Рішення № 104928058, 24.05.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9239/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді Бенца К.К.,

при секретарі Курбатова Д.Л.

з участю :

представника позивача Осадчук А.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Ужгород цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи без самостійних вимог на предмет спору : приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Публічного акціонерноготовариства «ІдеяБанк», треті особи без самостійних вимог на предмет спору : приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимогиобгрунтовує тим,що 24.06.2016 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір за № V03.101.18431 згідно з яким ПАТ «Ідея Банк» надав ОСОБА_2 , а остання отримала суму кредиту у розмірі - 34 390,00 гривень , строком на 72 місяців , зі сплатою процентів в розмірі 4,0000 % річних.

21.08.2020 року ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження позивач дізнався, що 26.09.2017 року постановою державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Івано-Франківськ), відкрито виконавче провадження № 54772873 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. № 1348 від 18 серпня 2017 року про звернення стягнення на предмет невиплачених в строк грошових коштів на підставі кредитного договору № V03.101.18431 від 24.06.2016, що становить загальну суму 39128,39 грн.

Позивач вважає, що виконавчий напис № 134 від 18.08.2017 року вчинено з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, як наслідок, неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису про звернення стягнення предмет невиплачених в строк грошових коштів на підставі кредитного договору № V03.101.18431 від 24.06.2016 року.

Позивач зазначає, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус, третя особа, не отримувала від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення: оригінал кредитного договору, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Розрахунок боргу, здійснення відповідачем щодо наявності грошового зобов`язання позивача по кредиту, процентах річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника.

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому напису зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача та не відповідє дійсній сумі заборгованості.

Позивач вважає виконавчий напис незаконним, безпідставним та таким, що не підлягає виконанню.

Позивач вважає, що зазначений виконавчий напис суперечить вимогам чинного законодавства України.

Позивач вважає, що вчинення вказаного виконавчого напису не відповідає вимогам загального та спеціального законодавства, яким регулюється здійснення даної процедури, зокрема у документах, на підставі яких вчинявся виконавчий напис, відсутні докази безспірності заборгованості боржника перед кредитором, документами не підтверджується безспірність розміру заборгованості.

Позивач вважає, що виконавчий напис було видано з порушеннями вимог діючого законодавства, через недотримання приписів щодо видачі нотаріусами виконавчих написів, а також спірністю вимог, на виконання яких такий напис було видано, невідповідністю фактичного боргу тому, який було визначено нотаріусом у виконавчому написі.

Зокрема, вчинено виконавчий написза відсутності передбачених законодавством документів,що підтверджувалиб безспірність його заборгованості перед відповідачем, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Позивач стверджує, що нотаріусне перевірив безспірність заборгованості.

Окрім того, позивач вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню виходячи також з наступного .

Позивач вказує на те, що у спірних правовідносинах приватний нотаріус не дотримався всіх вимог, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій та ст. 88 Закону України «Про нотаріат», а тому вчинений з порушеннями виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Затакихобставин,позивач, вважає, що виконавчийнаписвчиненийз порушенням приписів чинногозаконодавства, заборгованість,зазначена увиконавчому написі,на моментйого вчиненнябула спірною,а відтак проситьсудухвалитирішення,якимвизнати виконавчий напис зареєстрований вреєстрі за № 1348 який виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем від 18 серпня 2017 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ІдеяБанк» невиплачені в строк грошові кошти на підставі кредитного договору № V03.101.18431 від 24 червня 2016 року укладеного між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_3 таким,щоне підлягає виконанню.

Позиція сторін справи :

В судове позивач не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав повністю , просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник ПАТ «Ідея Банк» в судове засідання не зявився. Подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечує, вважає його безпідставним та необґрунтованим, а виконавчий напис, вчинений 18.08.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М вважає таким що в повній мірі відповідає вимогам винного законодавства та підлягає виконанню. На виконання Переліку для одержання виконавчого напису по кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями АТ «Ідея Банк» надало нотаріусу всі необхідні документи для вчинення приватним нотаріусом 18.08.2017 року виконавчого напису № 1348. Також зазначає, що АТ «Ідея Банк» надіслало позивачу вимогу про усунення порушення кредитних зобовязань від 27.06.2017 року. Просив відмовити у задоволенні позову та провести розгляд справи без його участі.

Третя особа, безсамостійних вимогна предметспору :Приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуГуревічов О.М. в судовезасідання повторно нез`явився будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Третя особа, безсамостійних вимогна предметспору :Ужгородський міськийвідділ державноївиконавчої службиПівденно-Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Івано-Франківськ) не забезпечив явку свого представника в судовезасідання , хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

12.03.2021 року та 17.03.2021 року представником відповідача подано до суду клопотання про надання копії позовної заяви та додатків.

05.04.2021 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву.

15.04.2021 року представником позивача подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

19.04.2021 року представником позивача подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

12.07.2021 року представником позивача подано клопотання про витребування доказів.

22.12.2021 року представником позивача подано до суду заяву про розгляд клопотання про витребування доказів без його участі.

29.03.2022 року представником відповідача подано до суду на виконання ухвали суду оригінали письмових доказів;

17.05.2022 року представником відповідача подано до суду клопотання про повернення оригіналів письмових доказів.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

01.10.2020 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 308/9239/20 та призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.

22.12.2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду клопотання представника позивача ОСОБА_4 про витребування докаів задоволено.

28.02.2022 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Заслухавши вступне слово представника позивача, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення длярозгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Заправиламич.1ст.13ЦПКУкраїнисудрозглядаєсправинеінакшеякзазверненням особи, поданимивідповіднодоцьогоКодексу,вмежах заявлених нею вимог іна підставі доказів, поданихучасниками справиабовитребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповіднодоч.1ст.81ЦПКУкраїникожнасторонаповиннадовеститіобставини,на які вона посилаєтьсяякнапідставусвоїх вимогабозаперечень,крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5.даної статтіпередбачено,що докази подаються сторонамита іншими учасникамисправи, ач.6 що доказуванняне може ґрунтуватися наприпущеннях.

Згіднозч.7ст.81ЦПКУкраїнисуд неможезбиратидокази, щостосуються предмета спору, звласноїініціативи,крімвитребування доказівсудомувипадку, коли він має сумнівиу добросовісному здійсненні учасникамисправи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щододоказів, атакож іншихвипадків, передбачених цим Кодексом.

Доказамиєбудь-якідані,напідставіякихсудвстановлює наявністьабо відсутність обставин (фактів), щообґрунтовують вимогиізапереченняучасників справи,таінших обставин, якімають значення длявирішеннясправи(ч.1ст.76ЦПКУкраїни).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин :

Перевіряючиобставинисправи,судомвстановлено,що24червня 2016року міжПАТ «ІдеяБанк» та ОСОБА_3 було укладеноКредитний договір№ V03.101.18431 , згідно з яким ПАТ «Ідея Банк» надав ОСОБА_3 , а остання отримала суму кредиту у розмірі - 34 390,00 гривень , строком на 72 місяців , зі сплатою процентів в розмірі 4,0000 % річних.

Як встановлено судом, 18 серпня 2017 року приватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуГуревічов О.М. буловчиненовиконавчийнапис,який зареєстровано в реєстрі за №1348, якимзапропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ІдеяБанк» невиплачені в строк грошові кошти на підставі кредитного договору № V03.101.18431 від 24 червня 2016 року укладеного між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_3 за період з 25.12.2016 року по 27.06.2017 року в розмірі 39 128,39 грн.

Постановою старшого державного виконавця Ужгородського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Хайнас Р.М. від 26.09.2017 року відкрито виконавче провадження № 54772873 з виконання виконавчого напису №1348 від 18.08.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міськогонотаріального округуГуревічев О.М. простягненняз ОСОБА_1 на користьПАТ «ІдеяБанк» в рахунок примусового стягнення заборгованості по кредитному договору № V03.101.18431 від 24.06.2016 року в розмірі 39128,39 грн.

Судом встановлено, що 11.10.2017 року старшим державним виконавцем Ужгородського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Хайнас Р.М. при примусовомувиконанні виконавчогонапису №1348від 18.08.2017року винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_3 .

Надаючиправовуоцінкуспірнимправовідносинам,щовиниклиміжсторонамиу справі, суд виходить знаступного.

Згідно з п. 4ст. 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Порядоквчинення виконавчихнаписів визначається положеннямиЗаконуУкраїни «Пронотаріат» (в редакції яка діяла станом на час вчинення виконавчого напису), Порядком вчинення нотаріальних дійнотаріусамиУкраїни, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012р. №296/5; постановою Кабінету Міністрів Українивід 29.06.1999р. №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадитьсяу безспірному порядку напідставі виконавчих написівнотаріусів»

За загальним правилом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першоюстатті 39 Закону України «Про нотаріат»(далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Закономта іншими актами законодавства України.

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Згідно з частиною першоїстатті 1 Закону України «Про нотаріат»нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвяченаГлава 14 Закону «Про нотаріат»та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно достатті 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже,відповіднеправостягувача,зазахистомякоговінзвернувсядонотаріуса,повинноіснувати намоментзвернення.Таксамонамоментзверненнястягувачадо нотаріусаіззаявоюпро вчинення виконавчогонаписуповиннаіснувати й,крімтого,такожбути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Саме такаправовапозиціявикладенаупостанові ВерховногоСуду Українивід05 липня 2017 рокуусправі№6- 887цс17, у постанові ВерховногоСуду від18червня2018 рокуусправі №199/183/17, упостановівід04липня2018рокуусправі№757/29988/17, у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16 та постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинноюПостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п. 4ст. 254 КАС України(в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22.02.2017, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.

Постановаабо ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (стаття 255 КАС України).

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Таким чином, вчиняючи 18 серпня 2017 року виконавчий напис №1348, приватний нотаріус Гуревічов О.М. неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису №1348 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей87,88 Закону України «Про нотаріат»та Переліку документів.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, аналогічна правова позиція викладена у п.95 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі №910/10374/17.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом18 серпня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.Укладений між банком та позивачем кредитний договір № V03.101.18431 від 24 червня 2016 року, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна правовапозиціявикладенау постановіВеликоїПалатиВерховного Суду від 21 вересня 2021 року по справі № 910/10374/17.

Щостосуєтьсястрокупротягомякоговчиняється виконавчийнапис,суд зазначає наступне.

Пунктом1ст.6Конвенціїпрозахистправлюдиниіосновоположнихсвобод (далі Конвенція), ратифікованої ЗакономУкраїнивід17липня1997р.№475/97-ВР«Про ратифікацію Конвенції про захистправлюдиниіосновоположнихсвобод1950року,Першогопротоколу та протоколів №2,4,7 та 11до Конвенції», яканабрала чинності дляУкраїни11 вересня 1997р., передбачено,що коженмає право нарозгляд йогосправи судом.

Європейськийсудзправлюдини,юрисдикціяякогопоширюєтьсянавсіпитаннятлумаченняізастосуванняКонвенції(п.1ст.32Конвенції),наголошує,щопозовнадавністьцезаконнеправоправопорушникауникнутипереслідуванняабопритягненнядосудупіслязакінченняпевногоперіодупісляскоєнняправопорушення.Термінпозовноїдавності,щоєзвичайнимявищемунаціональнихзаконодавствахдержавучасниківКонвенції,виконуєкільказавдань,утомучислізабезпечуєюридичнувизначеністьтаостаточність,запобігаючипорушеннюправвідповідачів,якіможутьтрапитисьуразіприйняттясудомрішеннянапідставідоказів,щосталинеповнимичерезспливчасу(п.570рішеннявід20вересня2011р.зазаявою14902/04усправіВАТ«Нафтовакомпанія«Юкос»протиРосії»;п.51рішеннявід22жовтня1996р.зазаявами№22083/93,22095/93усправі«СтаббінгстаіншіпротиСполученогоКоролівства»).

Відповіднодо ст.257ЦКУкраїни загальнапозовнадавність встановлюється тривалістю утрироки.

Прицьомувідповіднодоч.1ст.261ЦКУкраїни перебігпозовноїдавності починаєтьсявід дня, колиособадовідаласяабомогладовідатисяпропорушеннясвогоправа абопроособу,яка його порушила.

Відповідност.88ЗУ«Пронотаріат»визначено,щовиконавчийнаписвчиняєтьсянотаріусомзаумови,щозднявиникненняправавимогиминулонебільшетрьохроків.

Якщодлявимоги,заякоювидаєтьсявиконавчийнапис,закономвстановленоінший строк давності, виконавчийнаписвидаєтьсяумежахцьогостроку.

Відповіднодо статті256ЦКУкраїни позовнадавність-цестрок,умежах якого особа може звернутисядосудузвимогоюпрозахист свогоцивільногоправаабо інтересу. Сплив позовної давності,прозастосуванняякоїзаявленостороною успорі, єпідставою для відмови упозові.

Відповіднодо ст.253ЦКУкраїни перебігстрокупочинаєтьсязнаступногодня після відповідної календарноїдатиабонастанняподії,зякою пов`язанойогопочаток. Перебіг загальноїіспеціальноїпозовноїдавностіпочинаєтьсяздня,коли особадізналасяабо могла дізнатисяпропорушеннясвогоправа або проособу,якайогопорушила (ч.1ст.261ЦКУкраїни). Початок перебігупозовної давності співпадає змоментом виникнення узацікавленоїсторониправана позов,тобто можливості реалізувати своєправов примусовомупорядкучерезсуд.

Отже,уразіненалежноговиконанняпозичальникомзобовязаньзакредитнимдоговоромпозовнадавністьзавимогамикредиторапроповерненнякредитнихкоштівтапроцентівзакористуваннякредитом,поверненняякихвідповіднодоумовдоговорувизначеноперіодичнимищомісячнимиплатежами,повиннаобчислюватисязмоментунастаннястрокупогашеннячерговогоплатежу.

Згіднозі ст.266ЦКУкраїни зіспливомпозовноїдавності доосновноївимоги вважається, щопозовнадавністьспливлаідододатковоївимоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 зробила такий висновок про застосування вказаної норми права: «Строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбаченийстаттею 88Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленоюЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку» (пункт 80 вказаної постанови).

Пунктами3.1.3.5.Глави16розділуІІПорядку№296/5передбачено,щонотаріусвчиняєвиконавчінаписи:якщоподанідокументипідтверджуютьбезспірністьзаборгованостіабоіншоївідповідальностіборжникапередстягувачем;заумови,щозднявиникненняправавимогиминулонебільшетрьохроків,аувідносинахміж підприємствами,установамита організаціями-небільше одногороку.Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком №1172.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з порушенням нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не вбачає необхідності надавати правову оцінку іншим аргументам позовної заяви.

Такимчином,правопозивачауданомувипадкупорушене івонопідлягає судовому захистуу спосіб,визначенийпозивачем, якийвідповідаєзакону.

Виходячизправовоїприроди виконавчого напису, якийєвиконавчимдокументом, суд відповідно дозаявленихпозовних вимог,зметою ефективного захисту порушеного правапозивача, вважає за можливезастосувати такийспосібзахиступравпозивача,як визнання виконавчого напису таким, щонепідлягає виконанню.

Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 18.08.2017 були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.

Відповіднодост.89ЦПКУкраїни, суд оцінюєдокази засвоїмвнутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьсянавсебічному,повному, об`єктивномута безпосередньому дослідженні наявних усправі доказів. Жодендоказ немає длясуду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємнийзв`язок доказівв їхсукупності.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD ) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З урахуваннямвсіхобставинсправи,враховуючивимогист.81ЦПКУкраїни-кожнастороназобов`язанадовеститіобставини,наяківона посилається,якнапідставу своїхвимогізаперечень,виходячизпринципупроцесуальногорівноправ`ясторін,тавраховуючи обов`язоккожної сторонидовеститіобставини,наяківонапосилається,виходячиізпринципів розумностітасправедливості,оцінюючиналежність,допустимість,достовірністьтадостатністькожногодоказу окремо,атакож достатністьівзаємнийзв`язоквїхсукупностіза своїмвнутрішнімпереконанням,щоґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивномутабезпосередньомудослідженню наявнихусправідоказів,враховуючиправовупозицію викладенуупостановіВеликої ПалатиВерховногоСуду від 21 вересня 2021 року по справі № 910/10374/17, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому його слід визнати таким, що не підлягає виконанню, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Щодо розподілу судових витрат:

Частинами першою-другоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповіднодоп.1ч.2ст.141ЦПКУкраїни,уразізадоволення позову,судові витрати покладаються навідповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 87,88 Закону України «Пронотаріат», главою16розділуIIПорядкувчиненнянотаріальнихдійнотаріусамиУкраїни,затвердженогоНаказом Міністерства юстиціїУкраїни22.02.2012р.№296/5, ст.ст. 12,13, 258-259,268,272-273 ЦПК України,суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи без самостійних вимог на предмет спору : приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за № 1348, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, 18 серпня 2017 року щодо звернення стягнення на предмет невиплачених в строк грошових коштів на підставі кредитного договору № V03.101.18431 від 24 червня 2016 року укладеного між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_3 .

Стягнути з Публічного акціонерноготовариства«ІдеяБанк» (місце знаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11,МФО: 336310, індивідуальний податковий номер 193908109156 код ЄДРПОУ 19390819) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ,зареєстрованааадресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщовсудовомузасіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судовогорішенняабо уразірозглядусправи (вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасниківсправи, апеляційна скарга на рішеннясуду подається протягом тридцяти днів здняскладення повногосудовогорішення (ч.1ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішеннясудунабирає законноїсилипісля закінченнястрокудляподання апеляційної скарги всімаучасникамисправи,якщоапеляційнускаргу небуло подано. Уразіподання апеляційної скарги рішення, якщойогоне скасовано,набирає законної силипісля повернення апеляційної скарги, відмови увідкриттічизакриття апеляційного провадженняабоприйняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1,2 ст.273ЦПК України).

Учасниксправи,якому повнерішеннянебуловрученеуденьйогопроголошення або складення, маєправона поновлення пропущеного строкуна апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга поданапротягом тридцятиднівздня вручення йомуповного рішення (п.1ч.2 ст.354 ЦПКУкраїни).

Строкнаапеляційнеоскарженняможебутитакожпоновленийвразіпропускуз інших поважних причин(ч.3ст.354ЦПКУкраїни).

Учасникисправи:

Позивач- ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ,зареєстрованааадресою: АДРЕСА_1 );

Відповідач Публічнеакціонернетовариство«Ідея Банк» (місце знаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11,МФО: 336310, індивідуальний податковий номер 193908109156 код ЄДРПОУ 19390819);

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору : приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5) ,

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору : Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (місце знаходження: 88000, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10)

Дата складання повного тексту судового рішення - 02.06.2022 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца