Ухвала суду № 10484502, 08.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2010 р. м. КиївК-18735/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Уманської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.08.2007

у справі № 07/1247 Господарського суду Черкаської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лада»

до Уманської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області

за участю прокурора Черкаської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.06.2004, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.08.2007,позов задоволено: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення Уманської ОДПІ від 03.03.2004 № 000452301/0 та від 06.04.2004 № 000452301/1 про визначення ТОВ «Лада»за непрямими методами податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 21705,10 грн., в тому числі 19538,00 грн. основний платіж і 2167,10 грн. штрафні (фінансові) санкції; від 03.03.2004 № 000462301/0 та від 06.04.2004 № 000462301/1 про визначення ТОВ «Лада»податкового зобовязання за непрямими методами з ПДВ у 20115,80 грн., в тому числі 14511,00 грн. основний платіж та 5604,80 грн. штрафні (фінансові) санкції, від 03.03.2004 № 000472301/0 про зобовязання ТОВ «Лада»сплатити штраф у сумі 1794,42 грн., застосований на підставі ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», від 06.04.2004 № 0000182303/1/44116473 про зобовязання ТОВ «Лада»сплатити штраф у сумі 1953,45 грн., застосований ж тих же підстав.

Судові рішення вмотивовані висновком про відсутність встановлених законом підстав для визначення ТОВ «Лада»податкових зобовязань за непрямими методами; про правомірне віднесення товариством до валових витрат в податковому обліку за ІІІ квартал 2002 року витрат на телефонізацію в сумі 666,67 грн., що не перевищує пяти відсотків сукупної балансової вартості основних фондів на початок 2002 року; посиланням на встановлений в судовому процесі факт видачі грошових коштів у сумі 7177,68 грн. в позику громадянкам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а не під звіт, як зазначено в акті перевірки від 01.03.2004 № 353/23-1-22802616; про невідповідність дій ОДПІ щодо направлення податкових повідомлень-рішень від 06.04.2004 № 000452301/1, № 000462301/1 підпункту 19.3.6 пункту 19.6 ст. 19 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІІІ), а від 06.04.2004 № 0000182303/1/44116473 пункту 1.2 ст. 1 цього Закону, ст.ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування».

В касаційній скарзі Уманська ОДПІ просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суд встановив, що фактичною підставою для визначення ТОВ «Лада»податкових зобовязань та для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно із податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 01.03.2004 № 353/23-1-22802616 про заниження ТОВ «Лада»валового доходу за 2003 рік на 72562,00 грн. внаслідок не включення до валового доходу 18625,00 грн. доходу від надання послуг з переробки давальницької сировини (жерсті), отриманої від ВКФ «Авеста»за товарними накладними від 22.05.2003 № 218, від 02.06.2003 № № 241, 242, від 26.06.2003 № 288, від 07.07.2003 № 324, від 14.07.2003 № 347, від 28.07.2003 № № 383, 384, від 31.07.2003 № 585, від 26.08.2003 № 662, від 27.11.2003 № 901, та доходу від продажу ВКФ «Авеста»кришки металевої в загальній сумі 64725,44 грн. згідно товарних накладних від 12.06.2003 № 147, від 19.06.2003 № 11, від 01.08.2003 № 194, від 01.10.2003; завищення валових витрат в податковому обліку за ІІІ квартал 2002 року на 666,67 грн. внаслідок включення до валових витрат вартості телефонного номеру, замість амортизації цих витрат як витрат на придбання основних фондів 2 групи; заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість за червень, серпень, жовтень, грудень 2003 року на загальну суму 14511,00 грн. внаслідок не оподаткування операцій з надання послуг по виготовленню продукції (кришки металевої) з давальницької сировини та операцій з продажу кришки металевої ВКФ «Авеста»за вище вказаними товарними накладними.

За висновком акту перевірки ТОВ «Лада»порушило пункт 2.5 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, видавши 18.07.2002, 04.05.2003, 01.06.2003, 08.06.2003, 22.06.2003, 29.06.2003 під звіт готівкові кошти в загальній сумі 7813,81 грн. без повного звіту працівників за використання готівки, виданої під звіт до цього.

Підстави для визначення суми податкового зобовязання за непрямим методом визначені підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, відповідно до якого, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Підставу для визначення суми податкового зобовязання за непрямим методом, визначену останнім реченням цього підпункту, слід розуміти як розбіжність між показниками податкової декларації та наявними у платника податків на момент його перевірки контролюючим органом документами обліку, в тому числі, якщо дані документів обліку не включені до податкової декларації. Це випливає зі змісту наведеної норми, яка не містить застережень стосовно того, в більшу чи меншу сторону відхиляються показники декларації порівняно від даних документів обліку.

Тому висновок суду про відсутність підстав для визначення позивачу сум податкових зобовязань за непрямим методом не можна визнати таким, що відповідає правильному застосуванню підпункту 4.3.1 пункту 4.3 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ. Застосувавши цей метод, ОДПІ визначила розрахунковим шляхом, використавши дані обліку позивача стосовно операцій з переробки давальницької сировини, отриманої від цього ж замовника, кількість виготовленої позивачем продукції (кришки металевої) на замовлення ВКФ «Авеста»з давальницької сировини, на передачу якої були виписані товарні накладні від 22.05.2003 № 218, від 02.06.2003 № № 241, 242, від 26.06.2003 № 288, від 07.07.2003 № 324, від 14.07.2003 № 347, від 28.07.2003 № № 383, 384, від 31.07.2003 № 585, від 26.08.2003 № 662, від 27.11.2003 № 901, виявлені під час перевірки позивача, дохід від переробки якої не був відтворений позивачем в податковому обліку.

За визначенням абзацу ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 9 цього Закону встановлені вимоги щодо обовязкових реквізитів первинних облікових документів. Згідно з цією нормою первинні облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Товарні накладні, на підставі яких ОДПІ встановила розбіжності показників податкових декларацій з даними обліку (не підтвердження розрахунків, наведених у декларації, наявними документами обліку), підлягали оцінки в судовому процесі на предмет їх відповідності вимогам, яким повинен відповідати первинний документ, оскільки в залежності від цього можна зробити висновок про наявність таких розбіжностей та правомірності донарахування контролюючим органом суми податкового зобовязання. Вказані товарні накладні, однак, не отримали оцінки в рішенні суду першої інстанції. Відсутній і висновок суду апеляційної інстанції щодо оцінки цих накладних як первинних облікових документів. Посилання апеляційного суду на висновок експертизи від 30.03.2007 № 9260/9261 про невідповідності цих накладних вимогам, встановленим законом щодо первинних документів, без власне оцінки судом цих доказів суперечить статтям 81 та 86 КАС України. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що відповідно до частини 1 ст. 81 КАС України висновок експерта може мати значення доказу, якщо він стосується обставин, зясування яких потребує спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо. Оцінка ж документу на предмет його відповідності вимогам закону таких знань не потребує, а тому в судовому рішенні таку оцінку вправі дати тільки суд.

Оцінка товарних накладних, що слугували підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання, вимагала, крім іншого, зясування у позивача питання щодо отримання цих накладних, їх зберігання окремо від інших документів з огляду виявлення їх під час перевірки у виробничому приміщенні внаслідок інвентаризації. У справі є лише пояснення позивача про нікчемність цих товарних накладних. Разом з тим, в акті перевірки зазначено, що накладні на відпуск жерсті підписані директором ВКФ «Авеста»ОСОБА_4, головним бухгалтером ОСОБА_5 (накладна № 218 від 22.05.2003), містять відтиски печатки ВКФ «Авеста», кількісні показники операцій, а накладні на відпуск кришки металевої підписи директора ТОВ «Лада»ОСОБА_6, начальника цеха ОСОБА_7, кількісні та вартісні показники операцій (а.с.16,17 т.1). З врахуванням цього суду слід було зробити висновок, настільки доводи позивача щодо нікчемності товарних накладних на відпуск йому ВКФ «Авеста»жерсті та товарні накладні на відпуск позивачем кришки металевої є обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи з врахуванням інших доказів, досліджених в судовому процесі. При цьому, в разі недостатності наданих сторонами доказів для правильного встановлення обставин справи, суду відповідно до частини 5 ст. 11 КАС України витребувати докази, яких на думку суду не вистачає, з власної ініціативи. Зокрема, такі докази можуть знаходитися у ВКФ «Авеста».

З огляду на недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог частин 4, 5 ст. 11, ст.86, частини 1 ст. 138 КАС України, що могло вплинути на правильність прийнятих судових рішень в частині позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 03.03.2004 № 000452301/0 та № 000462301/0, судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частин 2, 4 ст. 227 КАС України.

Що ж стосується судових рішень в іншій частині позовних вимог, то вони підлягають залишенню без змін.

Так, суди першої та апеляційної інстанцій, визнаючи недійсними податкові повідомлення-рішенні від 06.04.2004 № 000452301/0 та № 000462301/0, правомірно виходили з того, що ці податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням підпункту 19.3.6 пункту 19.3 ст. 19 Закону № 2181-ІІІ.

Суд першої інстанції на підставі оцінки видаткових касових ордерів, касової книги, бухгалтерської довідки про виправлення помилки від 06.01.2004, оцінка яких відповідає правилам ст. 86 КАС України, встановив, що готівка в сумі 7177,68 грн. була видана підприємством громадянкам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не під звіт, а як тимчасова фінансова допомога; допущена позивачем помилка в бухгалтерському обліку щодо рахунку, по якому була облікована ця операція ( субрахунок 372 «Розрахунки з підзвітними особами»), була виправлена до початку перевірки з проведенням по рахунку 377 «Розрахунки з іншими особами».

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Помилковість висновку суду про те, що направлення податкового повідомлення-рішення на суму штрафних санкцій, передбачених нормами іншого, не податкового законодавства, обумовлює недійсність податкового повідомлення-рішення у всякому випадку, незалежно від факту правопорушення, за яке застосовані штрафні санкції, з огляду на встановлення судом першої інстанцій обставин видачі готівки в сумі 7177,68 грн. не вплинула на правильність вирішення спору в цій частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, частинами 2, 4 ст. 227, ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Уманської ОДПІ задовольнити частково, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 29.06.2004, ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.08.2007 в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Уманської ОДПІ від 03.03.2004 № 000452301/0 та № 000462301/0, справу в цій частині позовних вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 29.06.2004, ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.08.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Є.А.Усенко

Судді підпис Л.І.Бившева

підпис М.І.Костенко

підпис Н.Є.Маринчак

підпис Т.М.Шипуліна