Ухвала суду № 10484385, 08.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2010 р. м. КиївК-17243/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача Бендика С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову господарського суду Полтавської області від 18 квітня 2007 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2007 року

у справі № 3/11-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМ-Сервіс»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДМ-Сервіс»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 29 грудня 2006 року № 0000752305/0/3091 про збільшення суми податкового зобовязання на 2451,00 грн., як такого, що прийняте всупереч чинному законодавству.

Постановою господарського суду Полтавської області від 18 квітня 2007 року позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 29 грудня 2006 року № 0000752305/0/3091, яким ТОВ «ДМ-Сервіс»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 2451,00 грн., з яких 1634,00 грн. основний платіж, 817,00 грн. штрафна (фінансова) санкція. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ДМ-Сервіс»3,40 судових витрат.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2007 року постанову господарського суду Полтавської області від 18 квітня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 18 квітня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2007 року, і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області провела невиїзну позапланову документальну перевірку по питанню правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість з бюджету ТОВ «ДМ-Сервіс»за січень 2006 року, за результатами якої було складено акт № 723/23-312/24830309 від 22 грудня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке полягало тому, що позивач неправомірно не включив до рядка 27 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2006 року суму податкового зобовязання у розмірі 1457,00 грн., оскільки відємне значення по податку на додану вартість за грудень 2005 року повинно становити 0,00 грн. замість 8281,00 грн., а позитивне значення по податку на додану вартість за грудень 2005 року повинно становити 177,00 грн. замість 0,00 грн., а отже сума податку на додану вартість рядка 23.1 декларації за січень 2006 року повинна становити 0,00 грн. замість 8281,00 грн.

Перевіркою не було підтверджено заявлену ТОВ «ДМ-Сервіс»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2006 року у розмірі 2104,00 грн. та встановлено, що сума податкового кредиту по податку на додану вартість (рядок 17) становить: за грудень 2005 року 3103,00 грн., замість 11561,00 грн., за січень 2006 року 1127,00 грн.

29 грудня 2006 року Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000752305/0/3091, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «ДМ-Сервіс» суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 2451,00 грн., з яких 1634,00 грн. за основним платежем, 817,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визначення податковим органом позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1634,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 817,00 грн. є безпідставним, оскільки ТОВ «ДМ-Сервіс»правомірно включило до складу податкового кредиту грудня 2005 року суму податку на додану вартість у розмірі 8457,65 грн. згідно належним чином оформленої податкової накладної № 675 від 05 грудня 2005 року, отриманої від ПП «Сервіс-Пласт», яке на момент виконання господарських операцій було зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності та перебувало на податковому обліку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору № 34 від 08 вересня 2004 року позивач придбав у ПП «Сервіс-Пласт»товарно-матеріальні цінності відповідно до накладної № 675 від 05 грудня 2005 року та податкової накладної № 675 від 05 грудня 2005 року на загальну суму 50745,90 грн., в т.ч. податок на додану вартість 8457,65 грн.

ТОВ «ДМ-Сервіс»за отримані згідно вказаних накладних товарно-матеріальні цінності розрахувалося з ПП «Сервіс-Пласт»у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 99 від 13 квітня 2006 року на суму 4127,08 грн., № 3 від 13 квітня 2006 року на суму 27480,00 грн., № 65 від 16 березня 2006 року на суму 20000,00 грн., № 74 від 29 березня 2006 року на суму 20000,00 грн.

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2005 року податкове зобовязання ТОВ «ДМ-Сервіс»склало 3280,00 грн., а податковий кредит 11561,00 грн., а згідно податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2006 року податкове зобовязання ТОВ «ДМ-Сервіс» склало 2584,00 грн., а податковий кредит 1127,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість за січень 2005 року та зменшення податкового кредиту за грудень 2005 року стала відповідь Світловодської ОДПІ № 7484/2310 від 01 січня 2006 року на запит Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області № 10154/7/23-321 від 26 жовтня 2006 року про проведення зустрічної перевірки ПП «Сервіс-Пласт»щодо достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ «ДМ-Сервіс», згідно якої перевірку ПП «Сервіс-Пласт»провести не можливо у звязку з невстановленням місцезнаходження вказаного підприємства.

Також, у вказаній відповіді Світловодська ОДПІ повідомила, що згідно БД АРМу «Бест звіт»ПП «Сервіс-Пласт»в перевіряємий період (грудень 2005 року) звітувало з такими показниками: обсяги продажу 77284,00 грн., податкове зобовязання 15457,00 грн., податковий кредит 15226,00 грн., та зазначила, що звіти підприємство подає по теперішній час.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту грудня 2005 року податок на додану вартість у сумі 8457,65 грн., визначення податковим органом ТОВ «ДМ-Сервіс»податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у січні 2006 року у сумі 2451,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Полтавської області від 18 квітня 2007 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської області від 18 квітня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

______ Н.Є. Маринчак

______ Є.А. Усенко

______ Т.М. Шипуліна