Рішення № 105150098, 01.07.2022, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/1412/20

Провадження по справі №2/276/47/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2022 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського А.М.,

з участю: секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

третьої особи ОСОБА_4 ,

представника третьої особи Розумович С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Новоборівської селищної ради як органу опіки та піклування в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , за участі третіх осіб: ОСОБА_4 , відділу - Служби у справах дітей Новоборівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувсь до суду з відповідним позовом в якому просить: 1) позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо її неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; 2) позбавити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 3) стягнути з відповідачів аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 їх доходу(заробітку) але не меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку; 4) передати дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , органу опіки та піклування - Службі у справах дітей Хорошівської районної державної адміністрації для їх влаштування; 5) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для подальшого проживання залишити з батьком ОСОБА_4 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є батьками малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_9 перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у період з19.07.2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_7 , народили спільну дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який після розлучення залишився проживати разом із матір`ю.

В зв`язку з тим, що відносно гр. ОСОБА_2 розпочато процедуру позбавлення батьківських прав, постало питання визначення місця проживання дитини разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , подав до органу опіки і піклування Новоборівської селищної ради заяву, щодо проживання сина ОСОБА_10 разом із ним за вказаною вище адресою.

Відповідачі ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, не приділяють належної уваги по догляду та вихованню, не піклуються про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, не створили належні умови для розвитку їх природних здібностей. Кошти які отримують на потреби дітей, використовують не за призначенням.

Поведінка та неналежне виконання батьківських обов`язків відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 гр. ОСОБА_13 та ОСОБА_14 неодноразово розглядались на засіданнях виконавчого комітету Новоборівської селищної ради. Відповідачів неодноразово попереджали про необхідність забезпечення належного догляду за їх малолітніми дітьми, що підтверджується рішеннями виконавчого комітету: № 114 від 08.06.2018 р., № 335 від 09.12.2019 р., № 112 від 26.05.2020 року.

ОСОБА_15 і ОСОБА_16 ніде не працюють, вживають спиртні напої, тютюнові вироби, умови для розвитку, навчання та виховання дітей відсутні; засобами особистої гігієни для догляду дітей не забезпечені.

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новоборівської селищної ради від 20.08.2020 року вважає за доцільним позбавити батьківських прав відповідачів стосовно її малолітніх дітей.

Така поведінка відповідачів негативно впливає на виховання дітей, внаслідок такої поведінки створилися умови, які шкодять інтересам ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

З цих підстав позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 15.10.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

20.07.2021 ухвалою суду у справі замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а саме: Службу у справах дітей Хорошівської РДА на належну відділ - Службу у справах дітей Новоборівської селищної ради.

23.09.2021 року на адресу суду від відділу-Служби у справах дітей Новоборівської селищної ради надійшли пояснення щодо позову, в яких вказано, що протягом розгляду справи в суді в родині ОСОБА_2 та ОСОБА_8 ситуація в кращий бік не змінилась, а ще й більш того погіршилась, у зв`язку з чим щодо задоволення позовних вимог не заперечують та підтримують в повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.10.2021 закрито підготовче судове засідання та призначено судовий розгляд справи по суті.

Представник позивача підтримала позов з підстав, зазначених у ньому, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначила, що відповідачі неналежним чином виконують батьківські обов`язки, надходять на них скарги від місцевих мешканців, діти недоглянуті, умови для належного їх розвитку не створені, не забезпечені на належному рівні як одягом, так і їжею. На даний час діти проживають за межами Новоборівської територіальної громади: ОСОБА_17 та ОСОБА_18 - разом з матір`ю, а ОСОБА_19 - з батьком ОСОБА_4 .

В судовому засіданні ОСОБА_20 позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Зазначила, що раніше дійсно не в повній мірі виконувала батьківські обов`язки відносно її малолітніх дітей, не мала стабільного доходу, вживала алкогольні напої, на неї негативно впливала мати та інше оточення, які спонукали її до цього. Соціальна служба здійснювала лише контрольні функції, складалися протоколи про адміністративні правопорушення, що також впливало психологічно на неї, належної підтримки з боку громади не відчувала. Коли діти хворіли, то доглядала за ними, зверталась до лікарів, виконувала медичні рекомендації. На даний час переїхала в інше місто, проживає зі співмешканцем ОСОБА_21 в орендованій квартирі разом з двома дітьми: ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , з`явилися належні житлові умови та матеріальне забезпечення. Діти будуть відвідувати дошкільний навчальний заклад, займається їхнім влаштуванням. Сина ОСОБА_7 відвідує та телефонує рідко, бо проживає від нього на значній відстані, останній хоче спілкуватися і надалі з нею, сумує. Щодо відповідача ОСОБА_8 повідомила, що він раніше дуже добре доглядав за дітьми, не ображав їх, не застосовував фізичну силу, забезпечував одягом. Коли жили в баби, то не міг часто приходити, бо вона йому це забороняла. Водночас, він телефонував, цікавився дітьми, давав кошти, інколи відвідував їх. Донька ОСОБА_11 дуже любить його.

Представник відповідача - адвокат Загацька Ю.А. заперечила проти задоволення позову, пояснивши, що ОСОБА_20 мала несприятливе оточення та негативний вплив, вживала алкогольні напої через смерть баби. Вона має інвалідність 3-ї групи, в дитинстві перенесла операцію на серці, її батьки були позбавлені батьківського піклування, що також вплинуло на неї негативно. Недостатньо приділяла увагу дітям через захворювання, неналежне матеріальне забезпечення, недостатню підтримку з боку матері, яка її спонукала до вживання алкоголю, а також неналежну допомогу від служби у справах дітей, які переважно здійснювали надмірно контрольні функції, а не підтримували її. Вона пройшла лікування від алкозалежності, хотіла потрапити до реабілітаційного центру разом з дітьми, однак не мала можливості та підтримки соціальних служб. З ОСОБА_24 стягувались штрафи та накладались арешти на рахунки, їй було складно забезпечити дітей на належному рівні. ОСОБА_25 не приділяв належної уваги дітям. Протягом останнього періоду ОСОБА_20 постійно проживає разом з ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , турбується про них, виховує та утримує, допомагає в цьому новий співмешканець. Її старший син ОСОБА_19 проживає разом з батьком - ОСОБА_4 , всім забезпечений, періодично з ним бачиться. Вважає, що позбавлення її батьківських прав є крайнім заходом, який буде суперечити інтересам дітей. Крім того, вказала, що позов пред`явлено неналежною особою, оскільки орган опіки та піклування - виконавчий комітет Новоборівської селищної ради на час звернення до суду не мав статусу юридичної особи. Належним позивачем є селищна рада.

ОСОБА_8 також заперечив проти задоволення позову, зазначивши, працює неофіційно, з дітьми спілкується по телефону, відеозв`язку, запевнив, що виправиться, буде намагатись краще забезпечувати дітей, займатися їхнім вихованням. Просив не позбавляти його батьківських прав.

Представник служби у справах дітей підтримала позов з підстав, зазначених у ньому, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначила, що, незважаючи на підтримку з боку громади, під час розгляду справи в суді ситуація погіршилась: батьки не доглядають належно за дітьми, при перевірці умов проживання відповідачів ОСОБА_20 погрожувала працівникам служби у справах дітей фізичною розправою, умови проживання незадовільні, остання не може забезпечувати та утримувати своїх дітей. Кошти, що виділяються на дітей, нею використовуються не за призначенням, а на власні потреби, діти останніх пів року не відвідують дошкільний навчальний заклад. Відповідачі не займаються вихованням та розвитком їхніх дітей.

Третя особа - ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги, зазначивши, що син, ОСОБА_26 , проживає разом з ним, ОСОБА_20 не спілкується з сином, телефонує вкрай рідко, не приїжджає до нього, навіть на день народження. Жодних перешкод у цьому їй ніхто не чинить. До того як забрав дитину до себе, син проживав з ОСОБА_13 , був недоглянутий, не забезпечений їжею та одягом.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, дослідивши докази у справі, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.сп.11-13).

Відповідно до рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 03.08.2016 року, справа №276/669/16-ц, шлюб зареєстрований 19.07.2013 року виконавчим комітетом Новоборівської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області, актовий запис № 12 між громадянами України ОСОБА_4 та ОСОБА_27 розірвано; після розірвання шлюбу сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого проживання залишено з матір`ю - ОСОБА_28 (а.сп.24).

Відповідач ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є батьком малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.сп.11-12).

Із відомостей актів обстеження житлово-побутових умов від 10.04.2020 року, 22.04.2020 року, 10.08.2020 року, 20.08.2020 року слідує, що за адресою АДРЕСА_2 , проживають: ОСОБА_2 , 1994 р.н. - мама; ОСОБА_8 , 1997 р.н. - тато; ОСОБА_7 , 2013 р.н. - син; ОСОБА_5 , 2017 р.н. - донька; ОСОБА_6 , 2019 р.н. - син. Мама ОСОБА_20 отримує виплати при народженні дитини, соціальні виплати, як малозабезпечена родина, пенсію по інвалідності та аліменти на ОСОБА_7 ; тато ОСОБА_25 займається тимчасовими підробітками. Родина перебуває на обліку виконавчого комітету Новоборівської селищної ради, як така, що потрапила в складні життєві обставини, так подружжя вживає алкогольні напої та неналежним чином виконують батьківські обов`язки стосовно своїх малолітніх дітей. В помешканні брудно, антисанітарні умови, речі розкидано. Діти недоглянуті, брудні. Продукти харчування в обмеженій кількості (а.сп.20-23).

Рішенням виконавчого комітету Новоборівської селищної ради від 20.08.2020 №164 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачів відносно їх неповнолітніх дітей (а.сп.76).

Вказаний висновок орган опіки та піклування мотивує тим, що батьки не приділяють належної уваги по догляду та вихованню малолітніх дітей. В помешканні де проживає сім`я брудно, речі розкидані, відсутня приготовлена їжа, вибите скло, діти брудні в брудному одязі, батьки неодноразово були з ознаками алкогольного сп`яніння. Відповідачі ніде не працюють, вживають спиртні напої; умови розвитку, навчання та виховання дітей відсутні; засоби особистої гігієни для догляду дітей відсутні. З метою надання комплексу соціальних послуг, спрямованих на допомогу у розв`язані проблем сім`ї ОСОБА_29 фахівцем соціальної роботи їх було взято на соціальний супровід (договір №1 від 03.02.2020 року). Родина ОСОБА_29 не дотримується рекомендацій фахівця із соціальної роботи та не виконує умов договору соціального супроводу (а.сп.4).

Згідно характеристики на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , здобувача освіти Новоборівського ЦРД «Казка», ОСОБА_11 проживає у багатодітній сім`ї. Фізичного та психологічного насилля до дітей в сім`ї не виявлено. Дитина соціально адаптована. Мама цікавиться життям дитини в дошкільному закладі та відповідально ставиться до її виховання в сім`ї, відкликається на прохання працівників групи, відвідує батьківські збори (а.сп.78).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_30 надала показання, пояснивши, що вона здійснювала соціальний супровід сім`ї ОСОБА_24 та ОСОБА_10 з лютого 2020 року по лютий 2021 року. Сім`я знаходилась в складних життєвих умовах, оскільки батьки були безробітними, мали шкідливі звички, соціальну допомогу використовували не за призначенням, не в інтересах дітей. Відповідач ОСОБА_15 характеризується негативно: вона конфліктна, зловживала алкогольними напоями, від сусідів неодноразово надходили скарги на її поведінку, дитячі виплати витрачала на власні потреби та алкоголь, позичала кошти та їх не повертала. При перевірці умов проживання діти були в занедбаному стані, умови проживання - неналежні, харчування для сім`ї не вистачало, на присадибній ділянці нічого не вирощувала, з приготуванням їжі допомагала її мати. Неодноразово їй пропонувалось пройти реабілітацію, проводились бесіди щодо належного догляду та вихованню дітей, однак відповідач не виконувала зазначені рекомендації, тому договір по супроводу сім`ї було розірвано. Відповідач ОСОБА_16 їздив на заробітки, пів року не був вдома, належним чином не виховував дітей, не піклувався про них. Однак, коли на нього залишали дітей, то він глядів їх, одягав, готував їжу. На даний час створив нову сім`ю, але час від часу цікавиться дітьми.

Свідок ОСОБА_31 , який є начальником сектору превенції, знає сім`ю відповідачів з 2017 року. Пояснив, що неодноразово надходили скарги на ОСОБА_32 стосовно неналежного утримання дітей, при відвідуванні відповідачів за місцем проживання в будинку було брудно, їжі в недостатній для сім`ї кількості, необхідного для дітей одягу майже не було, в сім`ї траплялися сварки та бійки, однак до дітей насилля не застосовувалось, ОСОБА_33 зловживала спиртними напоями, на зауваження не реагувала, покращень не було. Щодо ОСОБА_34 , то він відповідальніший, не бачив його в стані алкогольного сп`яніння.

Спірні правовідносини регулюються нормами матеріального права визначені, зокрема, Сімейним кодексом України.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Аналогічні обов`язки батьків передбачені у статті 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 статті 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

З аналізу вказаної статті, суд вважає, що зазначені підстави є вичерпними та позбавлення батьківських прав є правом, а не обов`язком суду.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько (мати) ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Крім того, Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п. 54).

Разом з тим Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими («Мамчур проти України», № 10383/09 від 16 липня 2015 року, п. 100).

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п.п. 57-58).

У п.п. 47-49 справи «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Крім того, у даному рішенні Судом звернуто увагу, що при вирішенні справ про позбавлення батьківських прав має бути встановлено відсутність поважних причин не виконання батьками батьківських обов`язків, які б виправдовували позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 204/1199/16-ц (провадження № 61-170св17) зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

У ч. 6 ст. 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд вважає, що висновок виконавчого комітету Новоборівської селищної ради, як органу опіки і піклування, щодо доцільності позбавлення відповідачів батьківських прав зроблений без належного з`ясування всіх обставин, які мають значення при вирішенні питання про позбавлення осіб батьківських прав, є недостатньо обґрунтованим та не містить достатні підстави для позбавлення відповідачів батьківських прав відносно їх дітей.

Як вбачається з висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачів, у ньому не наведено беззаперечних підстав та аргументів, які б вказували на необхідність позбавлення відповідачів батьківських прав, а також, він не містить висновку про те, чи відповідає такий крайній захід інтересам дітей та яким чином позбавлення відповідача батьківських прав захистить інтереси дітей.

Тобто, зазначений висновок не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідачів такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. Крім того, вищевказаний висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду.

Також, судом враховано, що відповідачі заперечили проти позбавлення їх батьківських прав, звернулись до центру надання безоплатної правової допомоги з метою захисту своїх прав на батьківство та материнство, запевнили суд, що виправляться, та будуть сумлінно виконувати батьківські обов`язки.

За вказаних обставин, на переконання суду, такий крайній захід, як позбавлення батьківських прав відповідачів відносно малолітніх дітей, є невиправданим та не відповідатиме інтересам дітей. Суд не вбачає однозначних підстав для позбавлення відповідачів батьківських прав.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Також, ВССУ у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав відповідачів порушить інтереси їхніх малолітніх дітей. Суд вважає, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому необхідно відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи, що відповідачі належним чином не піклуються про дітей, та зважаючи на бажання матері та батька виправитись, суд вважає за потрібне попередити відповідачів про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей.

Що стосується вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно з пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

З огляду на те, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_8 відносно їхніх малолітніх дітей, тому на даний час відсутні підстави для задоволення позову про стягнення аліментів на їх утримання.

Вирішуючи питання передачі дітей Службі у справах дітей для їх влаштування суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.167 СК України якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному житловому приміщенні.

Враховуючи зазначені вимоги СК України, а також те, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав відповідачів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для передачі дітей для подальшого її влаштування.

Щодо залишення проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком - ОСОБА_4 , то суд виходить із наступного.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ст.ст.18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

З системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21.11.2014 року, батьками сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_28 (а.сп.13).

Після розірвання шлюбу між громадянами ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_35 , сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого проживання залишено з матір`ю - ОСОБА_28 (а.сп.24).

Рішенням виконавчого комітету Новоборівської селищної ради від 20.08.2020 №164 затверджено висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до листа служби у справах дітей Житомирської міської ради №1573/1 від 31.08.2020 року та акту обстеження житлово-побутових умов від 28.08.2020 року встановлено, що малолітній ОСОБА_19 проживає разом з батьком ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 ; за зазначеною адресою створено необхідні умови для проживання та виховання дитини (а.сп.25-26).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не заперечила щодо залишення сина ОСОБА_10 для подальшого проживання разом із його батьком ОСОБА_4 .

Аналізуючи позов в частині залишення ОСОБА_7 для подальшого проживання разом із його батьком ОСОБА_4 суд враховує інтереси дитини, а також те, що ОСОБА_4 створено належні умови для проживання та виховання дитини, батько має можливість забезпечувати нормальний всебічний розвиток дитини та не перешкоджає матері дитини бачитись, спілкуватись та виховувати сина, тому суд приходить до висновку про залишення малолітньої дитини для подальшого проживання з батьком.

Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача - адвоката Загацької Ю.А. про те, що позов подано неналежною особою. Так, з даним позовом звернулася Новоборівська селищна рада як орган опіки та піклування в інтересах неповнолітніх дітей, позов підписаний головою селищної ради, у ньому вказано ідентифікаційний номер селищної ради як юридичної особи. Помилкове зазначення на першій сторінці позову в реквізитах документа «виконавчий комітет» не спростовує вищезазначене. Крім цього, ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 31.05.2021 вже було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про залишення позову без розгляду, яке ґрунтувалося на цих же підставах.

З огляду на вищевказане, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. У решті вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 4,11, 12, 13, 136, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для подальшого проживання залишити з батьком - ОСОБА_4 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Попередити ОСОБА_8 про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Новоборівська селищна рада, адреса місцезнаходження: вул.Незалежності 9-А, смт. Нова Борова, Житомирський район Житомирської області; код ЄДРПОУ: 04344601,

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_8 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: ОСОБА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .

Третя особа: відділ - Служба у справах дітей Новоборівської селищної ради, адреса місцезнаходження: вул.Незалежності 9-А, смт. Нова Борова, Житомирський район Житомирської області.

Повний текст рішення складено 08.07.2022 року .

Суддя А.М. Збаражський