Постанова № 10531477, 28.09.2009, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2009 року справа № 2-а-5514/09/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Горбач А.М.,

за участю представників сторін

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області дотовариства з обмеженою відповідальністю «Строкус - ЛТД»прозастосування адміністративного арешту

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області (надалі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Строкус - ЛТД» (надалі - відповідач) про застосування умовного адміністративного арешту активів відповідача у вигляді зупинення операцій на рахунку строком на 720 годин.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 грудня 2008 року позивачем проведено камеральну перевірку задекларованих показників в податковій звітності з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень місяці 2008 року. В результаті звірки показників задекларованих в додатках до податкової звітності з податку на додану вартість з показниками системи автоматизованого обліку податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України встановлено відхилення суми податкових зобовязань з податку на додану вартість по операціях з поставки на митній території України, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків.

З метою проведення перевірки дотримання відповідачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2008 р. по 31.10.2008 р. 07 лютого 2009 року відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області № 33 позивачем прийнято рішення про проведення виїзної позапланової документальної перевірки відповідача. Однак, через відсутність відповідача за його місцезнаходженням посадовими особами податкового органу складений відповідний акт про незнайдення відповідача. Окрім зазначеного, станом на 12.03.2009 р., за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 2658, 00 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для застосування адміністративного арешту активів відповідача.

Представник позивача в судове засідання не зявився. Однак, матеріали справи містять письмове клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не зявився. Водночас, матеріали справи містять письмове клопотання керівника відповідача ОСОБА_1 про те, що він не заперечує щодо задоволення вказаного позову та просить здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача. Згідно з інформацією зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 20.03.2009 р. ОСОБА_1 є керівником та єдиним засновником товариства з обмеженою відповідальністю «Строкус».

Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Судом встановлено, що визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, а тому приймається судом.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі Закон України № 2181), адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Приписами підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України № 2181, які кореспондуються з частиною першою пункту 5.4 Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 386 від 25.09.2001 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2001р. за N 865/6056 (надалі - Порядок), встановлено, що адміністративний арешт активів платника податків застосовується, зокрема, в разі відмови платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів.

Відповідно до частини другої пункту 5.4 Порядку, у разі виникнення такої обставини слід установити факт відмови платника податку від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, зафіксувати його Актом відмови, який складається оперативним працівником податкової міліції за місцезнаходженням такого платника податку, підписується працівником податкової інспекції, який повинен проводити перевірку, та понятими особами, а в разі незнайдення платника податку, обов'язково скласти акт про факт його незнайдення.

Судом встановлено, що відповідач, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, зареєстрований Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 14.09.2007 р. за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 13-а, та взятий на облік як платник податків з 17.09.2007 р. за № 1287-ТОВ.

Як свідчать наявні матеріали справи (а.с.13), за результатами проведення камеральної перевірки задекларованих відповідачем показників у податковій звітності з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) за серпень, вересень, жовтень місяці 2008 року позивачем встановлено відхилення суми податкових зобовязань з ПДВ по операціях з поставки на митній території України, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків.

З метою проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки щодо правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту по операціях з контрагентами відповідача, у листі запиті позивача від 24.12.2008 р. № 5788/10/15-202/1967 відповідачу запропоновано надати письмові пояснення, копії реєстрів отриманих і виданих податкових накладних та копії податкових накладних по покупцях та постачальниках, що зазначені в таблицях з відхиленням (а.с.16).

Згідно з поштового повідомлення (а.с.17), вказаний лист - запит повернувся до позивача з відміткою відділення поштового звязку «не зареєстрований».

Наказом позивача від 07.02.2009 р. № 33, враховуючи вимоги пункту 6 частини шостої статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (надалі Закон України № 509-ХІІ), було прийнято рішення про проведення з 07.02.2009 р. по 19.02.2009 р. виїзної позапланової документальної перевірки дотримання відповідачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2008 р. по 31.10.2008 р.

Як вбачається з рапорту старшого уповноваженого ВПМ ДПІ у Вишгородському районі від 12.02.2009 р. (а.с.12), з метою проведення позапланової виїзної документальної перевірки відповідача, 07.02.2009 р. посадовою особою позивача на підставі направлення № 20/23-1 від 07.02.2009 р. був здійснений виїзд за адресою місцезнаходження відповідача, а саме: Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 13-а, та встановлено, що відповідач за вказаною адресою не знаходиться, про що складено Акт № 26/23-1 від 07.02.2009 р. про незнайдення товариства з обмеженою відповідальністю «Строкус - ЛТД» (а.с. 21).

За поданням начальника ВПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області та на підставі підпункту 9.3.9 пункту 9.3 статті 9 Закону України № 2181 13.02.2009 р. позивачем прийнято рішення про наявність обставин для застосування адміністративного арешту активів платника податків та звернення до суду з заявою про застосування умовного адміністративного арешту активів по розрахункових рахунках відповідача із вимогою тимчасової заборони відчуження активів та проведення операцій строком на 720 годин.

Рішення про застосування арешту активів платника податків керівник податкового органу (його заступник) може прийняти, окрім іншого, за поданням відповідного підрозділу податкової міліції (підпункт 9.3.1 пункту 9.3 статті 9 Закону України № 2181).

Відповідно до підпункту 9.3.9 пункту 9.3 статті 9 Закону України № 2181, адміністративний арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством.

Беручи до уваги ненадання відповідачем відповідних пояснень та документів для проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки щодо правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту по операціях з його контрагентами та наявність заяви відповідача про те, що він не заперечує щодо задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Застосувати умовний адміністративний арешт активів товариства з обмеженою відповідальністю «Строкус - ЛТД» (ідентифікаційний код 35433126, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 13-а) шляхом зупинення операцій на рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Строкус ЛТД»: 2600430006001 в Київській філії ЗАТ «Фінансовий Союз Банк» (МФО 380429) строком на 720 годин.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Панченко Н.Д.

постанову виготовлено в повному обсязі та підписано 29.09.2009 р.