Ухвала суду № 10525974, 22.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2010 р. м. КиївК-20664/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.

при секретарі Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (далі ДПІ)

на постанову господарського суду Харківської області від 13.06.2007

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2007

у справі № АС-27/227-07 (22-а-1451/07)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Садко ЛТД»(далі ТОВ «Садко ЛТД»)

до ДПІ

про визнання нечинним рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.05.2007 №0000872302/0 та №0000882302/0.

Постановою господарського суду Харківської області від 13.06.2007 позов задоволено з тих підстав, що наявними у матеріалах справи доказами спростовуються висновки податкового органу про перевищення позивачем установленого ліміту каси на підприємстві, тоді як відповідачем жодним чином не доведено ані власне факту здійснення позивачем безліцензійної торгівлі алкогольними напоями, ані суми отриманої від такого продажу виручки.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2007 названу постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено повністю. У прийнятті цієї постанови суду апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що контролюючим органом було пропущено установлений статтею 250 Господарського кодексу України строк застосування адміністративно-господарських санкцій, які є предметом цього спору.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані судові акти місцевого та апеляційного судів та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що на момент перевірки позивач не надав документів на підтвердження факту видачі готівки з каси підприємства. Крім того, за посиланням відповідача, здійснення позивачем роздрібного продажу алкогольної продукції до дня отримання ліцензії засвідчується даними фіскальних звітних чеків.

Представники сторін у судове засідання не зявились.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що:

- в ході проведення виїзної планової перевірки ТОВ «Садко ЛТД»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 31.12.2006, оформленої актом від 14.05.2007 №1992/23-5/24347754, було виявлено, зокрема, факт здійснення позивачем безліцензійного продажу алкогольних виробів з 20.12.2005 по 27.12.2005 та перевищення ліміту готівки у касі підприємства за період з 01.01.2005 по 30.06.2005 на суму 4871361,12 грн.;

- наведені обставини стали підставою для прийняття податковим органом рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.05.2007 №0000872302/0, згідно з яким до ТОВ «Садко ЛТД»було застосовано штраф у сумі 9742722,24 грн., та рішення про застосування фінансових санкцій від 23.05.2007 №0000882302/0, на підставі якого позивачеві визначено штраф у сумі 1700 грн.;

- фактично у період з 01.01.2005 по 30.06.2005 до каси підприємства надійшли готівкові кошти у загальній сумі 88166,86 грн., що підтверджується названим актом перевірки, при цьому у матеріалах справи містяться копії касових книг, звітів про використання коштів, наданих на відрядження, видаткових та прибуткових касових ордерів тощо, які засвідчують факт видачі та витрачання спірної суми готівкових коштів;

- відповідачем не представлено будь-яких доказів на підтвердження факту реалізації ТОВ «Садко ЛТД»алкогольних виробів у період з 20.12.2005 по 27.12.2005.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правовірності застосування до позивача штрафних санкцій згідно з оспорюваними актами індивідуальної дії.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (яке діяло у період, охоплений перевіркою, далі - Положення) ліміт залишку готівки в касі (ліміт каси) це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

За змістом пункту 2.8 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Згідно з пунктом 2.9 Положення готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

Пунктом 5.1 Положення передбачено, що строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти), зокрема, для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де немає банків, - не рідше ніж один раз на п'ять робочих днів.

За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи документів попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відсутність понадлімітних залишків готівки у касі ТОВ «Садко ЛТД»з огляду на витрачання відповідних коштів на різні потреби підприємства.

Податковим органом не подано будь-яких доказів і на підтвердження факту продажу позивачем алкогольних виробів у період з 20.12.2005 по 27.12.2005 (зокрема, копій фіскальних чеків, дані яких покладено податковим органом в основу відповідного висновку).

Крім того, як вірно зазначив апеляційний суд, оспорювані штрафи за порушення правил здійснення господарської діяльності є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні частини першої статті 238 Господарського кодексу України, а тому їх застосування поза межами строку, установленого статтею 250 цього Кодексу, не допускається.

За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваних рішень місцевого та апеляційного судів зі справи.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Харківської області від 13.06.2007 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2007 у справі № АС-27/227-07 (22-а-1451/07) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко Т.М. Шипуліна