Ухвала суду № 105097040, 21.12.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/20272/17

Провадження № 6/752/966/21

У Х В А Л А

21.12.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Колдіної О.О.,

з участю секретаря Потапенко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання заступника начальника Голосіївського РВ ДВС у м.Київ центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Федорченка Р. про видачу дубліката виконавчого документа у справі за заявою ПАТ «Київенерго» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги з ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебувала справа за заявою Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію з ОСОБА_1 .

04 жовтня 2017 р. заяву ПАТ «Київенерго» було задоволено, видано судовий наказ про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь заявника суми заборгованості за необліковану електричну енергію у розмірі 44 463,47 грн., судовий збір у розмірі 800, 00 грн.

18 січня 2018 р. судовий наказ від 04.10.2017 р. було направлено на адресу стягувача для пред`явлення до примусового виконання.

На підставі вказаного виконавчого документу державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС у м.Києві ЦМУМЮ було відкрито виконавче провадження №557142115.

Ухвалою суду від 15 листопада 2018 р. у справі вирішено питання про заміну стягувача, замість Публічного акціонерного товариства «Київенерго» визнано стягувачем Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі».

Заступник начальника Голосіївського РВ ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Федорченко Р. звернувся до суду із поданням про видачу дубліката судового наказу про стягнення суми боргу та судових витрат у справі з ОСОБА_1 у зв`язку з втратою його оригіналу в ході проведення виконавчих дій.

Заявник, представник стягувача та боржника в судове засідання не з`явились, про місце і час судового розгляду повідомлялись належним чином, в зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява заступника начальника Голосіївського РВ ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Федорченка Р. не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 жовтня 2017 р. Голосіївським районним судом м.Києва задоволено заяву ПАТ «Київенерго», видано судовий наказ, яким присуджено до стягнення з ОСОБА_1 суму заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 44 463,47 грн., судовий збір у розмірі 800, 00 грн.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», судові накази підлягають виконанню державною виконавчою службою .

Судовий наказ від 04.10.2017 р. було пред`явлено стягувачем до примусового виконання до Голосіївського РВ ДВС м.Київ ЦМУМЮ.

Постановою державного виконавця 05 вересня 2018 р. на підставі вказаного виконавчого документа було відкрито виконавче провадження №5142115.

Постановами від 07 жовтня 2019 р. у відповідності до положень ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було накладено арешт на майно та грошові кошти боржника.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Згідно пункту 17.4. розділу VIII Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням суду) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, відповідно до ч. 1 ст. 12 якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону

№ 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування його норм до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний по суті висновок зроблений в постановах Верховного Суду у від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13, від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6), від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 521/21810/17, від 29 січня 2020 року у справі № 344/19847/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 242/2375/16-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 202/20331/13-ц.

Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України).

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

З матеріалів справи вбачається, що строк пред`явлення судового наказу до виконання сплив 18.01.2021 р.

Заявник звернувся до суду з поданням 18.11.2021 р.

Крім того, в порушення вимог ст.81 ЦПК України заявником не надано належних доказів втрати судового наказу, оскільки безпосередньо сама довідка про втрату виконавчого документу не може свідчити про втрату оригіналів виконавчого документа; матеріали справи не містять належних доказів того, що за фактом втрати виконавчого документа проводилась відповідна перевірка.

Таким чином, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження втрати судового наказу, та з урахуванням пропуску визначеного Законом України «Про виконавче провадження» строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання без поважних причин, суд приходить до висновку про необґрунтованість подання заступника начальника Голосіївського РВ ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Федорченка Р., в зв`язку з чим воно не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. п.17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні подання заступника начальника Голосіївського РВ ДВС у м.Київ центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Федорченка Р. про видачу дубліката виконавчого документа у справі за заявою ПАТ «Київенерго» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги з ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київсього апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: