Вирок № 105087560, 05.07.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/4971/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Галиги І.О.,

секретаря Зіменко М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.05.2022 за №12022100040001096 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львів, українки, громадянки України, з середньою освітою, безробітної, розлученої, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей 2005 та 2014 року народження, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:

- 30.07.2015 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки;

- 20.12.2017 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

- 02.02.2018 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

- 10.09.2020 року Подільським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч.2 ст.185, 70, 71 КК України до 2 років 7 місяців позбавлення волі,

- 11.03.2021 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України, скасованим в частині призначеного покарання та засудженої вироком Київського апеляційного суду від 27.04.2021 року до 1 року позбавлення волі, звільнена 28.01.2022 року по відбуттю строку покарання;

- 19.05.2021 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України направлено на розгляд до Оболонського районного суду м. Києва;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Козія А.А.,

захисника Плюти Р.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

16.05.2022 року, тобто під час дії ЗУ «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022, в період часу з 13:52 по 14:05 гр. ОСОБА_1 , перебувала за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 40 в приміщенні магазину «Prostor», що належить ТОВ «Стиль Д», де у неї виник злочинний умисел, направлений на таємне, повторне, викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, та вона обрала об`єктом свого протиправного посягання товари, які перебували в реалізації у вказаному магазині, а саме: рюкзак зі штучної шкіри 1 шт., вартістю 366 грн. 65 коп., згідно судово-товарознавчої експертизи, гель-пілінг для душу «Energy Vitamins» парфумований «Good girl» 1 шт., вартістю 92 грн. 50 коп., згідно судово- товарознавчої експертизи, гель-пілінг для душу «Energy Vitamins» парфумований «Ocean Kiss» 1 шт., вартістю 92 грн. 50 коп., згідно судово-товарознавчої експертизи, що знаходились на полицях магазину.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне, повторне викрадення чужого майна ОСОБА_1 , впевнившись, що за її діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, а її дії залишаються таємними для персоналу магазину та покупців, товари, що стали об`єктом злочинного посягання, а саме: рюкзак зі штучної шкіри та два гель-пілінги для душу, остання сховала до власної сумки, не маючи на меті здійснювати оплату вказаного товару.

Продовжуючи реалізовувати свої злочинні наміри, діючи з корисливих мотивів, не маючи на меті розрахуватись за вказаний товар ОСОБА_1 , безперешкодно пройшла повз касову зону та вийшла з приміщення магазину, тим самим вчинивши таємне викрадення чужого майна.

В подальшому ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зникла, а викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, завдавши тим самим ТОВ «Стиль Д» матеріального збитку. За результатами проведеної судово-товарознавчої експертизи №1241/22 від 23.05.22 матеріальний збиток становить 551 грн. 65 коп.

Будучи допитаною в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнала повністю, надала покази, підтвердила вищевикладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаялась у вчиненому.

Вказала, що вона дійсно, 16 травня 2022 року, приблизно о 14.00 год. прийшла до магазину «Prostor», за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 40, де помітила рюкзак зі штучної шкіри та два гель-пілінги для душу, які вона взяла та сховала до власної сумки та пройшовши повз касову зону вийшла з магазину із викраденим товаром, проте в подальшому була затримана працівниками охорони магазину. Все викрадене майно добровільно повернула. Вказала, що вчинила крадіжку у зв`язку із тяжкими сімейними обставинами, оскільки в той час була в розпачі, не мала роботи та проживала разом з дітьми, що були на її утриманні.

Остання виразила готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просила суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Покази обвинуваченої в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння нею змісту обставин, добровільності та істинності її позиції.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують її особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченої. Суд, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, повторно, за вище встановлених обставин.

При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченої ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують її покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та збіг тяжких сімейних обставин.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Щодо обтяжуючої обставини, вказаної прокурором в обвинувальному акті, а саме рецидив злочину, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 34 КК України, рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Судом враховано Постанову Верховного Суду Касаційного Кримінального суду від 07.06.2018 року (справа № 203/921/16-к, провадження № 51-3129км18), в якій зазначено, що якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, передбачену у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом ч. 4 ст. 67 КК суд не може ще раз врахувати ні повторності, ні рецидиву злочину при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.

Оскільки дії ОСОБА_1 кваліфіковано судом за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме як викрадення чужого майна (крадіжку) «вчинену повторно» в умовах воєнного стану, суд не вбачає в її діях обтяжуючу покарання обставину - рецидив злочину.

Також, суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-нарколога (повідомила, що у зв`язку з минулим вирішенням питання про притягнення її до відповідальності за вживання наркотичних засобів, проте на даний час не вживає жодних заборонених речовин) раніше неодноразово судима за вчинення аналогічних корисливих злочинів проти власності, повідомила, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2005 та 2014 року народження, має задовільний стан здоров`я, не є інвалідом І чи ІІ групи, не одружена, вдова, не перебуває у стані вагітності, спосіб життя, повідомила, що офіційно не працює, проте має періодичні заробітки, позицію сторони обвинувачення та захисту щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченої до вчиненого, а саме наявність у неї розуміння неприйнятності вчинених нею дій у цивілізованому суспільстві; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини четвертої статті 185 КК України у виді позбавлення волі.

Відповідно до ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Як встановлено в ході судового розгляду, обвинувачена щиро покаялась у вчиненому діянні, активно сприяла розслідуванню даного кримінального правопорушення, суд враховує вартість вкраденого майна у сумі 551 грн. 60 коп., що повернуто власнику, а також дані про особу обвинуваченої, яка має на своєму утриманні двох неповнолітніх дітей, остання хоча раніше судима, проте була звільнення 28.01.2022 року по відбуттю строку покарання, обтяжуючих обставин не встановлено, то суд приходить до переконання про можливість призначення обвинуваченій основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України.

Згідно Постанови Верховного Суду від 18.09.2019 - каяттям є негативно забарвлене почуття, що поєднує в собі співчуття або жаль з приводу свого вчинку і почуття провини за його наслідки.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків злочину. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Обвинувачена щиро покаялась з приводу вчиненого, як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду, висловила жаль з приводу вчиненого, відшкодувала завдані збитки шляхом повернення викраденого майна, і вказала, що в подальшому таких протиправних діянь вчиняти не буде.

Підстав для звільнення від кримінальної відповідальності (за відсутності вмотивованого клопотання), звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України до обвинуваченої, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень) як нею самою так і іншими особами.

Дане остаточне покарання (позбавлення волі), на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченій ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України, та даних про її особу, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили, застосувавши положення ст. 72 КК України, зарахувавши в строк відбування покарання строк її попереднього ув`язнення з 16.05.2022 року до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання із врахуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк її попереднього ув`язнення з 16.05.2022 року до набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №1241/22 від 23.05.2022 року у розмірі 220 (двісті двадцять) грн.00 коп.

Речові докази у кримінальному проваджені:

- DVD-R диск 4.7 GB без серійного номеру з написом «Простор» - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- гель-пілінг для душу «Energy Vitamins» парфумований «Good girl»; гель-пілінг для душу «Energy Vitamins» парфумований «Ocean Kiss» та рюкзак зі штучної шкіри, передані на відповідальне збереження представнику потерпілого - залишити у володінні власника.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, захиснику та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Учасникам кримінального провадження роз`яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.

Суддя