Ухвала суду № 10484387, 07.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2010 р. м. КиївК-14437/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Кравченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську

на постанову Господарського суду Луганської області від 01.03.2007 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2007 р.

у справі № 12/65н-ад (22-а-43/07)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Топцентр»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Луганської області від 01.03.2007 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2007 р., позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ м. Луганська від 11.12.2006 р. № 0003742310/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 14853грн., в тому числі 9902 грн. основного платежу та 4951 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Ленінська МДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Податкове повідомлення-рішення від 11.12.2006 р. № 0003742310/0 про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 14853 грн. прийнято на підставі акту перевірки від 01.12.2006 р. №846/23/33242250, яким зафіксовано порушення позивачем вимог 7.2.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які не відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вказаного закону через неправильне зазначення в них номенклатури товару.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі, надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, не суперечать вимогам п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР.

До того ж, суд касаційної інстанції зазначає про помилковість позиції податкового органу стосовно того, що будь-яке недотримання продавцем вимог п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при складанні податкової накладної є підставою для позбавлення покупця права на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Окремий недолік податкової накладної не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який платник податків зобовязаний дотримуватися, і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

За приписами п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Згідно із п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат. І тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними до платника податку могла бути застосована відповідальність у вигляді фінансовий санкцій.

За таких обставин, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Луганської області від 01.03.2007 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2007 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.А. Сергейчук

О.І. Степашко