Ухвала суду № 105087566, 05.07.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/2564/22

Провадження №: 2/755/2980/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва

у складі головуючого - судді Слободянюк А.В.,

за участі секретаря - Бовкун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання Головного управління Національної поліції у місті Києві про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, третя особа: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про звільнення майна з-під арешту,

В С Т А Н О В И В:

позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, треті особи: Управління (Центр) надання адміністративних послуг Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, Державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.02.2022 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.07.2022 року замінено у справі неналежні треті особи - Управління (Центр) надання адміністративних послуг Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, Державне підприємство «Національні інформаційні системи» на належну третю особу - Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

На позовну заяву відповідачем Головним управлінням Національної поліції у місті Києві з дотриманням вимог ст.178 ЦПК України подано відзив на позовну заяву.

Одночасно з поданням відзиву на позовну заяву відповідачем подано клопотання з проханням закрити провадження у справі, обгрунтовуючи тим, що арешт на нерухоме майно було накладене у межах кримінального провадження, відтак питання скасування арешту майна встановлено ст.174 КПК України і повинно вирішуватися за правилами кримінального судочинства.

Суд, вивчивши клопотання відповідача, дійшов до наступного висновку.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені статтею 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За матеріалами справи, вироком Дніпровського районного суду м.Києва від 27.04.2012 року було засудженого ОСОБА_2 за ч.2ст.15, ч.4,190, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України за сукупністю злочинів до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. Вироком Апеляційого суду м.Києва від 26.07.2012 року засудженій змінено міру запобіжного заходу, міра покарання призначена з конфіскацією майна (а.с.16-27).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 11.02.2022 року, позивач ОСОБА_1 є власником кв. АДРЕСА_1 . Крім того, за даною інформацією постановою слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м.Кмєві Науменко І.І. у КС № 04-29026 від 23.11.2011 року на майно засудженої ОСОБА_2 накладено арешт, в тому числі на дану квартиру (а.с. 10).

За повідомленням Департаменту державної виконавчої служби Мінюсту України від 08.07.2020 року на виконанні у Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального міжрегіонального управління Мінюсту України перебувало з 20.02.2013 року по 20.12.2019 року виконавче провадження № 36793967 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м.Києва від 24.12.2012 року № 1/2604/449/2012 про конфіскацію всього майна ОСОБА_2 . В ході примусового рішення суду державним виконавцем передано на торги для реалізації арештоване нерухоме майно боржника, а саме: кв. АДРЕСА_1 . Переможцем торгів став позивач ОСОБА_1 , йому як переможцю торгів 11.12.2019 року видано акт про проведені електронні торги (а.с.13).

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом, що відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Зокрема, відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення арешту на спірне майно, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт мав бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. У разі закриття кримінальної справи постановою слідчого арешт майна згідно з частиною першою статті 214 КПК України 1960 року підлягав скасуванню на підставі цього ж процесуального рішення.

Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям нині чинного КПК України, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Зокрема, згідно зі статтею 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт на спірне майно було накладено під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом.

Відповідно до пункту дев`ятого розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Дана норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

З огляду на зазначене, на правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна, поширюються норми КПК України 1960 року. Проте, положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).

Суд кримінальної юрисдикції компетентний розглядати цивільний позов лише разом з кримінальною справою, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, і лише у разі, якщо його заявляє особа, котра зазнала матеріальної шкоди від злочину і пред`являє вимогу про її відшкодування до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за його дії (частина перша статті 28 КПК України 1960 року).

Позивач ОСОБА_1 пред`явив позов не у зв`язку з завданням йому матеріальної шкоди обвинуваченим, а з підстави необґрунтованого обмеження його права власності постановою слідчого.

Відтак, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання щодо закриття провадження у справі, оскільки доводи, наведені у клопотанні, не грунтується на нормах закону.

Керуючись ст.255, 258, 260,261 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції у місті Києві про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, третя особа: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про звільнення майна з-під арешту.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Слободянюк