Постанова № 10531475, 22.09.2009, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2009 року справа № 2-а-5506/09/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Горбач А.М.,

за участю представників

від позивача: Колодій О.М. (за довіреністю)

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області дотовариства з обмеженою відповідальністю «Луг МК»провизнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартістьВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області (надалі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Луг МК» (надалі - відповідач) про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію відповідача як платника податку на додану вартість № 13703891 від 06.11.2006 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців наявний запис про відсутність відповідача за його місцезнаходженням, що, на думку позивача, є підставою для визнання недійсним свідоцтва про його реєстрацію платником податку на додану вартість.

В ході судового розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та просив суд припинити юридичну особу відповідача та скасувати свідоцтво про реєстрацію відповідача платником податку на додану вартість № 13703891 від 06.11.2006 р., мотивуючи свої вимоги наявністю у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про відсутність відповідача за його місцезнаходженням, що, відповідно до статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. N 755-1V (надалі Закон України № 755-1V) є підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи.

Відповідно до норм частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Ухвали та повістки суду надсилались відповідачеві за адресою, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 8, кв.60.

Однак, до суду повертались конверти, направлені на адресу відповідача, з довідкою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд вважає за можливе здійснити її розгляд за відсутності представника відповідача та на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до приписів статті 93 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України № 755-IV місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Луг МК» зареєстроване Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 17.08.2006 р. за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 8, кв. 60, та перебуває на податковому обліку як платник податків з 17.08.2006 р. за № 13341020000001754.

Відповідач є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 13703891 від 06.11.2006 р.

Відповідно до пункту 11.2 Порядку обліку платників податків, зборів (обовязкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998 р. № 80 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 р. за № 172/2612 (надалі - Порядок), у рамках проведення перевірочних заходів, а також при призначенні чи проведенні документальної перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обовязків працівниками органів податкової служби здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків.

26 листопада 2008 року працівниками Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області було проведено перевірку місцезнаходження відповідача, за результатами якої складено акт № 713 від 26.11.2008 р. про незнаходження підприємства за юридичною адресою (а.с.12).

У разі, коли підрозділами податкової міліції підтверджено відсутність платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання), то підрозділи з обліку платників податків надсилають до відповідного державного реєстратора (органу державної реєстрації) повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) за формою № 18-ОПП (пункт 11.5 Порядку).

Як свідчать матеріали справи (а.с.13), позивачем, з метою проведення заходів, передбачених приписами частини восьмої статті 19 Закону України N 755-1V, до державного реєстратора Вишгородської районної державної адміністрації надіслано повідомлення № 162 від 17.12.2008 р. про відсутність відповідача за місцезнаходженням.

Відповідно до вимог частини восьмої статті 19 Закону України № 755-IV, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Згідно з пунктом 3 частини восьмої статті 19 Закону України N 755-1V, у разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за № 375401, станом на 21.09.2009 р., містить запис державного реєстратора Вишгородської державної адміністрації у Київській області про відсутність відповідача за вказаним місцезнаходженням, а саме: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 8, кв.60.

При цьому, зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців адреса відповідача співпадає з адресою, яка вказана ним у поданій до податкового органу декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2008 року та в адресних даних платника податків (а.с. 8).

Відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 38 Закону України № 755-IV, підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Крім цього, відповідно до довідки позивача від 22.09.2009 р. у відповідача відсутня заборгованість зі сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Враховуючи наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність відповідача за своїм місцезнаходженням та з огляду на відсутність у відповідача заборгованості перед бюджетом, суд вважає, що позовна вимога позивача про припинення відповідача як юридичної особи є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України № 755-IV, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 38 Закону України № 755-IV встановлено, що суд, який постановив рішення про припинення юридичної особи, що не повязане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення.

При розгляді вимоги позивача про скасування свідоцтва про реєстрацію відповідача як платника податку на додану вартість, суд дійшов висновку, що вказану позовну вимогу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства виходячи з наступного.

Приписами пункту 4 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (надалі Закон України № 168/97-ВР), реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених даним пунктом.

При цьому, з норм підпункту 9.8 пункту 9 статті 9 Закону України № 168/97-ВР вбачається, що анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість здійснюється лише при настанні законодавчо встановлених випадків саме органом державної податкової служби за заявою платника податку або за власною ініціативою органу державної податкової служби.

Позивачем не надано належних доказів щодо наявності у нього повноважень, встановлених законом для звернення до суду з позовом про скасування свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування свідоцтва про реєстрацію відповідача як платника податку на додану вартість на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає закриттю.

Зважаючи на те, що спір вирішено на користь особи - субєкта владних повноважень, яка в силу приписів статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнена від сплати судового збору, а доказів понесення нею інших витрат, повязаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 51, 69, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Припинити юридичну особу товариство з обмеженою відповідальністю «Луг МК» (ідентифікаційний код 34508829, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 8, кв.60).

Провадження у справі в частині позовних вимог про скасування свідоцтва про реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «Луг МК» як платника податку на додану вартість № 13703891 від 06.11.2006 року, - закрити.

Постанову надіслати державному реєстратору Вишгородської районної державної адміністрації Київської області для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н. Д. Панченко

постанова виготовлена в повному обсязі та підписана - 25.09.2009 р.