вартість з грудня місяця 2008 року по лютий місяць 2009 року.

У ході проведення перевірки встановлено порушення відповідачем підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181, а саме - неподання податкових декларацій з податку на додану вартість з грудня місяця 2008 року по лютий місяць 2009 року, за результатами якої складений акт № 155/15-3/240 від 26.03.2009 р. (надалі акт перевірки).

На підставі акта перевірки позивачем, враховуючи приписи підпункту 17.1.1 статті 17 Закону України № 2181, визначено суму штрафних санкцій у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне неподання податкових декларацій у строки, визначені законодавством, а саме - 510, 00 грн., про що прийняте податкове повідомлення рішення форми «Р» № 148/153/1376 від 26.03.2009 р.

Водночас, згідно довідки позивача № 8146/7/24-010 від 21.04.2009 р. (а.с.11), зазначена у податковому повідомленні рішенні форми «Р» № 148/153/1376 від 26.03.2009 р. сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті, у звязку з частковим її погашенням в розмірі 22, 68 грн. за рахунок наявного залишку коштів від раніше здійсненної відповідачем переплати, становить 487, 32 грн.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 2181, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У звязку з неможливістю вручення відповідачеві податкового повідомлення рішення форми «Р» від 26.03.2009 р. № 148/153/1376 позивач, враховуючи приписи підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181, розмістив його на дошці податкових оголошень 15.04.2009 р., що підтверджується копією акту позивача № 226/153 від 15.04.2009 р. (а.с.13) та письмовими поясненнями позивача (а.с.40).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181, день розміщення податкового повідомлення рішення або податкової вимоги на дошці податкових оголошень вважається днем її вручення.

За поясненням позивача, в адміністративному чи судовому порядку вказане податкове повідомлення рішення відповідачем не оскаржувалось.

Таким чином, узгоджена сума податкових зобовязань, що підлягає сплаті відповідачем, становить, відповідно, 1241, 00 грн. (632, 00 грн. + 609, 00 грн.) та 487, 32 грн. Загалом 1728, 32 грн.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

За твердженням позивача, сума податкового зобовязання у розмірі 1728, 32 грн. відповідачем у встановлений законодавством строк не сплачена, у звязку з чим, враховуючи приписи Закону України № 2181, набула статусу податкового боргу.

Згідно із підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Позивач, керуючись пунктом 6.2 статті 6 Закону України № 2181, надіслав відповідачеві першу податкову вимогу форми «Ю1» № 1/409 від 05.11.2008 р. на суму 1123, 00 грн. та другу податкову вимогу форми «Ю2» № 2/58 від 15.01.2009 р. в розмірі 1241, 00 грн. Оскільки, зазначені податкові вимоги не були вручені відповідачеві вони, на підставі підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181, були розміщені на дошці податкових оголошень, відповідно, 11.12.2008 р. та 21.01.2009 р., що підтверджується довідкою позивача № 40761/10/24 від 23.11.2009 р. (а.с. 35) та актами позивача від 11.12.2008 р. і від 21.01.2009 р. (а.с.14,15).

За поясненнями позивача, в адміністративному чи судовому порядку вказані податкові вимоги відповідачем не оскаржувались. Вони не скасовані у спосіб та відповідно до процедури, що регламентована статтями 5 та 6 Закону України № 2181.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надано.

На підставі зазначеного та пояснень позивача, станом на 05.02.2010 р., судом встановлений факт наявності у відповідача податкового боргу в розмірі 1728, 32 грн.

Приписами статті 67 Конституції України встановлено обовязок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України № 2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Право органів державної податкової служби на звернення до суду з вимогами про стягнення фінансових (штрафних) санкцій, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, встановлено положеннями пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та з огляду на те, що податковий борг в розмірі 1728, 32 грн. відповідачем в самостійному порядку не погашений, його існування підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Памір - КС» (ідентифікаційний код 36055452, Київська область, м. Біла Церква, вул. П. Запорожця, 246) до Державного бюджету України (п/р 39214100201, р/р 6141010000380, МФО 821018 в Управлінні Держказначейства Київської області) податковий борг в розмірі 1728 (одна тисяча сімсот двадцять вісім) грн. 32 коп.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н. Д. Панченко

постанову виготовлено в повному обсязі та підписано 09.02.2010 р.