Рішення № 105068576, 30.06.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2022Справа № 910/17946/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"Агротрейдхім"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг"

про стягнення 112 933,50 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агротрейдхім" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг" (далі - відповідач) про стягнення 112 933, 50 грн, з яких: 87 976, 50 грн основний борг, 2 538, 87 грн 3 % річних, 7 754, 08 грн інфляційні втрати та пеня у розмірі 14 664, 05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 04/0520 від 04.05.2020 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/17946/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та строк для подання заперечень на відповідь на відзив, якщо такі будуть - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позов, якщо такий буде подано - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

07.12.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Згідно ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, відповідач подав відзив з пропуском строку, який було надано судом на 7 днів, клопотання про його поновлення відповідачем не заявлено, ухвалу про відкриття провадження у справі отримано останнім 15.11.2021, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105481451236.

Відповідно до ч.5 ст. 165 ГПК України, копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи (позивачу) повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Відповідно до п.2 ч.6 ст. 165 ГПК України, до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (позивачу).

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач знав про існування даної справи, мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов.

З огляду на те, що представником відповідача відзив на позовну заяву подано з пропуском строку, встановленого судом, заяви про поновлення процесуального строку для подання відзиву не подано, відтак суд дійшов висновку залишити його без розгляду.

21.12.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.0.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агротрейдхім» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Констант Холдинг» ( далі - покупець) було укладено Договір постачання № 04/0520 (далі - договір), згідно п.1.1 Договору продавець зобов`язується передати у власність, а покупець приймати і оплачувати ветеринарні препарати та субстанції, кормові добавки ( в подальшому - товар) на умовах, викладених в цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування товару, одиниці виміру кількості товару та його кількість, ціна (з урахуванням відповідного варіанту оподаткування податком на додану вартість) кожної партії товару визначаються згідно видаткових накладних (що прирівнюються Сторонами до Специфікації), які є його невід`ємною частиною.

Товар передається партіями на підставі накладної, яка оформлюється згідно із замовленням. Замовлення на товар передається покупцем та приймається продавцем через представника по телефону (п. 2.1 договору).

Право власності на товар переходить в момент передачі товару після підписання покупцем видаткової накладної . Датою поставки товару є дата, зазначена у видатковій накладній (п. 3.1 договору).

Ціна товару, з врахуванням ПДВ, вказується в рахунку - фактурі та в видаткових накладних на товар. Ціна формується в національній валюті (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунок за товар здійснюється у безготівковому порядку в національній валюті України на умовах відстрочки платежу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару на склад покупця.

Моментом передачі товару у випадку його не зазначення вважається дата підписання покупцем видаткової накладної (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 7.2. договору при порушені строку оплати товару, встановленого в п. 5.1. даного Договору, покупець за вимогою постачальника сплачує останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості поставленого, але не оплаченого товару за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості.

Відповідно до п. 7.3. Договору в разі відсутності наступної партії товару до розрахунку за попередню партію (партії), кожна наступна оплата зараховується в погашення самого раннього боргу незалежно від того, посилання на яку накладну є в платіжному дорученні.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до « 31» грудня 2020 року в частині передачі товару покупцю, а в частині здійснення розрахунків - до моменту повного виконання покупцем своїх зобов`язань. Якщо між Сторонами не буде укладений новий договір або за двадцять календарних днів до закінчення строку дії даного Договору будь-яка із сторін письмово не попередить іншу сторону про припинення дії даного Договору, даний договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах (п. 10.1 договору).

На підставі видаткових накладних № 1177 від 03.09.2020, № 1442 від 30.10.2020, № 1518 від 13.11.2020, № 1586 від 30.11.2020 відповідачем було отримано товар, однак сплачено його вартість частково.

Згідно замовлення № 1196 від 02.09.2020 передано відповідачу товар на загальну суму 114 660, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1177 від 03.09.2020 р.

Дане замовлення було оплачено частково:

13.11.2020 на суму 12 197,00 грн;

30.11.2020 на суму 30 000,00 грн;

03.12.2020 на суму 20 000,00 грн;

09.12.2020 на суму 20 000,00 грн;

18.01.2020 на суму 30 000,00 грн.

Залишок заборгованості за видатковою накладною № 1177 від 03.09.2020 р. становить 2463 грн. 00 коп.

Згідно замовлення № 1473 від 30.10.2020 передано відповідачу товар на загальну суму 34 956, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1442 від 30.10.2020.

Згідно даного замовлення відповідачем оплата не проводилася. Таким чином, заборгованість за видатковою накладною № 1442 від 30.10.2020 р. становить 34 956,00 грн.

Згідно замовлення № 1551 від 13.11.2020 передано відповідачу товар на загальну суму 29 505,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1518 від 13.11.2020 р.

Згідно даного замовлення відповідачем оплата не проводилася. Таким чином, заборгованість за видатковою накладною № 1518 від 13.11.2020 р. становить 29 505,00 грн.

Згідно замовлення № 1618 від 30.11.2020 передано відповідачу товар на загальну суму 30 075 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1586 від 30.11.2020. Згідно даного замовлення відповідачем оплата не проводилася.

В подальшому листом від 30.06.2021 № 30/1 відповідач звернувся з проханням повернути частину товару.

На підставі видаткової накладної (повернення) № ТД-0000112 від 05.07.2021 р. було повернуто товару на суму 9 022,50 грн.

Як зазначає позивач, сума повернення даного товару було врахована у заборгованість за видатковою накладною № 1586 від 30.11.2020, а тому, заборгованість до 05.07.2021 р. становила 30 075,00 грн., а після 05.07.2021 р. - 21 052,50 грн.

Отже, за доводами позивача заборгованість з оплати товару становить 87 976, 50 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 14 664, 05 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 754, 08 грн та 3 % річних у розмірі 2 538, 87 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладених між сторонами договорів поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

За правовою природою укладений між сторонами Договір № 04/0520 від 04.05.2020 є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунок за товар здійснюється у безготівковому порядку в національній валюті України на умовах відстрочки платежу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару на склад покупця.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками обох сторін.

З огляду на приписи ч. 5 ст. 254, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та положення п.5.1 Договору, відповідач зобов`язаний був оплатити товар у строк до 03.10.2020 по видатковій накладній № 1177 від 03.09.2020; до 30.11.2020 по видатковій накладній № 1442 від 30.10.2020; до 13.12.2020 по видатковій накладній № 1518 від 13.11.2020 та у строк до 30.12.2020 по видатковій накладній № 1586 від 30.11.2020.

Проте, як свідчать матеріали справи, своїх зобов`язань з оплати поставленого товару відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 87 976, 50 грн.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором поставки № 04/0520 від 04.05.2020 у розмірі 87 976, 50 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 7 754. 08 грн, 3% річних у розмірі 2 538, 87 грн та пеню у розмірі 14 664, 05 грн, з яких:

- пеня у розмірі 2 974, 64 грн, 3% річних у розмірі 729, 30 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 566, 09 грн нараховані за період з 04.10.2020 по 03.11.2021 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною №1177 від 03.09.2020;

- пеня у розмірі 4368, 78 грн, 3% річних у розмірі 953, 87 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 968, 18 грн нараховані за період з 30.11.2020 по 27.10.2021, поставленого за видатковою накладною № 1442 від 30.10.2020;

- пеня у розмірі 3804, 92 грн, 3% річних у розмірі 788, 15 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 219, 18 грн нараховані за період з 14.12.2020 по 03.11.2021 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 1518 від 13.11.2020;

- пеня у розмірі 3 218, 68 грн, 3% річних у розмірі 67, 55 грн нараховані за період з 31.12.2020 по 03.11.2021 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 1586 від 30.11.2020.

Судом встановлено, що відповідач свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст.230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7.2. договору при порушені строку оплати товару, встановленого в п. 5.1. даного Договору, покупець за вимогою постачальника сплачує останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості поставленого, але не оплаченого товару за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не враховано, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 8 976, 27 грн (за видатковою накладною № 1177 від 03.09.2020 нараховано пеню у розмірі 2 740, 02 грн за період з 04.10.2020 по 04.04.2021; за видатковою накладною № 1442 від 30.10.2020 нараховано пеню у розмірі 2 260, 12 за період з 30.11.2020 по 30.05.2021; за видатковою накладною № 1518 від 13.11.2020 нараховано пеню у розмірі 1 954, 13 грн за період з 14.12.2020 по 14.06.2021; за видатковою накладною № 1586 від 30.11.2020 нараховано пеню у розмірі 2 022, 00 грн за період з 31.12.2020 по 30.06.2021).

Судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат та з урахуванням допущених помилок, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, а саме: 3 % річних у розмірі 2 537, 05 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 203, 89 грн.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг у розмірі 87 976, 50 грн, пеня у розмірі 8 976, 27 грн, 3% річних у розмірі 2 537, 05 грн та інфляційні втрати у розмірі 7 203, 89 грн.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В обґрунтування розміру заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, позивач зазначає, що 01.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агротрейдхім» (клієнт) та адвокатом Гайдук Оксаною Олександрівною (адвокат) укладено Договір № 01/10/21 про надання правничої допомоги.

За надання правничої допомоги в суді першої інстанції клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар в розмірі 5 000, 00 грн (п. 5.1 договору).

Гонорар сплачується протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виставлення рахунку - фактури (п.5.2 договору).

Відповідно до платіжного доручення № 1272 від 01.11.2021 ТОВ «Компанія «Агротрейдхім» сплачено адвокату 5 000, 00 грн за надання правничої допомоги.

Таким чином, наданими позивачем документами підтверджується, що у зв`язку із розглядом даної справи позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000, 00 грн.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Відповідачем не заявлялось клопотань про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір та витрати на правову допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агротрейдхім» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг" (пров. Тараса ШЕВЧЕНКА, буд.13, кв.44, м. Київ ,01001; ідентифікаційний код 43533211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"Агротрейдхім" (вул. Васильківська, буд. 34, м. Київ,03022; ідентифікаційний код 38454290) заборгованість у розмірі 87 976 (вісімдесят сім тисяч дев`ятсот сімдесят шість) грн 50 коп., пеню у розмірі 8 976 (вісім тисяч дев`ятсот сімдесят шість) грн 27 коп, 3 % річних у розмірі 2 537 (дві тисячі п`ятсот тридцять сім) грн 05 коп, інфляційні втрати у розмірі 7 203 (сім тисяч двісті три) грн 89 коп., судовий збір у розмірі у розмірі 2 144 (дві тисячі сто сорок чотири) грн 58 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 723 (чотири тисячі сімсот двадцять три) грн 74 коп

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 30.06.2022.

Суддя М.Є.Літвінова