Ухвала суду № 10520602, 22.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. КиївК-22086/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.12.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009

у справі№ 2а-31664/08

за позовомКомунального підприємства „Севєродонецьктеплокомуненерго”

доДержавної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області

проскасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство „Севєродонецьктеплокомуненерго” звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002291600/0, № 0002311600/0 та № 0002301600/0 від 13.11.2008 Державної податкової інспекції у м. Сєверодонецьк Луганської області, відповідно до яких до позивача застосовано штрафні санкції по податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 928208,65 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.12.2008 позов задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення № 0002291600/0 від 13.11.2008, № 0002311600/0 від 13.11.2008 та № 0002301600/0 від 13.11.2008.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.12.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.12.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009, ухвалити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведено перевірку позивача своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобовязання та складено акт перевірки № 2347/16-13405551 від 05.11.2008.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3. статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, перерахування податку на додану вартість до бюджету з порушенням граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення, № 0002291600/0 від 13.11.2008 про застосування штрафу у розмірі 20 % за затримку на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податку на додану вартість, 157 298,17 грн., № 0002311600/0 від 13.11.2008 про застосування штрафу у розмірі 10 % за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податку на додану вартість, 101 611,74 грн., № 0002301600/0 від 13.11.2008 про застосування штрафу у розмірі 50 % за затримку на 214 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податку на додану вартість, 669 298,74 грн., всього на загальну суму штрафних санкцій 928 208,65 грн.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування”платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обовязкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, та зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Пунктом 7.7. статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами” визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Виходячи з наведеного, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п.п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Оскільки у податкової інспекції не було правових підстав направляти у рахунок погашення податкового боргу сплачені позивачем суми податку на додану вартість за інші періоди, ніж визначені позивачем, то визначення періоду протягом якого відбулася затримка сплати узгодженого податкового зобовязання, виходячи із дати погашення позивачем інших зобовязань з податку, є помилковим.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.12.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 у справі № 2а-31664/08 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.12.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 у справі № 2а-31664/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

Г.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О.Рибченко Суддя М.О. Федоров