Ухвала суду № 10484491, 08.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2010 р. м. КиївК-16111/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача Флисти Н.З.,

представника відповідача Хоми І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову господарського суду Тернопільської області від 31 жовтня 2006 року

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 травня 2007 року

у справі № 7/219-3387

за позовом Приватного підприємства «Крос-2003»

до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватним підприємством «Крос-2003»(далі позивач) було заявлено позов до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Тернопільської ОДПІ від 09 серпня 2006 року №0000082306/3/ 49759 та від 09 серпня 2006 року № 0000012306/3/49760.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 31 жовтня 2006 року позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0000082306/3/49759 та № 0000012306/3/49760 від 09 серпня 2006 року, прийняті Тернопільською ОДПІ, якими зменшено ПП «Крос-2003»суму бюджетного відшкодування на 72453,00 грн. та визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість на суму 2604,00 грн. та 1302,00 грн. штрафних санкцій.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 травня 2007 року постанову господарського суду Тернопільської області від 31 жовтня 2006 року скасовано частково. Прийнято нову постанову. Позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000012306/3/49760 від 09 серпня 2006 року в повному обсязі. Податкове повідомлення-рішення №0000082306/3/49759 від 09 серпня 2006 року визнано нечинним в частині 40142,83 грн., в решті постанову залишено без змін.

В касаційній скарзі Тернопільська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Тернопільської області від 31 жовтня 2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 травня 2007 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ПП «Крос-2003», посилаючись на те, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 травня 2007 року без змін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Тернопільська ОДПІ провела виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Крос-2003»за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 10160/23-452/32386985 від 17 травня 2006 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем, зокрема, підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 18 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, яке полягало у завищенні суми бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року на 72453,00 грн. та заниженні податку на додану вартість за вересень 2005 року на суму 2604,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, 21 вересня 2005 року між ПП «Багро»(продаввець) та ПП «Крос-2003»(покупець) було укладено договір постачання, відповідно до пункту 1.1 статті 1 якого продавець передає, а покупець приймає товар і оплачує його вартість на підставі накладних. На виконання умов вказаного договору ПП «Багро» надав позивачу накладну б/н від 23 вересня 2005 року та податкову накладну № 20 від 23 вересня 2005 року на суму 350222,05 грн. з ПДВ, сума податку на додану вартість у розмірі 58370,34 грн. по якій була включені останнім до складу податкового кредиту за вересень 2005 року. Оплату за вказану продукцію ПП «Крос-2003»було здійснено згідно платіжних доручень: № 1853 від 19 жовтня 2005 року в сумі 49450,00 грн., № 2002 від 25 листопада 2005 року в сумі 78220,00 грн., № 1808 від 12 жовтня 2005 року в сумі 45200,00 грн., № 1818 від 13 жовтня 2005 року в сумі 38500,00 грн., № 1778 від 07 жовтня 2005 року в сумі 35022,05 грн., № 1793 від 10 жовтня 2005 року в сумі 40000,00 грн. та № 1852 від 19 жовтня 2005 року в сумі 63830,00 грн.

В акті перевірки було встановлено, що в ході проведення перевірки ПП «Крос-2003»товарно-транспортних накладних по доставці матеріалів від ПП «Багро»не представило, тоді як ПП «Багро»не був власником переданого товару, а згідно отриманої інформації номенклатура товарів згідно податкової накладної № 20 від 23 вересня 2005 року на реалізовані товари для ПП «Крос-2003»ПП «Багро»у постачальників не придбавалась.

На підставі вказаного акту 09 серпня 2006 року Тернопільською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082306/3/49759, яким згідно підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшено ПП «Крос-2003»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 72453,00 грн.; та податкове повідомлення-рішення № 0000082306/3/49760, яким згідно підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено ПП «Крос-2003»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на додану вартість у розмірі 3906 грн., з яких 2604,00 грн. за основним платежем, 1302,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що договір постачання від 21 вересня 2005 року, укладений між ПП «Багро»(продавець) та ПП «Крос-2003»(покупець), та договори субпідряду № 65 від 30 серпня 2005 року та № 71 від 30 вересня 2005 року, укладені між ПП «Крос-2003»та УПП «Укртехмаш», були фактично виконані, а отже дії позивача по використанню податкового кредиту повністю відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що керівник і єдиний засновник УПП «Укртехмаш»- ОСОБА_3, який підписував податкові накладні, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а отже не міг брати участі в господарських операціях, по яких видано податкові накладні, тому в частині 32310,17 грн. податковим органом правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування. В цій частині постанова суду апеляційної інстанції не оскаржувалась. Щодо іншої частини зменшення бюджетного відшкодування в розмірі 40142,83 грн., то суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що податковим органом належним чином доведено під ставність зменшення даної суми до відшкодування.

Однак з такими висновками судів колегія суддів повністю погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля було затверджено спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», пунктом 2 якого було встановлено обов'язок застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Відповідно до статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пункту 3.2 статті 3 договору постачання від 21 вересня 2005 року, укладеного між ПП «Багро»та ПП «Крос-2003»доставка товару здійснюється силами покупця (ПП «Крос-2003»).

Як встановлено в акті перевірки, в ході проведення перевірки посадовими особами ПП «Крос-2003»товарно-транспортних накладних по отриманій продукції від ПП «Багро»представлено не було.

Крім того, перевіркою також було встановлено, що ПП «Багро»не був власником переданого товару, а його постачальниками були: ТОВ «Мілвей», яке подавало останню звітність з податку на додану вартість до податкового органу за березень 2004 року, а після вказаного періоду звітність не подавалась; ТОВ «Лана-ЛТД», яке не звітує до податкового органу з 01 грудня 2004 року; ТОВ «Промрезерв-2004», яке не звітує до податкового органу з 01 вересня 2004 року; ТОВ «Спецтранс-2004», яке не звітує до податкового органу з 01 жовтня 2004 року; ТОВ «Промхімресурс-2004», яке не звітує до податкового органу з 01 серпня 2004 року; ТОВ «Про-Маркет», яке з дати державної реєстрації звітувало про відсутність фінансово-господарської діяльності, а з лютого 2005 року не звітує; ТОВ «Вістолон-2000», яке з дати державної реєстрації звітувало про відсутність фінансово-господарської діяльності, а з липня 2004 року не звітує; ТОВ «Універсал Про», яке з дати державної реєстрації звітувало про відсутність фінансово-господарської діяльності; ТОВ «Комерц-Трейд», яке з дати державної реєстрації звітувало про відсутність фінансово-господарської діяльності, а з січня 2005 року не звітує; ТОВ «Ферон-Т», яке з дати державної реєстрації звітувало про відсутність фінансово-господарської діяльності.

Також в акті перевірки вказано, що згідно пояснень директора ПП «Багро»документи фінансово-господарської діяльності втрачені під час пожежі, яка виникла 13 жовтня 2005 року в приміщенні, де вони зберігалися, за адресою: Підволочинський район, м. Скалат, вул. Коновальця, 36/а (акт про пожежу від 14 жовтня 2005 року, довідка РВУ МВС України в Тернопільській області від 17 жовтня 2005 року № 1339). При цьому також було зазначено, що органом податкової служби було направлено керівнику ПП «Багро»лист № 6187/23 від 26 жовтня 2005 року, яким зобовязано останнього упродовж 10-денного терміну відновити втрачені документи.

Так, надаючи оцінку обставинам у справі, що розглядається, суди не встановили, чи придбавався ПП «Багро»товар у його постачальників за номенклатурою згідно податкової накладної № 20 від 23 вересня 2005 року на реалізовані товари для ПП «Крос-2003»та чи відбувалася поставка товару в розумінні пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»згідно пункту 3.2 статті 3 договору постачання від 21 вересня 2005 року.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова господарського суду Тернопільської області від 31 жовтня 2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 травня 2007 року в частині задоволених позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 09 серпня 2006 року в частині 40142,83 грн. підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову господарського суду Тернопільської області від 31 жовтня 2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 травня 2007 року в частині задоволених позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 09 серпня 2006 року в частині 40142,83 грн. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову господарського суду Тернопільської області від 31 жовтня 2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

______ Н.Є. Маринчак

______ Є.А. Усенко

______ Т.М. Шипуліна