Постанова № 10531348, 17.06.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2010 року справа № 2-а-1536/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Філімонові К.О., за участю представників сторін

від позивача : не з’явився,

від відповідача : не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області до приватного підприємства «Рось» про стягнення економічних санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Державна інспекція з контролю за цінами в Сумській області (надалі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Рось» (надалі - відповідач) про стягнення необґрунтовано одержаної суми виручки та штрафу у розмірі 10200, 78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем законодавства України про ціни і ціноутворення, у результаті чого ним було необґрунтовано одержано суму виручки у розмірі 3 400, 26 грн. З огляду на зазначене, позивачем прийнято рішення про стягнення вказаної суми виручки з відповідача із застосуванням штрафу у розмірі 6800,52 грн. про що прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 11.03.2009 № 14.

Право приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної суми виручки у результаті порушення державної дисципліни цін, штрафу та звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій надано Державній інспекції з контролю за цінами, згідно з пунктами 5 та 6 Положення про Державну Інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. N1819. Оскільки, необгрунтовано одержана сума виручки та штраф відповідачем у встановлений законодавством термін самостійно не сплачені, позивач просив стягнути їх у судовому порядку.

Позивач у судове засідання 17.06.2010 не з’явився. Водночас, матеріали справи містять письмове клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його повноважних представників.

Відповідач заперечень проти позову не надав, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав, двічі у судові засідання не з’являвся.

Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення, однак, своїм правом, встановленим приписами статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін та на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивачем з 24 лютого 2009 року по 03 березня 2009 року проведено перевірку філії позивача «Роменський молочний комбінат» з питань дотримання нею порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів за період з 01.10.2008 по 23.02.2009.

За результатами перевірки позивачем складений ОСОБА_1 від 03.03.2009 № 50, який отриманий відповідачем 03.03.2009, про що свідчить його штамп на копії акта.

ОСОБА_1 перевірки містить інформацію про порушення відповідачем у періоді, що перевірявся (з 01.10.2008 по 23.02.2009) державної дисципліни цін, зокрема, вимог пункту 2 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води» від 10.07.2006 № 955 та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення» від 12.07.2006 № 959, а саме філією позивача було підвищено тарифи на послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання і водовідведення без здійснення розрахунку економічно обґрунтованих витрат та без одержання висновку Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області щодо економічно обґрунтованих витрат на вказані послуги.

Висновок позивача ґрунтується на тому, що відповідачем при визначенні вартості послуг з централізованого опалення, постачання гарячої та холодної води, водовідведення застосовано тарифи вищі, ніж ті, що визначені відповідно до рішення виконавчого комітету Роменського міськвиконкому від 26.07.2006 № 186.

За порушення приписів чинного законодавства при застосуванні тарифів на послуги з централізованого опалення, постачання гарячої та холодної води, водовідведення шляхом їх завищення у період з 01.10.2008 по 23.02.2009, враховуючи положення статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 № 507-ХІІ позивачем було прийнято рішення від 11.03.2009 № 14 про вилучення у відповідача у дохід Державного бюджету України необґрунтовано одержаної суми виручки у розмірі 3400,26 грн. та стягнення штрафу у розмірі 6800,52 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організації контролю за їх дотриманням на території республіки, визначені Законом України «Про ціни і ціноутворення» від 3 грудня 1990 року 507-XII (надалі – Закон України «Про ціни і ціноутворення»).

Положеннями частин першої та другої статті 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги згідно статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування.

Так, відповідно до пункту 2 частини "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

При цьому, згідно із статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги у розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 26.07.2006 № 186 були погоджені тарифи на житлово-комунальні послуги, які надаються населенню філією «Роменський молочний комбінат» приватного підприємства «Рось». Відповідно до пункту 4 вказаного рішення воно набуває чинності з 01.08.2006.

Рішення уповноваженого органу, яким би встановлювались інші тарифи на послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання і водовідведення філією «Роменський молочний комбінат» приватного підприємства «Рось» суду не надано, а відтак, не спростовано належними та допустимими доказами висновок позивача про порушення позивачем чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами та отримання необґрунтованої суми виручки у розмірі 3400,26 грн.

Суду не надано доказів щодо оскарження вказаного рішення (підстав, порядку проведення перевірки, розміру необґрунтовано одержаної суми виручки) як в адміністративному так і у судовому порядку.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. ОСОБА_1 суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Поряд з цим відповідно до пункту 1.4. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженою наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 року № 298/519, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238 підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки у результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Як вже було зазначено судом, на підставі ОСОБА_1 перевірки від 03.03.2009 № 50, позивачем прийнято рішення від 11.03.2009 № 14 про застосування до відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а саме, вирішено вилучити необґрунтовано одержану суму виручки у розмірі 3 400, 26 грн. та штраф у розмірі 6800,52грн. Загалом – 10200,78 грн.

Відповідно до пункту 3.5 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженою наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 року № 298/519, один примірник прийнятого рішення, а також претензія направляються для виконання суб'єкту господарювання - порушнику.

У разі невиконання рішення, повного або часткового відхилення претензії чи залишення її без відповіді орган державного контролю за цінами в 30-денний термін подає позов до суду про примусове стягнення суми економічних санкцій (пункт 3.6 зазначеної Інструкції).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, вказане рішення позивача та претензія за № 774/33/3 від 11.03.2009 на суму 10200,78 грн. були направлені відповідачеві 11.03.2009 рекомендованим листом № 4001100550130, про що свідчить копія фіскального чеку Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (а.с. 12).

Відповідно до письмових пояснень позивача необґрунтовано одержана сума виручки та застосований до відповідача штраф на загальну суму 10200,78 грн. у добровільному порядку відповідачем не сплачений.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надано.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та з огляду на те, що необґрунтовано одержана сума виручки у розмірі 3400,26 грн. та штраф у розмірі 6800,52 грн. відповідачем у самостійному порядку не сплачені, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Рось» (Київська область, м. Сквира, вул. Леніна, 19/13 ) до бюджету (р/р 31116106700538, банк одержувача УДК у Київській області, МФО 821018, УДК у Сквирському районі Київської області за кодом бюджетної класифікації 21081100, код ОКПО 23570065) необґрунтовано одержану суму виручки та штраф у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн. 78 коп.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н. Д. Панченко

постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 21.06.2010