Вирок № 105097096, 01.07.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/26087/18

Провадження №: 1-кп/752/382/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2022 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Токмана Ю. Ф.,

при секретарі Ковальському О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100010000642 від 24 січня 2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Джалал-Абад республіки Кергізії, узбека, громадянина Узбекистану, з середньою освітою, неодруженого, без офіційного місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:

вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 01 червня 2010 року за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік; 24 грудня 2010 року, звільненого на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 16 грудня 2010 року з невідбутим строком покарання 1 місяць 28 днів;

вироком Деснянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2015 року за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 1 рік;

вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року з урахуванням вироку Апеляційного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, вирок Деснянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2015 року ухвалено виконувати самостійно;

вироком Оболонського районного суду м. Києва від 05 липня 2017 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців;

вироком Подільського районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, вирок Деснянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2015 року ухвалено виконувати самостійно, звільненого 08 червня 2018 року;

вироком Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2018 року, зміненим ухвалою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, вирок Деснянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2015 року ухвалено виконувати самостійно;

вироком Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2021 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю прокурораЗубатенка А. В., обвинуваченого захисника Мірзахамідова Д. Д., Луценка Є. П.,

установив:

24 січня 2016 року приблизно о 15:30 ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні гіпермаркету «ТОВ Ашан Україна Гіпермаркет», розташованого у приміщенні ТРЦ «Оушен Плаза» за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою вчинення крадіжки, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв з полиці суміш перців «Мрія» в кількості 21 шт, вартістю 20,44 грн за шт., загальною вартістю 429,24 грн, перець чорний мелений «Мрія» в кількості 137 шт, вартістю 09,30 грн за шт, загальною вартістю 1274,10 грн, перець чорний мелений «Мрія» в кількості 60 шт, вартістю 12,16 грн за шт, загальною вартістю 729,60 грн, а всього товару на загальну суму 2432,94 грн, який з метою свого невикриття помістив всередину сумки, що знаходилась при ньому.

Після цього ОСОБА_1 з метою доведення кримінального правопорушення до кінця направився до касової зони гіпермаркету «ТОВ Ашан Україна Гіпермаркет», яку пройшов, не розрахувавшись за привласнений товар, однак на виході з магазину був зупинений працівниками охорони «ТОВ Ашан Україна Гіпермаркет».

28 вересня 2021 року, приблизно о 16:00 ОСОБА_1 , перебуваючи у торгівельному залі магазину «Спорт Мастер» за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, з метою таємного викрадення чужого майна, підійшов до поличок, на яких знаходився чоловічий одяг та взуття, взяв звідти чоловічий джемпер чорного кольору, моделі 111805 OUT, вартістю 1799 грн, пару чоловічих кросівок, чорного кольору, 42 розміру, моделі 111318 КАР, вартістю 1999 грн, а всього товар на загальну суму 3165 грн, який поклав до рюкзака, що був при ньому.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на повторне таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_1 віддав рюкзак, в якому знаходилися вищевказані речі невстановленій досудовим розслідуванням особі, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, та разом з вказаною особою і викраденим майном направився до виходу з магазину «Спорт Мастер». Пройшовши з викраденим майном та невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, повз магнітні турнікети, розташовані на виході з торгівельної зали магазину «Спорт Мастер», ОСОБА_1 з викраденим товаром був затриманий співробітниками поліції, а невстановлена досудовим розслідуванням особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, з місця вчинення кримінального правопорушення зникла.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав. Повідомив, що 24 січня 2016 року за зазначених в обвинувальному акті обставин, перебуваючи на першому поверсі магазину «Ашан», взяв з полиць упаковки з перцем, поклав їх у свій рюкзак та намагався залишити приміщення магазину, не розрахувавшись за викрадене, однак пройшовши турнікети, був затриманий працівниками охорони. 28 вересня 2021 року, перебуваючи разом з товаришем у магазині «Спорт Мастер», йому сподобались кросівки. З метою вчинення крадіжки він поклав вказані кросівки, а також чоловічий джемпер у свій рюкзак та передав рюкзак товаришу для полегшення вчинення правопорушення. Проте вчинити крадіжку йому не вдалося, оскільки при виході з магазину спрацювала сигналізація, він був затриманий охороною, а товариш утік. Повідомив, що розкаюється у вчиненому, пообіцяв виправитись, не вчиняти кримінальних правопорушень у майбутньому.

За клопотанням обвинуваченого судовий розгляд кримінального провадження здійснено за відсутністю перекладача.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомив, що проживає на території України з 2009 року, добре розуміє російську та українську мови, від послуг перекладача відмовляється. Свою попередню позицію щодо обов`язкової участі перекладача в судовому засіданні пояснив як спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності. Просив проводити судове засідання за відсутності перекладача.

Захисник підтримав клопотання обвинуваченого, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 добре розуміє українську мову.

Представники потерпілих «ТОВ Ашан Україна Гіпермаркет» та ТОВ «Спортмастер-Україна» були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, проте в судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення не направили, а тому суд дійшов висновку про можливість проведення судового розгляду за їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

При цьому суд встановив, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст викладених в обвинувальному акті обставин, їх позиція є добровільною, а також роз`яснив учасникам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Враховуючи викладене, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали, що характеризують його особу, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та кваліфікує дії обвинуваченого, вчинені 24 січня 2016 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчинений повторно; та дії, вчинені 28 вересня 2021 року, за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

В обох випадках, виконавши усі дії, які ОСОБА_1 вважав необхідними для доведення кримінальних правопорушень до кінця, кримінальні правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки він був затриманий працівниками охорони.

Згідно зі ст. 50, ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні покарання суд враховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК є нетяжкими злочинами, дані про особу обвинуваченого, котрий раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів проти власності, проте належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, натомість знову вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.

З огляду значну кількість попередніх судимостей ОСОБА_1 ознак щирого каяття у його поведінці, незважаючи на визнання вини, суд не вбачає.

Враховуючи викладене, дані про особу обвинуваченого, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальні правопорушення не були доведені до кінця, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі. Таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових кримінальних правопорушень.

З огляду на те, що одне з кримінальних правопорушень у даному провадженні ОСОБА_1 вчинив 24 січня 2016 року, тобто у період іспитового строку за вироком Деснянського районного суду м. Києві від 18 вересня 2015 року, яким йому за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, тривалістю 1 рік, остаточне покарання підлягає призначенню із застосуванням положень ст. 71 КК України за сукупністю вироків.

Оскільки у даному кримінальному провадженні наявна повторність кримінальних правопорушень, передбачена ст. 32 КК України, а саме вчинення двох кримінальних правопорушень, передбачених тією самою частиною статті Особливої частини КК України, які не вимагають окремої кваліфікації за кожен епізод злочинної діяльності, тому підставі для застосування приписів ч. 4 ст. 70 КК України в даному випадку немає. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2019 року (справа № 541/571/17, провадження № 51-4136км18).

Приймаючи рішення про зарахування строку попереднього ув`язнення, суд враховує, що одне з кримінальних правопорушень у даному провадженні ОСОБА_1 вчинив до 20 червня 2017 року, тому відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 серпня 2018 року (справа № 663/537/17, провадження №13-31кс18), під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання у даному провадженні застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

При цьому, згідно з п. «ґ» ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 визначено, що у строк попереднього ув`язнення включається строк перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2019 року обвинуваченого ОСОБА_1 було переведено з Державної установи «Старобабанівська виправна колонія № 92», в якій він відбував покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 18 жовтня 2018 року, для участі у судовому розгляді даного кримінального провадження за обвинуваченням у вчиненні 24 січня 2016 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

На виконання цієї ухвали у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_1 перебував з 04 травня 2019 року по 08 червня 2021 року. Таким чином, вказаний строк відповідно до приписів п. «ґ» ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 вважається попереднім ув`язненням та підлягає зарахуванню у даному провадженні з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

При цьому, тримання ОСОБА_1 під вартою у період з 28 вересня 2021 року по 16 травня 2022 року відбувалось у межах його обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення 28 вересня 2021 року, тому цей строк підлягає зарахуванню на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Цивільний позов потерпілими не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід до набрання вироку законної сили не обирати.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 349, 368, 374, 376, 394 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2015 року та визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 04 травня 2019 року по 08 червня 2021 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 28 вересня 2021 року по 16 травня 2022 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вважати ОСОБА_1 таким, що відбув покарання.

Речові докази: суміш перців, які передано на зберігання інспектору служби безпеки ТОВ «АШАН Україна Гіпермаркет» ОСОБА_2 , повернути ТОВ «АШАН Україна Гіпермаркет».

Кросівки чорного кольору, джемпер чоловічий чорний, які передано на зберігання представнику ТОВ «СПОРТМАСТЕР-УКРАЇНА» Ткаченку А. А. , повернути ТОВ "СПОРТМАСТЕР-УКРАЇНА"

Мобільний телефон марки «Redmi by Xaomi», модель М190IF76, рюкзак синього кольору марки «Since 1992 Sketchers», кепка чорного кольору марки «New era cap co», жилет сірого кольору «Outventure», розкладний ніж, які поміщенодо спецпакту та передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Голосіївського УП ГУНП України у м. Києві (квитанція № ФП-013140 від 19.10.2021) повернути ОСОБА_1 .

Компакт диск з камер відеоспостереження в приміщенні магазину «Спорт Мастер» залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Голосіївський районний суд м. Києва.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ю. Ф. Токман