Постанова № 10531491, 14.09.2009, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2009 року справа № 2-а-5761/09/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Горбач А.М.,

за участю представників сторін

від позивача: Руденко О.В. (довіреність № 12-51 від 20.01.2009 р.)

від відповідача: Футорян С.М. (довіреність № 4 від 08.01.2009 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Казенного заводу порошкової металургії до Броварської державної обєднаної податкової інспекції Київської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Казенний завод порошкової металургії (надалі позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської державної обєднаної податкової інспекції Київської області (надалі відповідач або Броварська ОДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення № 0005191601/0 від 08.10.2008 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 39079,81 грн .

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення рішення № 0005191601/0 від 08.10.2008 р. прийняте на підставі акта перевірки своєчасності розрахунків з бюджетом по податках і зборах від 08.10.2008 р. № 961/15-309/00186192, який, за твердженням позивача, складений з суттєвим порушенням приписів Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства та містить дані, що не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач вважає, що поточні податкові зобовязання нараховані, задекларовані та сплачені ним повністю і своєчасно, а відповідач неправомірно зарахував такі сплати в рахунок погашення податкової заборгованості минулих років без повідомлення та згоди позивача.

В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та просив суд скасувати податкове повідомлення рішення Броварської державної обєднаної податкової інспекції Київської області № 0005191601/0 від 08.10.2008 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував. Заперечення обґрунтовував тим, що кошти, сплачені платником податків за поточними платежами, податковим органом були зараховані в погашення податкового боргу минулих років без згоди позивача на підставі пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 р. (надалі Закон України № 2181).

Внаслідок цього, за поточними податковими зобовязаннями у позивача утворилася заборгованість, що було встановлено перевіркою та стало підставою для прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

За результатами проведення Броварською ОДПІ 08 жовтня 2008 р. перевірки своєчасності розрахунків з бюджетом по податках, відповідачем було складено акт від 08.10.2008 р. № 961/15-309/00186192 (надалі Акт перевірки).

Акт перевірки містить дані про несплату позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання, яке зазначене ним у поданій до контролюючого органу податковій декларації, у звязку з чим були застосовані штрафні (фінансові) санкції, передбачені приписами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181.

Відповідно до наявного в матеріалах справи додатку до Акту перевірки штрафні (фінансові) санкції нараховані позивачеві за несвоєчасну сплату ним сум податкових зобовязань відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) від 15.02.2008 р. № 3012 (кількість днів затримки складає 113 та 115 днів) та від 13.06.2008 р. № 28213 (кількість днів затримки складає 91 день).

За наслідками проведеної перевірки та на підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Ш» від 08 жовтня 2008 р. № 0005191601/0, відповідно до якого до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу, що становить 39079,81 грн .

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), є Закон України № 2181-III.

Так, відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті та подає її до податкового органу за базовий податковий (звітний) період у строки, встановлені підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181.

При цьому, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 2181, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Платник податків, враховуючи приписи підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України № 2181, узгоджена сума податкового зобовязання не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону від 21.12.2000 №2181, є несплата платником податків узгодженої суми податкового зобов`язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Як свідчать наявні матеріали справи, позивачем до Броварської ОДПІ у строки, встановлені підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181, були подані податкові декларації з податку на додану вартість за січень місяць 2008 року та травень місяць 2008 року з самостійно визначеними сумами податкового зобовязання в розмірі, відповідно, 148802, 00 грн. та 214277, 00 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 870 від 25.02.2008 р. на суму 3500, 00 грн., № 888 від 26.02.2008 р. на суму 40000,00 грн., № 911 від 28.02.2008 р. на суму 55302, 00 грн., № 950 від 29.02.2008 р. на суму 50000, 00 грн. позивач перерахував кошти як сплату податкового зобовязання, визначивши при цьому призначення платежу податок на додану вартість за січень місяць 2008 року та платіжних доручень № 3085 від 24.06.2008р. на суму 30000, 00 грн., № 3211 від 26.06.2008 р. на суму 20000, 00 грн., № 3210 від 26.06.2008 р. на суму 154277, 00 грн., № 3231 від 27.06.2008 р. відповідно з призначенням платежу податок на додану вартість за травень місяць 2008 року. Дана обставина не заперечувалась відповідачем.

Однак, відповідно до пояснень відповідача, кошти, сплачені позивачем за поточними платежами, на підставі пункту 7.7 статті 7 Закону України № 2181, були зараховані Броварською ОДПІ в рахунок погашення податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення без згоди позивача.

Відповідно до приписів пункту 7.7 статі 7 Закону України № 2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статі 7 Закону України № 2181 встановлено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 377/89/76 (надалі Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 3.8 Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Із наведеної норми вбачається, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику, в даному випадку платнику податку позивачу.

Водночас, приписами Закону України № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування, визначено вичерпний перелік заходів, які можуть вживатися контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Проте, серед них відсутній такий захід, як зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно зараховано за власною ініціативою кошти, спрямовані позивачем на погашення своїх поточних податкових зобовязань з податку на додану вартість, в рахунок погашення наявного, за твердженням представника відповідача, податкового боргу.

Водночас, судом не встановлено розміру наявного у позивача податкового боргу по сплаті податку на додану вартість за минулі періоди, дати його виникнення, а також факту вжиття відповідачем заходів з його погашення, відповідно до вимог Закону України № 2181, оскільки, відповідачем не виконано вимоги суду щодо надання доказів на підтвердження таких даних та обставин.

Крім цього, з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205, затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі - Порядок).

Положеннями пункту 1.3 Порядку встановлено, що акт службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Саме в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства (пункт 1.6 Порядку).

Факти виявлених порушень викладаються в акті чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункт 1.7 Порядку).

Враховуючи приписи абзацу 3, 4 підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень. Зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків, операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Однак, Акт перевірки на підставі якого було прийнято відповідачем оскаржуване податкове повідомлення рішення, містить в собі лише цитати підпункту 5.3.1 статті 5 та підпункту 17.1.7 статті 17 Закону України № 2181, що не відповідає приписам абзацу 3, 4 підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Порядку.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач не надав суду належно допустимих доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним податкового повідомлення рішення.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Броварської державної обєднаної податкової інспекції Київської області № 0005191601/0 від 08 жовтня 2008 року.

Судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп. присудити на користь Казенного заводу порошкової металургії (філія «відділення Промінвестбанку в м. Бровари Київської області» р/р 26001305340007, МФО 321433, ЗКПО 00186192) з Державного бюджету України.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н. Д. Панченко

постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 18.09.2009 р.