Ухвала суду № 10484445, 14.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2010 р. К-16273/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука

Степашка О.І.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: Колодовського О.В.

відповідача: Гладиша А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастириське відділення)

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 10.11.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2007

у справі № 7/238-3492

за позовом Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод»

до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастириське відділення)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 10.11.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2007, позовні вимоги ДП «Ковалівський спиртовий завод»задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Бучацької МДПІ №62/0000182301/0 від 18.06.2006 в частині зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 22500 грн. В іншій частині позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень в частині задоволених позовних вимог та про прийняття нового про відмову в позові в цій частині, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, неправильним застосуванням приписів статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2006 року за результатами якої складено акт №105-23/00375059 від 11.08.2006.

На підставі акта перевірки, відповідно до підпунктів «б», «в»пункту 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийнято податкове повідомлення-рішення №62/0000182301/0 від 18.08.2006 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2006 року в сумі 43928,50 грн.

Підставою для зменшення бюджетного відшкодування за травень 2006 року стали висновки акта перевірки про допущені підприємством порушення п.1.8 ст. 1, пп. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1 п.7.4, пп.7.7.2, пп.7.7.5 п.7.7, пп. 7.8.1 п.7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, зайве включення до бюджетного відшкодування в травні 2006 року 21428,50 грн. податку на додану вартість, сплаченого постачальникам протягом грудня 2005 року та березня 2006 року за отримані товарно-матеріальні цінності згідно платіжних доручень від 06.12.2005 на суму 16136 грн., від 21.03.2006 на суму 500 грн., від 22.03.2006 на суму 2500 грн., від 31.03.2006 на суму 1275,50 грн. та 1017 грн., оскільки сума відємного значення по ПДВ виникла не в попередньому періоді, а раніше, у зв'язку з чим платник податку мав право дану суму включити до податкового кредиту, але не мав права заявляти її до відшкодування ; 4166,67 грн. податку на додану вартість, сплаченого ТОВ «Інтелтрейд»в квітні 2006 року згідно платіжних доручень № 974 від 21.04.2006 року на суму 2166,67 грн., від 25.04.2006 на суму 500 грн., № 51 від 27.04.2006 на суму 833,33 грн., № 20 від 28.04.2006 на суму 666,66 грн. у вартості меляси отриманої в грудні 2005 року та січні 2006 року, оскільки продавець не був власником меляси і поставка не підтверджена первинними документами на перевезення продукції, а тому податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції; в травні 2006 року безпідставно включено до бюджетного відшкодування 18333,33 грн. ПДВ, сплаченого згідно платіжних доручень № 14 від 25.04.2006 та № 17 від 28.04.2006 у вартості придбаної меляси від ТОВ «Група компаній «Техсервіс», яке згідно Інформаційної довідки ДПІ в Оболонському районі м. Києва ПДВ по даній операції податок в бюджет не сплачувало, а однією з обов'язкових підстав включення підприємством сум податку до відшкодування є сплата цих сум до державного бюджету України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у травні 2006 року до податкового кредиту віднесено ПДВ в сумі 4166,66 грн. за податковою накладною №6 від 15.01.2006 виданою ТОВ «Інтелтрейд»за фактом виконання договору №27-12 від 27.12.2005 поставки меляси на загальну суму 357495,60 грн., в тому числі ПДВ 59582,60 грн., оплата якої позивачем проведена частково в квітні 2006 року у сумі 25000 грн., у тому числі ПДВ 4166,67 грн., що не заперечується відповідачем та підтверджено банківськими виписками про здійснення оплати, а також 18333,33 грн. ПДВ згідно податкових накладних виданих ТОВ «Група компаній «Техінсервіс»за фактом виконання договору №06-04-18 від 18.04.2006 щодо поставки меляси, вартість якої оплачена позивачем частково в сумі 110000 грн., у тому числі ПДВ 18333,33 грн. згідно платіжних доручень №14 від 25.04.2006 та №17 від 28.04.2006.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому, для віднесення відповідних сум податку, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про дотримання позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту за даними, суми якого підтверджені належним чином оформленими податковими накладними відповідно до вимог цього Закону.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. З аналізу вищенаведених норм та, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг). З огляду на те, що факт здійснення позивачем сплати ПДВ в ціні товару не заперечується, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для зменшення бюджетного відшкодування в сумі 22500 грн. з підстав не підтвердження зазначених сум в податкових зобовязаннях продавця, є правильними. Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

За відсутності заперечень, щодо правильності висновків судів попередніх інстанцій в іншій частині вимог, судова колегія, виходячи з меж перегляду передбачених частиною 2 статті 220 КАС України, не вбачає підстав для скасування судових рішень з мотивів викладених в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастириське відділення) залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 10.11.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2007 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.А.Сергейчук

О.І.Степашко