Ухвала суду № 10520627, 17.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2010 р. м. КиївК-49719/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2009 у справі № 28/285А Господарського суду Львівської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент»

до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 03.04.2008 позов ВАТ «Миколаївцемент»задоволений: визнані нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському районі Львівської області від 19.02.2007 № 0000192321/0, від 26.04.2007 № 0000192321/1, від 07.06.2007 № 0000192321/2 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1270193,00 грн., в тому числі 846796,00 грн. основний платіж та 423397,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Висновок суду першої інстанції обґрунтований тим, що податкові накладні, видані позивачу ТОВ «Газтрейд ЛТД» на поставку природного газу на загальну суму 4762394,40 грн., в тому числі ПДВ 793732,40 грн., оформлені відповідно до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон № 168/97-ВР); позивач не володів інформацією щодо походження придбаного газу та сплатив постачальнику ціну газу, визначену останнім з нарахуванням ПДВ 20%, у звязку з чим правомірно включив до податкового кредиту податок в зазначеній сумі; висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 4.9 ст. 4 Закону № 168/97-ВР внаслідок не включення до бази оподаткування 265324,00 грн. балансової вартості основних засобів, ліквідованих за рішенням платника податку, неправомірний, оскільки списання таких засобів підтверджується відповідними актами, які надавались контролюючому органу під час проведення перевірки.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2009 постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції вмотивована тим, що операції з продажу на митній території України імпортованого природного газу в 2005 році оподатковуються за правилами, встановленими ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.2004 № 2285-ІV; в порушення пункту 4.9 ст. 4 Закону № 168/97-ВР позивач не включив до бази оподаткування балансову вартість основних засобів, ліквідованих за його ж рішенням.

В касаційній скарзі ВАТ «Миколаївцемент»просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2009, залишити в силі постанову Господарського суду Львівської області від 03.04.2008, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: частини 2 ст. 92 Конституції України, частини 3 ст. 1, частини 2 ст. 7 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ, пункту 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України, пункту 4.9 ст. 4, пункту 6.1 ст. 6, підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

ДПІ у Миколаївському районі Львівської області проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Миколаївцемент» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2006, за результатами якої було складено акт перевірки від 09.02.2007 № 140/23-2/00293025.

На підставі зазначеного акту прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.02.2007 № 0000192321/0 про визначення товариству податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1270193,00 грн., в тому числі 846796,00 грн. основний платіж та 423397,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобовязань слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки, про порушення ВАТ «Миколаївцемент»підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.2 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР внаслідок безпідставного включено до складу податкового кредиту, задекларованого за жовтень, листопад, грудень 2005 року, ПДВ в загальній сумі 793732,40 грн. по операціях з придбання природного газу, імпортованого на митну територію України, тоді як ці операції оподатковувались за нульовою ставкою; а також пункту 4.9 ст. 4 цього ж Закону, оскільки під час списання основних фондів, ліквідованих за рішенням позивача, не включено до складу податкових зобовязань з ПДВ за грудень 2005 року, березень, червень 2006 року податок в загальній сумі 53064,00 грн. з балансової вартості основних фондів І групи (а.с.32-35).

В судовому процесі встановлено, що 01.05.2005 між ТОВ «Газтрейд ЛТД»(постачальник) та ВАТ «Миколаївцемент»(покупець) був укладений договір № 01-04-05 на постачання природного газу.

Згідно з пунктом 1 цього договору ТОВ «Газтрейд ЛТД»зобовязується продати ВАТ «Миколаївцемент»в 2005 році природний газ, який був придбаний у ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»згідно договору постачання природного газу від 21.04.2005 № 06/05-1238, а ВАТ «Миколаївцемент» - прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Факт поставки природного газу в жовтні-грудні 2005 року підтверджується актами прийому-передачі.

До податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2005 року позивач включив податок в загальній сумі 793732,00 грн., сплачений в ціні товару, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Газтрейд ЛТД», а саме: № 10-31/3-1 від 31.10.2005 на суму 3047294,88 грн., в т.ч. ПДВ 507882,48 грн., № 11-16/1-1 від 16.11.2005 на суму 1029059,76 грн., в т.ч. ПДВ 171509,96 грн., № 12-31/5-1 від 31.12.2005 на суму 686039,76 грн., в т.ч. ПДВ 114339,96 грн.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що придбаний позивачем природний газ має імпортне походження, а ТОВ «Газтрейд ЛТД» придбав реалізований позивачу природний газ у НАК «Нафтогаз України»за нульовою ставкою ПДВ (лист від 30.11.2006 № 21/21-12671).

Відповідно до пункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 30.11.2006 № 398-V, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.2 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Абзацом 4 ст. 9 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.2004 № 2285-IV (далі-Закон № 2285-ІУ) зі змінами, внесеними Законом України від 25.03.2005 № 2505, який набрав чинності 31.03.2005, встановлено, що у 2005 році операції з продажу ввезеного природного газу на митній території України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Ця норма не визнана неконституційною.

Закон № 2285-ІУ прийнятий Верховною Радою України як єдиним згідно зі статтею 75 Конституції України законодавчим органом в Україні. Дата набрання чинності цим Законом теж встановлена Верховною Радою України. Отже, за відсутності будь-яких застережень щодо порядку застосування цього Закону та невизнання його неконституційним в установленому законом порядку він є обовязковим для виконання на території України з дня набрання чинності. Звідси, у позивача не було законних підстав для включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 793732,00 грн., оскільки операції з поставки природного газу оподатковувались за нульовою ставкою податку.

Юридична оцінка договору від 01.05.2005 № 01-04-05 на постачання природного газу як такого, що відповідає нормам цивільного та господарського законодавства згідно постанови Господарського суду Львівської області від 08.11.2007 у справі № 28/304 А, залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2005, не є свідченням правильності ведення позивачем податкового обліку, оскільки правильність відображення в податковому обліку господарської операції , відповідно до її реального змісту, здійснюється виключно на підставі норм податкового законодавства.

За таких обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем порушено підпункт 7.2.3 пункту 7.2, підпункти 7.4.1, 7.4.2 пункту 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР та безпідставно включено до складу податкового кредиту 793732,00 грн. по операціях з придбання імпортованого на митну територію України природного газу в жовтні-грудні 2005 року.

Пунктом 4.9 ст. 4 Закону № 168/97-ВР встановлено, що у разі якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

У разі коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду.

Згідно змісту наведеної правової норми підставою для звільнення платника податку від обовязку нараховувати податкові зобовязання з податку на додану вартість є надання податковому органу документів щодо знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Надані позивачем в судовому процесі акти списання основних засобів в грудні 2005 року залишковою балансовою вартістю 36867,00 грн., в березні та червні 2006 року залишковою балансовою вартістю 4190,00 грн. та 224269,00 грн. відповідно не містять відомостей про те, що подальша експлуатація обєктів за первісним призначенням є неможливою (а.с.98-107). У звязку з тим, що факт непридатності списаних обєктів для подальшої експлуатації в судовому процесі не встановлений, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав правомірним донарахування позивачу податкових зобовязань за грудень 2005 року, березень, червень 2006 року в загальній сумі 53064,00 грн. (20% від балансової вартості списаних основних фондів І групи).

З огляду на правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо прав і обовязків сторін та правильного вирішення спору доводи касаційної скарги стосовно наявності підстав для скасування постанови від 12.10.2009 є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент»залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписМ.І.Костенко

підпис Н.Є.Маринчак

підписТ.М.Шипуліна