Рішення № 105068577, 30.06.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2022Справа № 910/12180/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс I"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько - білоруське підприємство "Белавтодор - Україна"

про стягнення 826 017, 16 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс I" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько - білоруське підприємство "Белавтодор - Україна" (далі - відповідач) про стягнення 826 017, 16 грн, з яких: 703 500, 00 грн основний борг, пеня у розмірі 56 684, 46 грн, 3 % річних у розмірі 12 870, 12 грн та інфляційні втрати у розмірі 52 962, 58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови Договору № 140920- пт від 14.09.2020 в частині своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом за захистом свої прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2021 позовну заяву залишено без руху.

У встановлений судом строк позивачем було усунуто недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 30.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 судом відкрито провадження у справі № 910/12180/21; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

11.10.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог та вказав на те, що він є неналежним відповідачем в даній справі, оскільки за змістом укладеного Договору замовником є не відповідач, а Договір про спільну діяльність від 17.07.2017 року №Б/Н, в якому ТОВ "Белавтодор-Україна" є лише уповноваженою стороною на здійснення організаційно-управлінських повноважень.

Окрім того, відповідачем зазначено, що суму основного боргу в розмірі 703 500, 00 грн сплачено згідно платіжних доручень № 807 від 09.08.2021 у розмірі 600 000, 00 грн та № 997 від 30.08.2021 у розмірі 669 810, 13 грн.

Також відповідачем вказано, що у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів виставлення виконавцем рахунку на оплату порушено порядок проведення платежів за Договором, а тому у відповідача відсутній обов`язок по сплаті штрафних санкцій.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 30 000, 00 грн, у зв`язку з відсутністю документального підтвердження прийому передачі робіт між сторонами та обґрунтованого розрахунку розміру витрат.

21.02.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначає, що відповідачем було погашено основну заборгованість у розмірі 703 500, 00 грн та просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 150 771, 89 грн, а саме пеню у розмірі 75 434, 12 грн за період з 05.11.2020 по 30.08.2021, інфляційні втрати у розмірі 58 848, 30 грн за період з 05.11.2020 по 30.08.2021 та 3 % річних у розмірі 16 489, 46 грн.

Крім того, до заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем подано клопотання про повернення судового збору.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 252 Господарського процесуального кодексу України перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 відкрито провадження у справі № 910/12180/21 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач у даній справі міг скористатися наданим йому пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України правом на подання заяви про збільшення розміру позовних вимог до 06.10.2021 року включно (протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі).

Проте, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс I" про зменшення розміру позовних вимог б/н від 15.02.2022, надійшла до Господарського суду міста Києва 21.02.2022.

За приписами частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки строк на подання заяви про зменшення розміру позовних вимог у цій справі фактично закінчився після 06.10.2021, а така заява подана позивачем до суду лише 21.02.2022, суд на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про залишення без розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог б/н від 15.02.2022.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько - Білоруське підприємство «БЕЛАВТОДОР - Україна», яке є уповноваженою стороною в Договорі про спільну діяльність в будівництві від 17.07.2017 року та діє на виконання і на підставі Договору про спільну діяльність в будівництві від 17.07.2017 р від свого імені і від імені інших сторін цього договору (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс 1» (далі - виконавець) укладено Договір №140920-пт про надання послуг машинами, спецтехнікою та механізмами (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги машинами, спецтехнікою та механізмами, які визначені в додатках (специфікаціях) до даного договору на об`єктах замовника, а замовник приймає виконані послуги та оплачує їх вартість на умовах визначених в договорі та додатках до нього. Додатки до договору після його підписання сторонами є його невід`ємною частиною.

Послуги Техніки надаються виконавцем після підписання Сторонами Договору та Додатків до нього (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору час фактичного надання послуг фіксується уповноваженими на те представниками сторін (час початку та час закінчення надання послуги) в змінному рапорті та/або в інших документах, передбачених чинним законодавством України для даного виду послуги.

Замовник сплачує Виконавцю за надану послугу у відповідності до фактично відпрацьованого часу техніки (п. 2.3 договору).

Вартість послуг виконавця за цим Договором встановлюється у Додатках до даного Договору з урахуванням ПДВ за 1 годину роботи Техніки. У вартість послуги входять паливо-мастильні матеріали (ПММ), Оплата праці персоналу, що обслуговує Техніку, входить до ціни послуги (п. 3.1 договору).

Ціна, на послуги що є предметом даного Договору може бути змінена у разі коливання ціни на такі послуги на ринку та/або зміни ціни на паливно-мастильні матеріали, про Виконавець повідомляє Замовника за 1 календарний день до дати зміни ціни та у разі згоди Замовника з новою ціною, Сторони договору повинні в день зміни ціни на послугу підписати новий додаток з новою ціною. В разі незгоди Замовника з новою ціною та не підписання нового Додатку з новою ціною. Виконавець має право в односторонньому порядку відмовитись від подальшого виконання цього Договору. В разі відмови від виконання даного Договору на підставі даного пункту штрафні санкції за невиконання послуг до Виконавця не застосовуються, а фактично надані послуга повинні бути оплачені Замовником повністю (п. 3.2 договору).

Згідно п. 3.3. Договору сума Договору складається із суми вартості всіх підписаних сторонами актів прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 3.4. Договору оплата за надані послуги проводиться замовником на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг та рахунків - фактур виконавця шляхом перерахування грошових коштів на зазначений в договорі розрахунковий рахунок виконавця протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами Акту прийому - передачі наданих послуг.

Як встановлено п.6.6 договору у випадку прострочення оплати за надану послугу замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості за надану послугу.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до « 31» грудня 2020 року, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх, зобов`язань за цим Договором (п. 9.1 договору).

До договору № 140920-пт про надання послуг машинами, спецтехнікою та механізмами від 14.09.2020 сторонами погоджено специфікацію, в якій вказали найменування механізмів - Самоскид КрАЗ, Самоскид Tartа, вартість за одиницю - 750 грн/маш-год та будівельний об`єкт замовника - Будівництво автомобільної дороги загального користування місцевого значення Приморське - Лазурне у Херсонській області.

Позивачем було надано послуги відповідно до умов договору, що підтверджується актами здачі - приймання робіт (надання послуг) № 147 від 31.10.2020 на суму 337 500,00 грн.; № 171 від 30.11.2020 на суму 57 125, 00 грн та № 177 від 08.12.2020 на суму 23 250,00 грн.

Як зазначає позивач заборгованість по оплаті послуг за договором №140920-пт про надання послуг машинами, спецтехнікою та механізмами від 14.09.2020 становить 703 500, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 56 684, 46 грн, 3 % річних у розмірі 12 870, 12 грн та інфляційні втрати у розмірі 52 962, 58 грн.

Під час перебування справи в провадженні відповідачем подано докази сплати основної суми заборгованості в розмірі 703 500, 00 грн

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статтей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором надання послуг.

Статтею 901 ЦК України закріплено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено вище, на підставі Договору позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму в розмірі 703 500, 00 грн, що підтверджується зазначеними вище первинними доказами.

Відповідачем, в свою чергу, здійснено повну оплату вказаних послуг в розмірі 703 500, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 807 від 09.08.2021 у розмірі 600 000, 00 грн та № 997 від 30.08.2021 у розмірі 669 810, 13 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Таким чином, провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 703 500, 00 грн підлягає закриттю.

Заперечення відповідача щодо того, що він є неналежною стороною в даній справі повністю спростовуються матеріалами справи.

Так, зі змісту ч. 1 ст. 45 та ч. 2 ст. 4 ГПК України вбачається, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

У ст. 80 Цивільного кодексу України вказано, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Так, відповідачем у даній справі є юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Білоруське підприємство "Белавтодор-Україна", яке зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та має код 40023039, по суті відповідач вказує, що зобов`язаною за Договором стороною є Договір про спільну діяльність від 17.07.2017 року №Б/Н - уповноважена особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Білоруське підприємство "Белавтодор-Україна" 40023039.

При цьому, судом встановлено, що юридична особа у правовідносинах, які виникли з позивачем за Договором №140920-пт про надання послуг машинами, спецтехнікою та механізмами від 14.09.2020 діє за умовами Договору про спільну діяльність в будівництві від 17.07.2017 (укладено між ТОВ "Спільне Українсько-Білоруське підприємство "Белавтодор-Україна" та Відкритими акціонерними товариствами "Дорожно-строительный трест №2, г. Гомель", "Дорожно-строительный трест №4, г. Брест" та "Дорожно-строительный трест №6") як уповноважена особа з індивідуальним податковим номером 100006740.

З наведеного слідує, що сторонами Договору про спільну діяльність в будівництві від 17.07.2017, у відповідності до ст. 1138 ЦК України, є ТОВ "Спільне Українсько-Білоруське підприємство "Белавтодор-Україна" та Відкрите акціонерне товариство "Дорожно-строительный трест №2, г. Гомель", "Дорожно-строительный трест №4, г. Брест" та "Дорожно-строительный трест №6".

Якщо договір простого товариства пов`язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов`язаннями незалежно від підстав їх виникнення (ст. 1138 ЦК України).

Цей Договір про спільну діяльність в будівництві від 17.07.2017 за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність та за своєю суттю являється договором простого товариства, відтак зобов`язання має виконуватись за рахунок майна (активів) спільної діяльності вказаного Договору.

При цьому, трактування відповідачем його статусу у даній справі не відповідає вимогам ГПК України, адже відповідачем у справі не може бути "Договір…", а лише окремо визначена юридична особа.

Тобто, суд зауважує, що доцільніше зазначити, що відповідачем у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Білоруське підприємство "Белавтодор-Україна" ідентифікаційний код 40023039 (яке діє як уповноважена особа за Договором про спільну діяльність від 17.07.2017 б/н з індивідуальним податковим номером: 100006740), оскільки заміна сторони відповідача в даному випадку є безпідставною та такою, що не відповідає суті укладеного між сторонами правочину.

Судом також встановлено, що відповідач у встановлений п. 3.4 Договору строк свого обов`язку по перерахуванню коштів в повному обсязі не виконав, здійснивши погашення суми боргу з порушення цього строку, допустивши таким чином прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Необхідно зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В той же час згідно з нормою ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 343 ГК України, платники і одержувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі установ банку. Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. У разі затримки зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта банки сплачують на користь одержувачів грошових коштів пеню у розмірі, що передбачається угодою про проведення касово-розрахункових операцій, а за відсутності угоди про розмір пені - в розмірі, встановленому законом. Платник зобов`язаний самостійно нараховувати пеню на прострочену суму платежу і давати банку доручення про її перерахування з наявних на рахунку платника коштів.

Як встановлено п.6.6 договору у випадку прострочення оплати за надану послугу замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості за надану послугу.

Позивачем здійснено нарахування пені наступним чином:

За актом № 147 від 31.10.2020 на суму 337 500, 00 грн здійснено нарахування за період з 05.11.2020 по 30.06.2021;

За актом № 171 від 30.11.2020 на суму 342 750, 00 грн здійснено нарахування за період з 04.12.2020 по 30.06.2021;

За актом № 177 від 08.12.2020 на суму 23 250, 00 грн здійснено нарахування за період з 14.12.2020 по 30.06.2021;

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не враховано, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 45 075, 93 грн (здійснено розрахунок за трьома актами окремо, а саме: за актом № 147 від 31.10.2020 на суму 337 500, 00 грн здійснено нарахування пені за період з 05.11.2020 по 05.05.2021; за актом № 171 від 30.11.2020 на суму 342 750, 00 грн здійснено нарахування за період з 04.12.2020 по04.06.2021; за актом № 177 від 08.12.2020 на суму 23 250, 00 грн здійснено нарахування за період з 14.12.2020 по 14.06.2021).

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних у розмірі 12 870, 12 грн та суму інфляційних втрат у розмірі 52 962, 58 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Як вбачається з розрахунку позивача, останнім нараховано 3 % річних на суму 337 500, 00 грн за період з 31.10.2020 по 29.11.2020, потім на суму 680 250, 00 грн за період з 30.11.2020 по 07.12.2020 та на суму 703 500, 00 грн за період з 08.12.2020 по 30.06.2021.

Судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за кожним актом окремо, а саме:

- За актом № 147 від 31.10.2020 на суму 337 500, 00 грн здійснено нарахування за період з 05.11.2020 по 30.06.2021;

- За актом № 171 від 30.11.2020 на суму 342 750, 00 грн здійснено нарахування за період з 04.12.2020 по 30.06.2021;

- За актом № 177 від 08.12.2020 на суму 23 250, 00 грн здійснено нарахування за період з 14.12.2020 по 30.06.2021;

Всього нараховано 3 % річних на суму 12 805, 73 грн за трьома актами, інфляційні втрати за перерахунком суду становлять більший розмір, а тому в межах позовних вимог підлягають задоволенню у розмірі 52 962, 58 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 30 000, 00 грн, то суд

Вирішуючи питання щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько - білоруське підприємство "Белавтодор - Україна" витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши подані до матеріалів справи докази, суд зазначає, що заявником не дотримано вимог частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зі змісту якої вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Не надано заявником ані Акту приймання-передачі наданих послуг на підтвердження факту надання послуг, що передбачено Договором про надання юридичних послуг (адвокатської) діяльності від 05.02.2019, ані рахунку на оплату послуг, виставленого адвокатом, який містив би інформацію про час, витрачений на вчинення необхідних дій, конкретизації обсягу наданих фахівцем у галузі права послуг та (за необхідності) вартість кожної з послуг окремо.

Отже оцінивши в сукупності надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що витрати на правову допомогу у розмірі 30 000, 00 грн не підтверджені жодними доказами, а тому суд приходить до висновку про відмову у їх задоволенні.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 45 075, 93 грн, 3% річних у розмірі 12 805, 73 грн та інфляційні втрати у розмірі 52 962, 58 грн.

Щодо клопотання позивача про повернення судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 12 390, 26 грн, що підтверджується платіжним дорученням №43 від 21.07.2021

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було сплачено суму основного боргу у розмірі 703 500, 00 грн після відкриття провадження у справі.

Таким чином, після сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 703 500, 00 грн, ціна позову становить 122 517, 16 грн, з яких: пеня 56 684, 46 грн, 3 % річних у розмірі 12 870, 12 грн та інфляційні втрати у розмірі 52 962, 58 грн, то судовий збір становить 2 481, 00 грн.

Статтею 1 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір це - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Частиною першою статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки, провадження у справі підлягаю закриттю в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 703 500, 00 у зв`язку з відсутністю предмета спору, то суд вважає, що сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню у розмірі 9 909, 26 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 231, 236 - 238, 240 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс I" задовольнити частково.

2. Закрити провадження в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 703 500, 00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько - білоруське підприємство "Белавтодор - Україна" (вул. Ризька, буд. 73-Г, оф. 7, м. Київ, 04060; ідентифікаційний код 40023039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс I" (мікрорайон Діброва, буд. 1В, приміщення 6, м. Новодністровськ, Чернівецька область, 60236; ідентифікаційний код 35876701) пеню у розмірі 45 075 (сорок п`ять тисяч сімдесят п`ять) грн 93 коп, 3 % річних у розмірі 12 805 (дванадцять тисяч вісімсот п`ять) грн 73 коп, інфляційні втрати у розмірі 52 962 (п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн 58 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 244 (дві тисячі двісті сорок чотири) грн 62 коп.

4. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс I" (мікрорайон Діброва, буд. 1В, приміщення 6, м. Новодністровськ, Чернівецька область, 60236; ідентифікаційний код 35876701) судовий збір у розмірі 9 909 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`ять) грн. 26 коп.

5. В решті заявлених позовних вимог відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 30.06.2022.

Суддя М.Є.Літвінова