Ухвала суду № 10484392, 07.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2010 р. м. КиївК-32588/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представника

позивача Гуйванюка Й.Є.,

відповідача Сиротіної О.Б.

Генеральної прокуратури України Комаси О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавської області

на постанову Господарського суду Полтавської області від 01.07.2008 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2009 р.

у справі № 9/5 ( 22-а-7325/09)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавської області

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Полтавської області від 01.07.2008 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2009 р., позов задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 25.05.2007 р. № 0002242301/0/1076, від 09.08.2007 р. № 0002242301/1/1784, від 29.10.2007 р. № 0002242301/2/2455, від 11.01.2008 р. № 0002242301/3/43. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Транснаціональна фінансово-промислова компанія «Укртатнафта»3,40 грн. витрат зі сплати державного мита.

Кременчуцька ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ст. 129 Конституції України, ст. 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 р. № 3235-IV, пункту 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 р. за № 397/3690, та норм процесуального права: ст. 7, 9 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Спірні податкові повідомлення-рішення про визначення позивачеві податкового зобовязання за платежем: «частина прибутку (доходу) господарських організацій (державних казенних підприємств)»прийняті на підставі акту від 16.05.2007 р. № 286/23-210/00152307 планової виїзної документальної перевірки, яким зафіксовано заниження позивачем частини прибутку (доходу) у 2006 році на суму 17652124 грн., що підлягає перерахуванню до загального фонду Державного бюджету України на виконання вимог ст. 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 р. № 3235-IV. Заниження частини прибутку зумовлено безпідставним завищенням у бухгалтерському обліку на рахунку 17 «Відстрочені податкові активи»собівартості реалізованої продукції (нафти) на 81999928 грн.

Таку позицію податкова інспекція обґрунтувала тим, що до собівартості реалізованої продукції у 2006 році позивачем віднесена вартість нафти у загальній сумі 81999928 грн., а саме: повністю неоформлена нафта, яка надійшла позивачеві від ТОВ «Укртатнафта-Центр»на суму 79042328,26 грн., та нафта, отримана від ЗАТ «Укргаз-енерго»на підставі договору № 32/2/118 від 11.01.2007 р. на суму 2957599,74 грн., на яку відсутні первинні документи.

Посилаючись на неоформлення віднесеної позивачем у бухгалтерському обліку до собівартості реалізованої продукції у 2006 році вартості нафти, отриманої від ТОВ «Укртатнафта-Центр», податкова інспекція зазначає, що така нафта оформлена лише тимчасовою митною декларацією ІМ40ТД №124000006/6/090895 від 27.12.2006 р., на підставі якої лише 09.01.2007 р. у звичайному порядку оформлено митну декларацію ІМ40 № 124000006/7/090008.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, зокрема: пункту 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за № 397/3690, та знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів податкової інспекції щодо відсутності первинних документів, необхідних для відображення у бухгалтерському обліку виробничої собівартості реалізованої протягом звітного періоду продукції.

Відповідно до пункту 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати»у статті «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)»показується виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», 16 «Витрати».

Пунктом 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248, передбачено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, станом на 31.12.2006 р. у резервуарах зберігання нафтової сировини позивача була наявна нафтова сировина у кількості 50000 тон, що надійшла у грудні 2006 року на виконання договору комісії від 20.12.2005 р. № 2402/11/2120, за яким ТОВ «Укртатнафта-Центр»зобовязалося від свого імені та за рахунок позивача купити та поставити позивачеві нафту російських родовищ. Нафтова сировина надійшла відповідно до маршрутного доручення, згідно з відповідними актами вузла обліку нафти та була оформлена відповідними актами приймання-здачі нафти.

Судами попередніх інстанції була надана належна правова оцінка позиції податкової інспекції щодо віднесення до собівартості реалізованої продукції у 2006 році позивачем нафти, яка надійшла позивачеві від ТОВ «Укртатнафта-Центр», яка, на думку податкової інспекції не може вважатися оформленою лише на підставі тимчасової митної декларації. В результаті такої правової оцінки суди дійшли правильного висновку про те, що увесь обсяг нафти був оформлений відповідно до норм митного законодавства.

Зокрема, стаття 82 Митного кодексу України у випадках неможливості здійснення декларантом з поважних причин декларування товарів, які ввозяться на митну територію України, у повному обсязі безпосередньо під час їх переміщення через митний кордон України передбачає можливість випуску таких товарів у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобовязання подати митну декларацію, заповнену у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.

Відповідно до статей 82 і 187 Митного кодексу України від 11.07.2002 N 92-IV і з метою спрощення порядку декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, та створення сприятливіших умов для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності Наказом Державної митної служби України від 30.12.2003 р. № 932, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.01.2004 р. за № 66/8665, було затверджено «Порядок застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг)».

Згідно з підпунктом «а»пункту 2.1 цього Порядку декларування товарів із застосуванням тимчасової декларації можливе виключно за бажанням декларанта, якщо товари переміщуються трубопровідним транспортом або лініями електропередачі.

Отже, оформлення нафтової сировини, що обліковувалася станом на 31.12.2006 р., шляхом надання митному органу тимчасової митної декларації ІМ ІМ40ТД № 124000006/6/090895 від 27.12.2006 р., повністю узгоджується з положеннями митного законодавства, а відтак, випуск у вільний обіг нафтової сировини у кількості 50000 тон, що надійшла на виконання договору комісії від 20.12.2005 р. № 2402/11/2120 від 20.12.2005 р., був оформленим належним чином. Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі вказаної тимчасової митної декларації 09.01.2007 р. було оформлено у звичайному порядку митну декларацію ІМ40 № 124000006/7/090008, тобто позивачем повністю виконані вимоги митного законодавства.

Податкова інспекція не наводить у касаційній скарзі доводів, які б спростували достовірно встановлену судами попередніх інстанцій обставину щодо належного оформлення нафтової сировини та щодо обґрунтованого відображення у бухгалтерському обліку у статті «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)»виробничої собівартості реалізованої продукції.

Посилання на пункт 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574, зроблене податковою інспекцією без врахування положень митного законодавства, які дозволяють, у випадках неможливості здійснення декларантом декларування товарів у повному обсязі безпосередньо під час їх переміщення через митний кордон України, випуск таких товарів у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобовязання подати митну декларацію, заповнену у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.

За таких обставин, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

До того ж, суд касаційної інстанції вважає за правильне зазначити, що у податкового органу не було правових підстав вважати суму частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006 рік, що сплачується, зокрема акціонерною компанією, у статутному фонді якої державі належить частка, на виконання ст.67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», та, відповідно, визначати таку суму, застосовуючи положення п.п. «б» п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, та визначати позивачеві штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону, оскільки у складі переліку загальнодержавних податків та зборів, встановленого ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 р. № 1251-XII, викладеного Законом України від 18.02.1997 р. №77/97-ВР в новій редакції (із змінами та доповненнями, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутній такий платіж, як частина прибутку (дивіденди), що сплачуються до бюджету таким субєктом господарювання, як акціонерне товариство у статутному фонді якого є державна частка. Неврахування такої позиції судами попередніх інстанцій не вплинуло на правильність вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Полтавської області від 01.07.2008 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2009 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.А. Сергейчук

О.І. Степашко